Остапчук А.В. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ
Остапчук Анна Василівна
Харківський національний економічний університет
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ
Найважливішим фінансовим критерієм, що дає оцінку ефективності виробництва і свідчить про обсяг виробленої продукції, рівень собівартості, стан продуктивності праці та відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства являється прибуток, на основі якого проводиться розрахунок. Від якості цього прибутку у великій мірі залежить достовірність оцінки ефективності діяльності підприємства. Зазвичай основою для проведення аналізу виступає величина одержаного підприємством за звітний період чистого бухгалтерського прибутку, що не завжди є виправданим, враховуючи його недоліки і обмеження.
Про те, що прибуток виступає основним вимірником фінансового результату діяльності підприємства ніхто не заперечує. Так, наприклад, Незамайкін В. стверджує що «...прибуток є важливим джерелом фінансових результатів, наявність і ріст якого створює фінансову базу для збільшення ринкової вартості організації та забезпечує її стійкий розвиток. З цього слідує, що показники прибутку є базовими при оцінці господарської і фінансової діяльності організації» [1, с. 128]. Про те багато науковців з цією точкою зору не погоджуються, оскільки вважають що для розв'язання практичних задач оцінювання ефективності діяльності підприємств потрібно використовувати бухгалтерський прибуток, не беручи до уваги його «якість» та достовірність величини.
Показник «економічна добавлена вартість» (EVA), в свою чергу, дає змогу отримати більш корисну інформація про «цінність» здійсненних у минулому періоді управлінських операцій, ніж облікові засади вимірювання ефективності діяльності, такі як бухгалтерський прибуток, рентабельність капіталу чи темпи росту прибутку в розрахунку на одну акцію.
Прибуток підприємства являється бухгалтерською величиною, оскільки саме з даних бухгалтерського обліку можна отримати інформацію про його величину, тому можна сказати що коректність цієї величини значною мірою залежить від належної організації облікового процесу на підприємстві.
Окрім того, ведення обліку передбачає застосування низки суджень та припущень від обґрунтованості яких теж залежатиме величина заробленого прибутку. Це судження про ймовірність настання чи не настання тої чи іншої події, тривалість корисного використання активів, величина одержуваної економічної вигоди від використання того чи іншого активу, ймовірність одержання оплати від покупця чи замовника та інше. Ці судження залежать від обізнаності та професіоналізму тих осіб, хто приймає та застосовує ці судження
[2, с. 215].
Аналізуючи вище сказане, можна зробити висновок що бухгалтерський прибуток являється суб'єктивно величиною, вплив на який має низка посадових осіб підприємства.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика економічної добавленої вартості та бухгалтерського прибутку
| Особливості | Економічна добавлена вартість | Бухгалтерський прибуток підприємства |
| 1 | 2 | 3 |
| Модель управління | Фінансова (вартісна) модель | Традиційна (бухгалтерська) модель |
| За характером врахування витрат | Враховує явні і неявні витрати | Враховує тільки явні витрати |
| Врахування капіталу | Враховує вартість позикового і власного капіталу | Враховує вартість капіталу тільки залученої частини |
Продовження табл. 1
| 1 | 2 | 3 |
| Перспективна орієнтація | Орієнтована на короткострокову перспективу | Орієнтований на короткострокову та довгострокову перспективи |
| Оцінка функція показника | Дає оцінку реальної ефективності діяльності підприємства і визначає ринкову вартість підприємства | Дає оцінку фактичної ефективності діяльності підприємства |
| Застосування щодо бухгалтерського обліку | Усуває недоліки бухгалтерського обліку шляхом коригувань | Коригування не відбуваються |
Отже, як видно з табл. 1 головною перевагою EVA є те, що вона дозволяє визначити ефективність підприємства чи підрозділу з урахуванням вартості використаного капіталу. З цього виплаває, що управління показником EVA дозволяє підвищувати ефективність діяльності підприємства за рахунок перш за все покращення використання капіталу, а не за рахунок спрямування головних зусиль на зменшення витрат за користування ним.
Крім того, EVA дозволяє вимірювати і управляти прибутком підприємства з точки зору його власника. Водночас, EVA надає інформацію менеджерам підприємства стосовно того, яким чином вони можуть впливати на прибутковість [5].
Основними недоліками бухгалтерського прибутку можна визначити
[3, с. 12] :
формальний характер прибутку, в результаті чого він не відображає всіх поступлень і виплат;
прибуток відображає, в основному, рух тільки оборотних активів, залишаючи поза увагою необоротні;
максимізація прибутку звітного періоду часто суперечить його максимізації в довготерміновому періоді;
неможливість оцінки бізнесу тільки на основі величини його прибутку.
Всі вище зазначені факти зменшують інформаційну цінність бухгалтерського прибутку, а інколи й унеможливлюють його практичне використання в управлінських цілях.
Економісти не погоджуються з трактуванням прибутку бухгалтерами, тому що останні в розрахунок прибутку включають тільки явні витрати, які несе підприємство перед зовнішніми контрагентами, і відповідно зовсім не беруть до уваги неявні [2, с. 216].
Явні витрати - це бухгалтерські витрати (це, як правило, платежі за ресурси, які підприємство купує на ринках ресурсів), які рано чи пізно підприємство повинно виплатити своїм зовнішнім постачальникам ресурсів.
Неявні (альтернативні,приховані, неоплачені витрати) - це вартість використовуваних у виробничому процесі ресурсів, які не купуються на ринку ресурсів, а якими підприємство володіє [2, с. 217].
Капітал підприємства є економічним ресурсом, але в розрахунку бухгалтерського прибутку його вартість враховується тільки щодо залученої частини. Насамперед цей недолік і можна виправити, скориставшись концепцією економічного прибутку. З цієї точки зору до економічних витрат необхідно включати не тільки бухгалтерські фінансові витрати, але всю альтернативну вартість капіталу, яка рівна вартості залученого і власного інвестованого капіталу [2, с. 217].
Отже можна сказати, що економічний прибуток є значно ширшим і змістовнішим, ніж поняття бухгалтерського прибутку. Він дає змогу більш ефективно і реальніше оцінити фінансовий результат діяльності, аніж чистий бухгалтерський прибуток.
Показник EVA простий та ефективний у використанні, він може бути розрахований як по підприємству в цілому, так і по окремих інноваційних проектах. Він має складну внутрішню структуру, про те єдиної методики розрахунку EVA не існує, та в загальному вигляді даний показник визначається як різниця між чистим прибутком та вартістю використаного для її отримання власного капіталу підприємства [4, с. 109].
Таким чином, розглянувши переваги застосування економічного прибутку для більш доцільного та ефективного практичного застосування, а саме: оцінка реального фінансового результату діяльності підприємства, на основі якого можна розрахувати всі аналітичні показники. Використання показника економічної доданої вартості в якості мети діяльності підприємства, на відміну від показника прибутку дозволяє враховувати перспективи діяльності підприємства.
Література:
1. Незамайкин В. Н. Финансы организаций: менеджмент и анализ : учебное пособие, 3-е издание / В. Н. Незамайкин, И. Л. Юрзинова. - М. : Эксмо, 2007. - 528 с.
2. Савчук Т. В. Економічний прибуток : переваги використання і методика розрахунку / Т. В. Савчук // Сталий розвиток
економіки. - 2009. - № 12. - С. 91 - 107.
3. Синявський Н. Г. Оценкабизнеса : гипотезы, инстументарий, практические решения в различных областях деятельности / Н. Г. Синякивський. - М. : Финансы и статистика, 2004. - 240 с.
4. Прохня В. М. Моделювання економічної доданої вартості на підприємстві / В. М. Прохня, В.О. Лось // Вісник Запорізького національного університету. - 2008. - № 1. - С. 107 - 114.
5. Багацька К. В. Використання економічної доданої вартості як критерію ефективності діяльності підприємства / К. В. Багацька // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2011. - № 1.
