Онищук А.О., Безвух С.В. БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Онищук А. О., Безвух С. В.

Хмельницький Національний Університет

БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. У ринковій економіці основною формою інвестиційного кредиту є банківський кредит. Інвестиційне кредитування господарських суб'єктів і громадян - одна з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. У сучасних умовах необхідно навчитися правильно і ефективно використовувати банківський інвестиційний кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам інвестиційної діяльності комерційних банків, а також інвестиційного кредитування відводиться досить вагоме місце в наукових працях таких зарубіжних та вітчизняних вчених, як Д. Гладких, Б. Луців, А. Мо­роз, І. Бланк, Г. Бірман, Я. Міркіна та інші.

Постановка завдання. Метою даного дослідження є аналіз сучасного стану інвестиційного бізнесу в Україні, а також визначення шляхів покращення інвестиційної діяльності банків України.

Виклад основного матеріалу. Організація процесу банківського кредитування інвестиційних проектів базується на загальних принципах кредитування, до яких належать: строковість, цільовий характер, платність і забезпеченість. Проте вони мають свої особливості, які відрізняють банківський інвестиційний кредит від інших видів банківського кредиту.

Вирізняються три стадії кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організувати.

Розробка основних напрямів роботи банку з інвестиційного кредитування на перспективу. Ця стадія включає в себе: оцінку макроекономічної ситуації в країні у цілому, а також у регіоні роботи потенційних інвестиційних позичальників зокрема, розробку внутрішньобанківських нормативних документів з інвестиційного кредитування, визначення лімітів на інвестиційне кредитування (для акціонерів, для нових та старих клієнтів, для певного виду кредиту тощо), підготовку персоналу банку для роботи з інвестиційними позичками, розробку стратегії управління кредитними ризиками при кредитуванні інвестиційних проектів.

Надання банківського інвестиційного кредиту. На цій стадії відбувається: розгляд заявки на одержання інвестиційного кредиту позичальником, аналіз техніко-економічного обґрунтування об'єкта кредитування (інвестиційного проекту),вивчення кредитоспроможності клієнта та оцінка ризиків по позичці, визначення умов забезпечення кредиту, підготовка та укладання кредитної угоди.

Контроль за цільовим використанням кредиту та його своєчасним погашенням (моніторинг банківського інвестиційного кредиту). Ця стадія включає в себе:перевірку цільового використання позичкових коштів на фінансування інвестиційного проекту протягом усього строку дії кредитної угоди, аналіз бухгалтерського балансу та фінансового стану позичальника протягом усього строку кредитування,  контроль за своєчасним погашенням позички та відсотків, перевірку збереження застави, перевірку виконання умов кредитної угоди.

У процесі кредитування інвестиційних проектів банки повинні застосовувати ряд організаційно-економічних прийомів видачі та погашення позичок. Сукупність цих прийомів як конкретних дій з організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів інвестиційного кредитування називається механізмом інвестиційного кредитування.

В Україні недооцінювання ролі інвестицій як основної рушійної сили економічного розвитку призвело до втрати конкурентоспроможності та структурних викривлень вітчизняного виробництва, перетворення країни в сировинний придаток розвинутих держав та споживача імпортованих товарів з високою часткою доданої вартості.

Банківське інвестиційне кредитування потребує стимулювання. Нині вирішення проблеми стимулювання розвитку інвестиційного кредитування ускладнюється кризовою ситуацією в країні, яка додала нових перешкод та факторів, що зменшили інвестиційну активність суб'єктів економічної діяльності.

У сучасних умовах інвестиційна політика банків набуває все більшого значення для розвитку вітчизняної банківської системи та економіки країни в цілому. Інвестиційна діяльність комерційних банків останнім часом набуває значної популярності не тільки серед населення, а й створює вигідні умови для підтримання реального сектора економіки. Аналізуючи сучасний стан банківського інвестиційного бізнесу в Україні  необхідно відмітити, що сьогодні інвестиційна діяльність банків є самостійним і відносно відокремленим видом діяльності, який характеризується пропозицією щодо вкладання банківського капіталу з боку окремого банку у різноманітні об'єкти різних сфер і видів діяльності.

Беручі до уваги той факт, що банківський інвестиційний бізнес є таким, що розвивається, сьогодні склалась думка, що він є малоефективним, зокрема через відсутність структурних перетворень в економіці України та високим рівнем кредитного ризику. За даними НБУ частка інвестиційних кредитів є дуже низькою. У період з 2006 по 2010 роки банки переважно надавали кредити у поточну діяльність, а їх частка складала 80 - 90% кредитного портфелю. Частка кредитів в інвестиційну діяльність коливалася в межах 5 - 10 %. Слід також зауважити, що банки переважно надавали кредити суб'єктам господарювання (близько 80%) і лише незначну частину інвестиційних кредитів (менше 15%) отримувало населення України [1, с. 4].

Аналізуючи структуру кредитно-інвестиційного портфелю банків у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, необхідно відмітити, що він зменшився на 1,5 % і склав 672309,79 млн грн. Найбільшу питому вагу займають кредити юридичним особам (501901,47 млн грн.); обсяг кредитів фізичними особам склав 192886,13 млн грн.; обсяг інвестиційних кредитів, вкладених у цінні папери склав 73483,67 млн грн. Найактивнішими учасниками інвестиційних процесів в Україні були такі банки: Приватбанк (90280,68 млн грн.); Укрексімбанк (50255,84 млн грн.) та Ощадбанк (47973,90 млн грн.) [2, с. 70-72].

Існує ряд чинників, які гальмують розвиток інвестиційного кредитування. Без дієвих заходів зростання фі­нансування реального сектора банківською системою неможливе.

Одним із головних факторів, який сприяє наданню переваги короткостроковому кредитуванню, є підви­щений ризик довгострокових кредитів. В таких випадках особливо важливого значення набуває фінансовий стан позичальника і його репутація. За умови підтримання значної частки збиткових підприємств, приховування ре­альних результатів діяльності банкам досить складно розпізнати надійного позичальника. Частково вирішити цю проблему можливо, надаючи кредити підприємствам з високою платіжною дисципліною чи оформляючи в заста­ву об'єкт, під який береться кредит.

Для стимулювання переливу банківського капіталу в реальний сектор економіки можна використати росій­ський досвід. Він полягає у компенсації частини обліково-кредитної ставки для комерційного банку. Дослідження вчених підтвердили, що витрачені ресурси повертаються в бюджет в значно більшому розмірі.

Для заохочення комерційних банків до інвестиційного кредитування доцільним є створення системи, яка б диверсифікувала їхню доходність. Сутність її полягає в тому, що для банків кредитування промисловості за пріоритетними напрямками стане більш вигідним, якщо за пред'явленням кредитної угоди держава стане, наприклад, знижувати розмір фонду обов'язкового резервування. Тобто держава дасть можливість збільшити короткостро­кові високоприбуткові операції банку, що компенсує довготермінові операції по кредитуванню реального сектора

Ще одним негативним фактором, який гальмує банківську інвестиційну діяльність. є слабкий наявний ресурсний потенціал банківської системи України і його нестабільність, що значно обмежує інвестиційні операції банків. Причинами невідповідності ресурсної бази є незадовільне функціонування грошово-кредитної системи, низький рівень монетизації економіки, що призводить до переміщення грошей у позабанківський тіньовий обіг та відпливу капіталів за межі України. Іншою проблемою є те, що банки є малопотужними, щоб фінансувати інвестиційні проекти, які реалізують програму структурної перебудови України, зокрема через обмеженість їхнього доступу до інвестиційних процесів. Не менш важливим фактором є високий рівень ризику пасивів комерційних банків, що не дозволяє проводити широкомасштабні інвестиції через банківські установи.

Тому необхідно розробляти напрямки, які б дозволяли банкам приймати всебічну участь в інвестиційних процесах та стабілізували їх інвестиційну діяльність. Такими напрямками є:

- вдосконалення законодавчо-правової бази інвестиційної діяльності банків;

- збільшення ресурсної бази комерційних банків;

- розробка моделі участі банків в інвестиційній діяльності.

Висновки. Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що банківський інвестиційний бізнес отримав певні позитивні зрушення, про що свідчить значна його популярність серед населення України. В цілому стан інвестиційної діяльності є задовільним, проте існують певні проблеми, які гальмують інвестиційні процеси. Зазначені рекомендації не можуть повністю  вирішити проблем, пов'язаних із банківськими інвестиціями, але вони є  рушійними у сфері вдосконалення банківського інвестиційного  бізнесу.  

Література:

1. Вожжов А. Інвестиційне кредитування комерційних банків: зміст і вимоги до формування ресурсної бази / А. Вожжов // Банківська справа. - 2008. - № 11. - С. 40-43.

2. Дяченко О. Використання змінної частини поточних пасивів банків як інвестиційних ресурсів / О. Дячен­ко // Вісник НБУ. - 2009. - № 12. - С. 34-37.

Е-mail: alina_onishuk@mail.ru

Залиште коментар!