XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Осипенко Н.А. УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Осипенко Наталія Анатоліївна

аспірант Національного університету ДПС України

молодший науковий співробітник відділу дослідження проблем протидії податковим правопорушенням

         УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

         Форми адміністративно-правової діяльності по захисту фізичних осіб являється важливим елементом правозахисної діяльності. За допомогою форм здійснюється реалізація компетенції державних органів в даній сфері.

         Форми управлінської діяльності -це зовнішні, постійно фіксовані прояви практичної активності державних органів по формуванню і реалізації правозахисних цілей і функцій.

         До форм правозахисної діяльності відносяться: встановлення адміністративно-правових норм; застосування цих норм права; здійснення організаційних дій; здійснення матеріально-технічних операцій.

         В загальному вигляді можна виділити дві форми:

1. правові, за допомогою яких фіксуються правозахисні дії, які мають юридичне значення (встановлення і застосування правових норм);

2. організаційні, пов'язані із здійсненням певних колективних чи індивідуальних дій оперативно-організаційного і матеріально-технічного характеру [1]. Особливе місце займають організаційно-правові форми, які відображають факт того, що в державних органах більшість правових форм являються юридично коректними тільки у випадку їх прийняття через встановлених організаційних процедур. Організаційні адміністративно-правові процедури діють у відповідності із регламентами при прийнятті правових актів представницькими органами державної влади і місцевого самоврядування, рішень органів судової влади. Як правило, на застосування організаційних форм витрачаються великі матеріальні і фінансові ресурси.

         Процес поділу влади не можна охарактеризувати зі створенням чітко діючої системи форм адміністративно-правового захисту громадян. Оскільки, форми запобігання посадового зловживання ще не закріпилися (свідченням цього є - порушення прав фермерів, робітників, підприємців, біженців і т.п.), необхідно суворо контролювати виконання правозахисних законів і указів Президента України з метою захисту прав фізичних осіб. Навряд можна називати нормальним становище в країні, коли ЗМІ багато пише про порушення прав громадян, але не завжди повідомляють про притягнення до відповідальності в судовому і адміністративному порядку тих, хто порушують їх права, ухиляються від адміністративно-правового захисту громадян. Тому, слід зробити більш суворим режим адміністративно-правового захисту при реалізації державними і муніципальними службовцями заходів адміністративного примусу, тобто розробити комплекс заходів, які забезпечуються правовими нормами. Законність в сфері адміністративної практики державних службовців полягає у здійсненні спеціально створеними органами контрольно-наглядових функцій по виявленню невідповідності дій фізичних осіб правовим рішенням. Адміністративне законодавство повинно передбачити можливість реального використання форм права проти неправомірної поведінки, належного виконання посадовими особами своїх обов'язків. Але це не повинно обмежувати свободу економічної діяльності громадян, і стимулювати їх громадську активність.

         Формами забезпечення правозахисту в даній сфері являється перш за все контроль і нагляд. Роль контролю як функції і форми захисту свободи правозахисної діяльності громадян різна: по-перше, це контроль, як такий, коли він перевіряє законність, доцільність, ефективність управлінської діяльності і виконуваність робітників системи управління; по-друге, існує нагляд, коли оцінюється тільки стан режиму законності правозахисних дій і здійснення заходів адміністративного примусу.

         Нагляд являється різновидом контролю і полягає тільки у перевірці законності здійснюваних дій. Тобто, нагляд-це контроль у вузькому значенні за законністю застосування заходів адміністративного примусу.

         Слід зазначити, про існування такої важливої форми парламентського контролю за правами людини (фізичних осіб), це є посада Уповноваженого з прав людини. Із запровадженням цього правового інституту (омбудсмана) українська держава в особі Верховної Ради України визнала необхідність додаткових механізмів правозахисту, який би був незалежним, деполітизованим органом.

         Основою для правозахисної діяльності державних службовців в Україні можуть здійснюватися на основі Кодексу про правозахисну діяльність адміністрації суб'єкта України, в якій були б закріплені принципи цієї діяльності, а також вимоги до правової, економічної і моральної поведінки службовців.

         Адміністративно-правовий захист буде ефективним, якщо паралельно із встановленням нових управлінських систем, включаючи інститут Уповноважених з прав людини і громадянина, які будуть здатні формувати регіональну систему адміністративно-правового захисту громадян.

         Є досить багато не вирішених проблем: не впорядковані процедури розгляду адміністративних спорів у судовому порядку, не прийнятий закон про порядок розгляду звернень громадян у органах державної влади і органах місцевого самоврядування, закон про оскарження в суді дій і рішень, які порушують права людини і свободи громадян. У Російській Федерації прийнятий такий закон і він діє ще з 1996 року, з останніми змінами від 9 лютого 2009 року.

         Щодо методів адміністративно-правового захисту громадян, то під цими методами слід розуміти, спосіб, прийом практичної реалізації правозахисних завдань і функцій в повсякденній діяльності органів управління (посадових осіб) на основі закріпленої за ними компетенції у встановлених межах і у відповідній формі.

         Методи дають вичерпний перелік на питання, як функціонує правозахисний механізм, як практично здійснюється правозахисні функції, за допомогою яких засобів. Особливістю цих методів являється їх застосування за дорученням держави, тобто офіційно, а також у встановленому порядку. Вони відповідають певним вимогам: мати здатність формувати і забезпечувати реалізацію правозахисних впливів, бути різними і пристосованими до широкого використання, бути реальними і гнучкими.

         Виділяють дві групи методів: серед них методи функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють адміністративно-правовий захист фізичних осіб; методи забезпечення реалізації правозахисних цілей і функцій.

         Перші методи охоплюють способи, прийоми, дії осіб, органів і посадовців, які залучені до процесу управлінсько-правового захисту, які пов'язані з підготовкою та реалізацією правозахисних рішень, а також здійснення організаційної правозахисної діяльності. Методи першої групи передбачають використання наступних способів і прийомів дій: вивчення конкретних ситуацій на містах, на керованих об'єктах, теоретичне усвідомлення правозахисної проблеми; ознайомлення з наявним досвідом вирішення подібного завдання; складання інформаційних записок, доповідей і довідок; аналіз статистичних матеріалів; обґрунтування різних альтернатив вирішення проблеми. 

         Друга група методів пов'язана із правовою і управлінсько-захисною діяльністю: методи роботи з інформацією, методи правотворчої, оперативно-виконавчої і правоохоронної діяльності, методи підготовки і проведення організаційних заходів, методи відбору і розвитку управлінських кадрів і т.п.

         Адміністративно-правовий захист - це взаємодія людей, тому у ньому важливе значення належить прийомам, способам, операціям стимулювання, активізації і направлення діяльності громадянина зі сторони державних органів і посадових осіб. З цієї точки зору методи забезпечення реалізації правозахисних цілей і функцій можна поділити на морально-етичні, соціально-політичні, економічні і адміністративні.

         Морально-етичні методи - це відношення в процесі захисту прав фізичних осіб до гідності, честі і совісті людини, і включають в себе заходи виховання, роз'яснення і популяризації цілей і змісту адміністративно-правового захисту, заходи морального сприяння і стягнення, врахування психологічних особливостей характеру людини.   

         В процесі адміністративно-правового захисту використовуються соціально-політичні методи, пов'язані з умовами праці, побуту, наданням соціальних послуг, розвиток суспільних і політичної активності. Вони впливають на соціально-політичні інтереси громадян їх адміністративно-правового статусу, можливості їх самозахисту.

         Економічні методи, які застосовуються у правозахисній діяльності, обумовленні роллю економічних інтересів в житті громадян, і відповідно, в процесі адміністративно-правового захисту. Можливість набуття і розширення приватної власності, свобода підприємництва, діючі в суспільстві матеріальні стимули, характер і рівень оплати праці, інші економічні явища завжди привертають увагу, керуючись цим органи державної влади і місцевого самоврядування можуть багатого досягти у реалізації правозахисних цілей і функцій.

         Отже, потребують удосконалення форми і методи адміністративного захисту фізичних осіб, що зумовлено трансформацією відносин і прогалинами у чинному законодавстві України.

Література:

1. Бачило И.Л. Факторы влияющие на государственность // Государство и право. - 1993. - № 7. - С.21-29; Хаманева Н.Ю. Обжалование в суд действий и решений, нарушающих права и свободы граждан России // Государство и право. - 1993. - № 11; Бережнов А.Г. Права личности: некоторые вопросы теории. - М., 1991.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>