XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Осадчий Іван Анатолійович,

здобувач Університету банківської справи Національного банку України

МОДЕЛІ ФУНКЦІОНУВАННЯ САНАЦІЙНОГО БАНКУ

Зростання частки проблемних активів в банківських балансах є однією з характерних рис останньої світової фінансово-економічної кризи. Банківська система України не стала виключенням. Слід зауважити, що до кризи частка проблемних активів, становила 2,5%, то за станом на 1 грудня 2012 року вона досягла 13% активів банків.

Накопичені проблемні активи негативним чином впливають на регулятивний капітал банків, стримують відновлення кредитування реального сектору економіки та є суттєвою перешкодою стимулювання економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості країни.

Наразі банки дуже обережно ставляться до надання кредитів і в основному вкладають кошти в державні цінні папери, які мають низьку дохідність, проте є безризиковими та в інші фінансові інструменти.

Одним із дієвих механізмів вирішення цього питання може стати створення банку «поганих активів» (або санаційний банк), основна діяльність якого має полягати в придбанні та управлінні проблемними активами банків. Створення такої установи для подолання кризи проблемних активів є досить поширеною міжнародною практикою. Такий підхід до оздоровлення банківської системи дозволить знизити навантаження на капітал, зменшити витрати часу, коштів і зусиль, необхідних для обслуговування проблемних активів, надасть банкам можливість повернутися до нормального режиму роботи і зосередитися на виконанні своїх основних функцій, в першу чергу на кредитуванні економіки.

Отже, розглянемо найбільш поширені моделі функціонування санаційного банку, кожна з яких має як переваги, так і недоліки, і яку необхідно адаптувати для кожної економіки країни окремо.

Основними принципами функціонування санаційного банку, що базується на англо-саксонській моделі є виконання санаційним банком функцій агента з продажу та управління проблемними кредитами. При цьому здійснюється обмін «поганих» (або токсичних) активів на облігації санаційного банку, які не підлягають обігу на відкритому ринку, але здатні виступати у якості застави за кредитами рефінансування Центрального банку.

         Принципом функціонування санаційного банку, що базується на моделі створення управляючої компанії за рахунок власних коштів комерційного банку є створення компанії спеціального призначення (SPV - special purpose vehicle), яка призначена для концентрації проблемних активів поза балансами банківських установ. Ця структура керується управляючою компанією і створюється за рахунок власних коштів комерційних банків. При цьому вона може залучати рефінансування на ринку шляхом емісії облігацій 2 видів: облігації з фіксованою ставкою купону та коротким строком погашення (мають перевагу перед іншими борговими зобов'язаннями (senior debt) та продаються ринковим інвесторам) та облігації з нефіксованою ставкою купону (вона визначається перед кожним купонним періодом) та відносно довгим строком погашення (вони купуються самим банком - mezzanine debt). При цьому надходження від погашення кредитів в першу чергу ідуть на погашення senior debt, а залишок коштів - на обслуговування mezzanine debt. Співвідношення між ними визначається залежно від якості кредитного портфеля.

         Базовим принципом моделі функціонування санаційного банку, яка базується на шведській моделі створення державної корпорації для викупу проблемних активів є викуп проблемних кредитів спеціалізованою державною корпорацією, яка фінансується за рахунок державних коштів. Основний акцент робиться на управлінні проблемною заборгованістю та отриманні грошових надходжень від цього процесу. Перед цим відбувається фактична націоналізація великих системних банків.

         В основі функціонування санаційного банку, яка базується на корейській моделі створення державної корпорації для викупу проблемних активів, є викуп з дисконтом проблемних кредитів спеціалізованою державною корпорацією, яка фінансується за рахунок державних коштів та залучення коштів шляхом емісії облігацій, забезпечених придбаними кредитами. Передумовами цього процесу став пропорційний розподіл обов'язків щодо усунення проблемних кредитів з балансів банків: половину проблемної заборгованості банки повинні стягнути самостійно шляхом реалізації застави або погашення кредиту; інша половина купується санаційним банком. Основний акцент робиться на визначенні справедливої ціни купівлі проблемних кредитів, з урахуванням специфічних характеристик кредитів (вартість застави, перспективи ринку, на якому працює позичальник, термін прострочення заборгованості та процентів за кредитом). Важливим наслідком цього процесу стало фактичне становлення ринку проблемної заборгованості. Також особливий акцент робився на визначенні банків, які зможуть відновити свою фінансову стійкість шляхом продажу проблемних кредитів.

         Принципом функціонування банку, яка базується на німецькій моделі створення державної корпорації для викупу проблемних активів є викуп з дисконтом проблемних кредитів спеціалізованою державною корпорацією, яка фінансується за рахунок державних коштів. При цьому відбувається обмін вказаних активів на дисконтні облігації державного санаційного банку. Важливим принципом є обов'язковість зворотного викупу проблемних кредитів комерційними банками. Таким чином, санаційний банк фактично виконує функцію тимчасового сховища для вказаних активів. Ключовим параметром виступає визначення справедливої (ринкової ціни).

         Зазначені вище моделі функціонування санаційного банку є досить поширеними, проте мають ряд переваг та недоліків (див. Таблицю).

Таблиця.

Переваги та недоліки моделей функціонування санаційного банку

Назва моделі функціонування санаційного банку   

Переваги

  

Недоліки

Англо-саксонська •1) Пропорційний розподіл витрат між державою, комерційними банками та групою інвесторів;

•2) Можливість отримати проблемні активи санаційним банком з суттєвим дисконтом;

•3) Емісія боргових цінних паперів санаційного банку, які здатні виступати у якості застави за кредитами рефінансування Центрального банку.

•1) Необхідність більшого рівня витрат на придбання проблемних кредитів;

•2)Відсутність обов'язковості зворотного викупу проблемних кредитів породжує відсутність у банку стимулів до ефективної роботи з проблемною заборгованістю.

Створення управляючої компанії за рахунок власних коштів комерційного банку (КУА) •1)                 За рахунок державних коштів не здійснюється фінансування витрат, пов'язаних з неефективними діями менеджменту комерційних банків;

•2)                 Емісія облігацій з метою рефінансування санаційної структури створює надійне джерело фінансових ресурсів, необхідних для функціонування санаційної структури, та сприяє розподілу ризиків між приватними інвесторами та комерційними банками;

•3)                 Відкриття розрахункових рахунків у комерційних банках зумовлює фактичне перебування грошових потоків всередині банку.

•1)                 Обмеженість комерційних банків у фінансових ресурсах, необхідних для створення приватної корпорації з управління проблемними активами;

•2)                 Продаж активів санаційній структурі з дисконтом спричинює певні фінансові втрати для комерційних банків.

Шведська модель •1)                 Досить висока ефективність роботи санаційного банку, що зумовила суттєвий рівень повернення первинного обсягу кредитів;

•2)Можливість отримати проблемні активи санаційним банком з суттєвим дисконтом;

•3) Попередня націоналізація системних банків зумовлює фактичну відсутність проблеми оцінки активів при їх передачі до санаційного банку.

•1)                 Необхідність більшого рівня витрат на придбання проблемних кредитів;

•2)                 Наявність додаткових державних витрат на управління портфелем проблемних кредитів, сумнівність щодо високого ступеню повернення проблемних кредитів;

•3)                 Відсутність обов'язковості зворотного викупу проблемних кредитів породжує відсутність у банку стимулів до ефективної роботи з проблемною заборгованістю;

•4)Необхідність значних витрат на попередню націоналізацію банків.

Корейська модель •1)                 Становлення ринку проблемних кредитів створює механізм пропорційного розподілу витрат між державою, комерційними банками та групою інвесторів;

•2)                 Емісія облігацій санаційного банку, забезпечених проблемними кредитами, створює надійне ресурсне джерело, що зумовлює економію державних коштів;

•3)                 Встановлення справедливої ціни продажу активів санаційному банку зумовлює компромісний варіант між обсягом державних видатків та реальним покращенням фінансового стану банків.

•1) Відсутність обов'язковості зворотного викупу проблемних кредитів породжує відсутність у банку стимулів до ефективної роботи з проблемною заборгованістю;

•2)                 Необхідність певного рівня витрат на придбання проблемних кредитів.

Німецька модель •1)Встановлення справедливої ціни продажу активів санаційному банку зумовлює компромісний варіант між обсягом державних видатків та реальним покращенням фінансового стану банків;

•2)   Емісія облігацій санаційного банку з дисконтом спричинює економію державних коштів;

•3) Обов'язковість зворотного викупу проблемних кредитів стимулює комерційні банки до більш зваженої позиції щодо ідентифікації проблемних кредитів;

•4)   Більша адаптованість німецької моделі санаційного банку у зв'язку з подібністю фінансових систем Німеччини та України.

•1)  Необхідність більшого рівня витрат на придбання проблемних кредитів;

•2)  Наявність додаткових державних витрат на управління портфелем проблемних кредитів, сумнівність щодо високого ступеню повернення проблемних кредитів.

 

Отже, досліджуючи найбільш поширені моделі функціонування санаційного банку, які характерні для більшості країн з розвиненою економікою, можемо зробити висновки про прийнятність тої чи іншої моделі в реаліях українського банківського сектору. Наразі найбільш нагальним питанням є створення нормативно-правової бази, яка буде регламентувати умови функціонування санаційного банку, а також порядок передачі та оцінки проблемних активів банків. При цьому необхідно врахувати міжнародний досвід для мінімізації можливих негативних наслідків при запровадженні  будь-якої з моделей функціонування санаційного банку в Україні.

Література:

•1)       Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III зі змінами та доповненнями.

•2)       Проект Закону України «Про санаційний банк» від 31.05.2011 № 8586.

•3)       Міщенко В.І., Крилова В.В., Ніконова М.В., Малюков В.П., Куліков С.Г. Санаційний банк - «Брідж-Банк» як механізм роботи з нежиттєздатними банками / Монографія. - К.: УБС НБУ, 2011. - 121 с.

•4)       Національний банк України: www.bank.gov.ua.

•5)       International Monetary Fund: www.imf.org/external/.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>