Падалиця Мирослава Василівна, студентка

Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана

МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ З НАЦІОНАЛЬНИМИ ЕКОНОМІКАМИ

За останні півстоліття транснаціональні корпорації перетворились на одні із провідних суб'єктів міжнародних економічних відносин, вплив яких на міжнародній арені постійно зростає. Щорічні прибутки  найбільших  із них прирівнюються до ВВП деяких держав.  Розміщення своїх центрів у багатьох країнах надає їм значні конкурентні переваги: дозволяє зменшувати ризики, мінімізувати витрати, гнучко реагувати на ті чи інші зміни кон'юнктури ринку. У політичному вимірі дії ТНК за характером і формами прояву багато в чому збігаються з діяльністю держав. Це дало підставу деяким дослідникам говорити про перетворення ТНК в домінуючу силу світового господарства.

Масштаби діяльності  ТНК постійно зростають. У 1990 році у світі нараховувалося лише ТНК, а в 2009 - 82 000 ТНК, що мають 810 000 зарубіжних філіалів[4]. Експорт зарубіжних філіалів становить приблизно третину світового експорту товарів і послуг, на них припадає близько 11% світового ВВП, а число їх працівників в 2008 році становило більше 79 млн. осіб, що вдвічі перевищує чисельність економічно активного населення Німеччини. По інших показниках діяльності ТНК за останні 20 років спостерігається динаміка постійного зростання з незначним спадом на час економічної кризи: такі показники, як валовий випуск зарубіжних філіалів, їх об'єми продажів, експорт, зайнятість зросли до 2008 року в середньому в 5-7 разів, а сукупні активи зарубіжних філіалів зросли в період з 1990 до 2009 років майже в 13 разів - з 5 938 млрд. дол. до 77 057 млрд. дол. 

Взаємовідносини ТНК та країни-реципієнта доцільно розглядати з двох сторін: по-перше, з огляду на зовнішнє середовище, сформоване приймаючою країною для заохочення, або навпаки - обмеження, діяльності ТНК на власній території, а по-друге, з позиції впливу самої ТНК на соціально-економічну та політичну ситуацію в країні.

Одним з найважливіших для діяльності ТНК елементів зовнішнього середовища є економічна система. Економічні чинники пов'язують із виникненням додаткових трансакційних витрат, до яких відносять вищі комі­сійні посередникам на іноземних ринках, вищу оплату керуючим портфеля­ми міжнародних інвестицій,  вищу плату за оформлення угод. Інші види витрат пов'язують із режимом зовнішньої торгівлі - у кожній країні існує свій режим ліцензування експорту і імпор­ту, порядок розподілу валюти у зв'язку із багатовалютною сис­темою обліку та звітності, нестабільністю валютних курсів.  На діяльність ТНК безпосередньо впливають  також  такі характеристики фінансових ринків, як ступінь моно­полізації, збільшення ролі держави як боржника, кредитора і гаранта, підвищення ролі інституціональних інвесторів, тенден­ція до уніфікації й інтернаціоналізації

Щодо правового середовища та  національного законодавства, то тут найважливішим для ТНК є: закони, що регулюють загальноправове середовище (охорону природного середовища, санітарно-гігієнічні норми, правила безпеки); торгове або договірне право (захист патен­тів, авторські права, бухгалтерські стандарти); трудове законо­давство; податкове законодавство; антимонопольне законодавство;  закони про іноземні інвестиції; закони, що регулюють ціноутворення, ва­лютні і митні режими, заснування нового бізнесу тощо.

Ефективне управління діяльністю ТНК передбачає обов'язко­ве врахування особливостей соціального, культурного і людсько­го середовища в приймаючій країні. Культура визначає специфічні характеристики поведінки, що залежать від групової приналежності, значущості роботи, знання професії, впевненості у власних спроможностях, етики й етикету тощо.

Інформаційні чинники, які полягають здебільшого у проблемі вибору джерел інформації та її змісту, доцільніше розглядати у контексті ре­сурсного чинника. Він складається із таких видів ре­сурсів, як трудові, фінансові, матеріально-виробничі, природні та, як вже зазначалось, інформаційні й інноваційні, кожен з яких може бути визначаль­ним для стабільності чи  мінливості середовища. При­чому слід зауважити, що у цьому випадку прослідковується і зворотній вплив, тобто кореляційні зв'язки між середовищем і ресурсним чинником є максимально щільними [2].

Поряд з діяльністю уряду по формуванню зовнішнього середовища бізнесу, ТНК в свою чергу також сут­тєво впливають на динаміку росту економіки та державну політику країн-реципієнтів. Діяльність ТНК безпосередньо впли­ває на платіжний баланс, виробництво, торгівлю, зайнятість, роз­виток і міжнародне конкурентне становище приймаючої економіки.

Позитивним результатом діяльності ТНК у розвинутих країнах є те, що вони значною мірою визначають динаміку, структуру й географічні пріоритети зовнішньо­економічних зв'язків цих держав. За даними ЮНКТАД, вони забезпечують приблизно 20 % зайнятості працездатних осіб розвинутих країн, створюють конкурентне середовище для місцевих фірм і тим самим сприяють прискоренню економічного прогресу країн. Так, фахівці пов'язують динамізацію економічного зростання країни з 2000 року саме з діяльністю ТНК в Україні[1].

ТНК підривають позиції місцевих монополій і, незважаючи на свої великі розміри, нерідко підвищують ступінь конкурентності національних ринків, що змушує місцеві компаній вдосконалювати свою діяльність, аби витримувати зростаючу конкуренцію.

Транснаціональні корпорації зазвичай стають ядром інноваційного розвитку національних економік. Важливість цього аспекту діяльності ТНК пояснюється результатами досліджень, які  показують, що сьогодні у передових країнах світу майже 90% валового внутрішнього продукту  створюється за рахунок виробництва та експорту наукомісткої продукції.

Крім позитивних сторін функціонування ТНК в системі світового господарства і міжнародних економічних відно­син спостерігається їх негативний вплив на економіку країн, у яких вони функціонують.  Оскільки як ТНК, так і приймаюча країна намагаються збільшити належну їм частку чистої економічної вигоди від закордонних прямих інвестицій, дуже поширеним є конфлікт інтересів. Особливо небезпечним є й конфлікт політичних інтересів, бо ТНК робить виклик національному суверенітетові приймаючих країн.

ТНК створили специфічну форму переказу капіталів за допомогою трансфертних цін (у тому числі спеціально занижених або завищених), що встановлюються самими ТНК при постачанні товарів і наданні послуг своїм дочірнім компаніям і філіям у рамках корпорацій (тобто операції між філіями однієї й тієї самої ТНК здійснюються за цінами, які встановлюються власне корпорацією). Тому трансфертні ціни на продукцію ТНК є однією із найактуальніших проблем для приймаючих країн.

Для максимізації позитивного ефекту діяльності  ТНК політика України як країни-реципієнта повинна бути комплексною, тобто заохочувати  приплив  іноземних інвестицій в галузі, пріоритетні для національної економіки,  і обмежувати - в стратегічно важливі для економічної безпеки країни галузі.

З огляду на це, для поліпшення умов діяльності ТНК в Україні необхідно:

1) підвищити: внутрішню політичну стабільність, рівень захисту приватної власності, ступінь розвитку ринкових відносин;

2) знизити: рівень корупції, тінізації фінансового ринку та приватизаційних процесів, бюрократизацію державного апарату;

3) стимулювати розвиток інноваційних технологій та науково-технологічної діяльності.

В Ук­раїні доцільно розробити і прийняти на законо­давчому рівні концепцію державного регулю­вання діяльності ТНК і підтримки вітчизняних суб'єктів господарювання у формі Закону України «Про держав­не регулювання діяльності ТНК», що сприятиме  адаптації національного ринку до міжнародних стандартів та інтеграції в європейський та світові ринки та координації діяльності органів державної влади з питань функціонування ТНК на тери­торії України.

Дер­жавне регулювання за діяльністю ТНК повин­не здійснюватися шляхом: ліцензування госпо­дарської діяльності ТНК в Україні (тютюнове виробництво, алкогольна промисловість); нагляду за дотриманням ТНК вимог національного законодавства; розкриття інфор­мації ТНК про себе та свою діяльність через прозору звітність ТНК; запобігання не­бажаним подіям у результаті діяльності ТНК, що можуть завдати істотної шкоди національним інтересам України; застосування заходів щодо припинення порушень, перш за все у сфері антимонопольного, господарського зако­нодавства та законодавства про цінні папери.

Отже, оптимізація механізму взаємодії української економіки і іноземними ТНК повинна проводитися у трьох напрямах: поліпшення інвестиційного клімату, створення законодавчої бази для регулювання діяльності ТНК та усунення її негативних аспектів, стимулювання створення  власних українських транснаціональних структур.  Необхідно акцентувати увагу на тому, що від успішності оптимізації механізму взаємодії української економіки з ТНК залежить її роль у міжнародних економічних відносинах та економічний розвиток загалом.

Література:

1. Глобальна економіка ХХІ століття: людський вимір : монографія / Д. Г. Лук'яненко, А. М. Поручник, А. М. Колот та ін. - К. : КНЕУ, 2008. - с. 358.

2. Руденко Л.В. Енвіроментальні чинники розвитку транснаціональних корпорацій //Економіка та підприємництво: Зб. наук праць. Вип. 13 /Відп. ред. С.І. Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2004.  - с. 49-61.

3. Руденко Л.В. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія. - К.: Кондор, 2004. - 480 с.

4. World Investment Report 2010: Investing in a Low-Carbon Economy - United Nations, New Yourk and Geneva, 2010. - р. 19

E-mail: myroslavka.padalytsa@gmail.com

Залиште коментар!