XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Осіпенко Н.І. ПОЕТИКА ЗАГОЛОВКА РОМАНУ ЗІНАЇДИ ТУЛУБ «В СТЕПУ БЕЗКРАЇМ ЗА УРАЛОМ»

Осіпенко Н.І.

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

ПОЕТИКА ЗАГОЛОВКА РОМАНУ ЗІНАЇДИ ТУЛУБ «В СТЕПУ БЕЗКРАЇМ ЗА УРАЛОМ»

Роман української письменниці Зінаїди Тулуб «В степу безкраїм за Уралом» є, за словами літературознавця М. Сиротюка, «одним з найвизначніших явищ художньої шевченкіани» [3, с. 152], інтерес до якого з боку дослідників не згасає. Цьому творові присвячені рецензії і статті  Є. Кирилюка, Г. Ковальчука, П. Симоненка, І. Семенчука, М. Скорського, І. Ходорківського. Роман проаналізовано в окремому розділі монографії  М. Сиротюка «Зінаїда Тулуб» (1968). Даний твір розглянуто також у дослідженнях В. Полтавчука «Біографічний роман і проблема виховання історією» (1989) та Б. Мельничука «Випробування істиною: Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі від початків до сьогодення» (1996).

Названими літературознавцями чимало зроблено для ґрунтовного вивчення одного з кращих творів прозової Шевченкіани, але не всі аспекти роману Зінаїди Тулуб проаналізовані глибоко і вичерпно. Зокрема, на нашу думку, потребує детального розгляду поетика заголовка твору.

Заголовок є категорією поетики. «У назвах робіт типу «Поетика заголовка» мають на увазі, - зазначає Г. Клочек, - що в них розглядається проблема заголовка як одного із багатьох факторів художнього явища» [2, с. 8].

Значення цього фактора зумовлюється тим, що він є важливим елементом естетичної і смислової організації художнього тексту, і саме тому письменники приділяють велику увагу вибору заголовка, тобто «власного імені» твору. Історія літератури містить чимало фактів, пов'язаних з «муками заголовка», з тривалими і виснажливими пошуками того єдино можливого слова чи словосполучення, яке б найповніше і найточніше  розкривало творчий задум автора. Такі пошуки нерідко призводили до зміни заголовка в процесі роботи над твором. Одним із свідчень цього є історія заголовка роману Зінаїди Тулуб «В степу безкраїм за Уралом».

Задум написати твір про Тараса Шевченка виник у репресованої у 30-і роки письменниці в період її перебування на засланні в Казахстані (1947 - 1956). Спершу Зінаїда Тулуб працювала над кіносценарієм «Кобзар і акин». Кіносценарій можна вважати, щоправда, з певними застереженнями, прообразом майбутнього роману, роботу над яким письменниця змогла почати лише після того, як 1956 року повернулася до Києва і отримала доступ до архівних та мемуарних матеріалів, до наукової літератури.

Роман було завершено у 1962 році, і тоді ж його опублікував під назвою «За бортом» харківський журнал «Прапор». Одним із перших схвально відгукнувся про твір відомий шевченкознавець Євген Кирилюк. «Мушу визнати, - писав він, - що не завжди від читання творів про нашого великого Кобзаря я дістаю естетичне задоволення. Деякі автори зглибока не вивчають наукової літератури, оточення Шевченка та його епохи.

Новий роман З.П. Тулуб про поета я читав з неослабною увагою... Провідна ідея роману - незламна воля Шевченка, прагнення  до боротьби, навіть в умовах заслання, за визволення народу. З. Тулуб досконало опанувала біографічний матеріал, створила історично правдивий, художньо переконливий, хвилюючий образ Шевченка.

Роман З. Тубул - видатний твір про великого поета і художника» [1, с. 45].

Незважаючи на таку високу оцінку твору авторитетним шевченкознавцем, Зінаїда Тулуб продовжувала працювати над романом. «Останнім часом, - розповідала письменниця кореспондентам газети «Літературна Україна» в кінці грудня 1963 року, - я переробляю свій роман про Шевченка «За бортом». Там я показувала Кобзаря як людину, що певний час була викинута царатом за борт літературного, громадського та політичного життя.

Та нещодавно відкрито нові факти з життя великого революціонера в період заслання... Це й спонукало мене до написання нових розділів роману, примусило переосмислити в ньому багато що, навіть змінити назву. Тепер йому заголовком буде Шевченків рядок: «В степу безкраїм за Уралом...»».

Цей рядок є заключним у вірші, який починається словами «Самому чудно...» і який був написаний в Орській фортеці у другій половині 1847 року. Тарасові Шевченку справді було «чудно», бо події кількох останніх місяців до невпізнання змінили його життя: арешт, перебування в казематі, вирок, дорога з Петербурга в Оренбург, нарешті, солдатська казарма... Воля, до якої ще й не встиг по-справжньому звикнути, залишилася тільки в спогадах. Ось чому не випадковими є ті чотири питання, якими починається вірш «Самому чудно...»: «А де ж дітись?»; «Що діяти і що почать?»; «Як же жити На чужині на самоті?»; «І що робити взаперті?» [6, с. 339].

Поет усвідомлює, що кайдани йому не «перегризти» [6, с. 339]. Звідси - висновок: «Горе нам! Невольникам і сиротам, В степу безкраїм за Уралом» [6, с. 339].

Ґрунтовно і багатопланово зображуючи перший період Шевченкового заслання, Зінаїда Тулуб «старанно дотримується хронології, послідовно йде тією дорогою, яку випало пройти поетові-засланцю, не випускає з поля зору жодної біографічної подробиці, відтіняє кожний істотний крок, кожний істотний поворот свого героя на тій тернистій дорозі. З. Тулуб не переказує, не витлумачує факти, а малює їх, малює поволі, вдумливо, домагаючись того, щоб вони активно діяли в композиції, відкривали читачеві якісь риси чи рисочки Шевченкового характеру, образно утверджували правду поетових слів - «караюсь, мучуся, але не каюсь»» [3, с. 168 - 169].

Не оминаючи перших двох постулатів Шевченкової тріади, Зінаїда Тулуб все ж особливий наголос зробила на третьому. Іншими словами, написання нових розділів роману засвідчило зміну авторської концепції характеру головного персонажа. Ця зміна, у свою чергу, спричинила зміну заголовка твору. Новий заголовок - «В степу безкраїм за Уралом» - позначає простір, з яким пов'язаний значний період Шевченкового життя. У тому, чужому для нього просторі, поет почував себе «невольником» і «сиротою», що по-своєму засвідчувало його невитравне устремління до волі, до рідної України.

Література:

1. Кирилюк Є. Замість післямови // Прапор. - 1962. - № 10. - С. 45.

2. Клочек Г.Д. Так що ж таке поетика? // Поетика. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 5 - 17.

3. Сиротюк М. Зінаїда Тулуб. - К.: Радянський письменник, 1968. - 218 с.

4. Тулуб Зінаїда. В степу безкраїм за Уралом. Роман. - К.: Дніпро, 1984. - 509 с.

5. Тулуб Зінаїда. За бортом // Прапор. - 1962. - №№ 7, 8, 9, 10.

6. Шевченко Т. «Самому чудно...» // Шевченко Т. Кобзар. - К.: Радянська школа, 1983. - С. 339.

 

e-mail: osipenko_1984@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>