XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Падова І.Г. ДЕМОКРАТІЯ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ФОРМИ

Падова І.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

ДЕМОКРАТІЯ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ФОРМИ

Кризу в сферах життя сучасного українського суспільства не рідко пов'язують з демократією. Часто це зумовлено тим, що існує неправильне тлумачення і розуміння ідей демократії. Правильне визначення терміну «демократія» та її форм є дуже важливим на сьогодні, бо від цього залежить наскільки правильно розуміє пересічна людина проблеми що існують в Україні і чим вони зумовлені.

Демократія як явище і поняття завжди викликала до себе жвавий інтерес з боку дослідників різних країн-представників різних політичних течій і ідеологічних учень.

У політології термін «демократія» вживається в чотирьох значеннях: а) форма устрою будь-якої організації, заснованої на принципах рівності прав і свобод її членів, прийняття рішень більшістю;  б) рух за здійснення демократичних цілей і ідеалів; в) влада народу - народовладдя; г)ідеал суспільного устрою і відповідний йому світогляд та система цінностей.

Існує ряд підходів у визначенні терміну «демократія». Найбільш поширеним трактуванням є етимологічне, пов'язане з походженням терміна. Авраам Лінкольн визначав що демократія - це врядування «іменем народу, силами народу і для народу».

Емпіричний підхід передбачає уточнення  поняття демократії на підставі вивчення суспільно-політичної практики демократичних країн. Р. Даль увів поняття «поліархія» на противагу «демократії». Під демократією він розуміє «ідею», «ідеал», а під поліархією - її реальне втілення. На його думку, поліархія означає правління меншості, що вибирається народом на конкурентних виборах [5, с.126].

Але найбільш поширеним є уявлення про демократію як про народовладдя. Основний акцент при її визначенні часто ставиться не на правах і свободах громадян, а на особливому характері форми держави. Демократія є «форма держави, заснована на визнанні народу джерелом влади, його права брати участь у вирішенні державних справ, у поєднанні з широким колом цивільних прав і свобод» [4, с.378]. Як ми бачимо дуже складно визначити єдиний і правильний термін «демократія». Бо він змінюється і набирає різних конкретних форм на певних етапах свого розвитку і наповнюється різним змістом.

Функції демократії реалізуються через її форми та інститути. Форма демократії - це її зовнішнє вираження. В залежності від того, як народ бере участь в управлінні, хто і як безпосередньо виконує владні функції, виділяють такі форми демократії:

•1)     Пряма форма демократії. Між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціативні рухи.

Референдум - є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань, який проводиться з метою ухвалення закону або інших рішень. Розрізняють два види референдумів. Одні з них є своєрідним опитуванням, за результатами якого закони не приймаються, але влада повинна враховувати його результати.

Ініціатива реалізується через збір певної кількості підписів громадян на підтримку проведення референдуму. В Україні проявляється у вигляді громадських слухань, зібрань домоуправлінь, громадських зборів, мітингів, масових зібрань тощо.

•2)     Представницька (репрезентативна) демократія - демократія, в якій право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які мають висловлювати інтереси своїх виборців і приймати рішення в їх інтересах. Носіями представницької демократії є парламенти, інші законодавчі органи влади, а також виборні представники виконавчої і судової влади.

Жодна з цих форм демократії у «чистому вигляді» не існує. Тому сучасні потреби демократичного розвитку вимагають збалансованого співвідношення прямої і представницької форм демократії.

Таким чином, демократизація суспільства потребує такої політики, яка забезпечила б розумний компроміс між зростанням політичної активності громадян, з одного боку, і збереженням порядку, дотримання законності - з іншого. І все це було досягнуто завдяки вірному розумінню та дотриманню прав і обов'язків обох сторін.

Література:

1. Гілея: Науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2011. - Випуск 46. - 752 с.

2. Общая теория государства и права. Академический курс в трех томах. Т.3 / отв. Ред. М.Н. Марченко. - 3‒е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2007. - 712 с.

3. Прокопчук І. Поняття та типологія демократії // Людина і політика. - 2003. - № 3. - С.97‒105.

4. Советский энциклопедический словарь / Науч.‒ред. совет: А. М. Прохоров и др.; Гл. ред. С. М. Ковалев. - М.: Советская Энциклопедия, 1980. - 1600 с.

5. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тіхонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. Видання 2-е. - К.: Видавництво «Фірма «ІНКОС», Центр учбової літератури, 2007. -288с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>