XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Панченко Ю. В., Ступарик Г. В., к. е. н, Скляр Є. В. ВПРОВАДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, ЯК ВАЖЛИВОЇ СКЛАДОВОЇ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

Студентки: Панченко Юлія Вадимівна, Ступарик Ганна Василівна

Науковий керівник: к. е. н, в. о. доцента, Скляр Є. В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

ВПРОВАДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, ЯК ВАЖЛИВОЇ СКЛАДОВОЇ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

На сучасному етапі розвитку економіки, найважливішою проблемою кожного підприємства є його виживання та забезпечення подальшого успішного розвитку. Вирішення такої проблеми полягає у конкурентоспроможності підприємства на ринку, що можливо шляхом грамотно розробленої та ефективної стратегії управління підприємством. Тому впровадження стратегічного управління є однією з основних задач і умов забезпечення ефективності виробництва.

Проблемам стратегічного управління та розвитком підприємства присвячені наукові праці таких вчених, як М. Портера, А. Челенджера, П. Друкера, Г. Мінцберга, Сімонової В.С., Бухтєєва Н.І., Віханського О.С.,  Шершньової З.С., Довганя Л.Є., Каракая Ю.В., Артеменка Л.П.

Метою роботи є визначення проблеми стратегічного управління та його вплив на розвиток підприємства.

Стратегія підприємства - це програма дій, що визначає напрямки розвитку організації та її відповідне управління у довгостроковому контексті, а також комплекс процедур для досягнення поставлених цілей в недетермінованих умовах зовнішнього оточення існування відкритої організації.

Стратегічне управління - це динамічний процес аналізу, вибору стратегій, планування, забезпечення та реалізації розроблених планів організацією.

Єдиного підходу до розробки стратегії підприємства не існує, адже кожне підприємство навіть однієї галузі досить унікальне, що залежить від позиції підприємства на ринку, динаміки розвитку, конкурентоспроможності, особливостей виробництва товару чи надання послуги.

Серед основних факторів,  які обумовлюють застосування стратегічного управління можна виділити наступні: мінливість та складність зовнішнього середовища підприємства; усвідомлення недостатньої ефективності оперативного управління;  нові методи вирішення стратегічних проблем провідними західними фірмами [1].

Процес стратегічного управління розвитком підприємства ґрунтується на прийнятті комплексу управлінських рішень стосовно деталізації заходів в складі загального напрямку розвитку та координації цих процесів.

Стратегічне управління є найважливішим інструментом вищого керівництва підприємства, що дозволяє розв'язати поточні внутрішні конфлікти зацікавлених сторін через встановлення єдиної мети розвитку підприємства - стабільне зростання ринкової вартості підприємства [2].

Впровадження концепції стратегічного управління на підприємстві передбачає організацію та здійснення професійної діяльності із стратегічного аналізу,  розвитку,  реалізації і контролю стратегії, спрямованої на досягнення місії та цілей його функціонування.

Процес стратегічного управління підприємством повинен починатися із визначення його місії та цілей, а також включати аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, у розрізі виявлення сильних та слабких сторін, тобто проводиться SWOT - аналіз, який містить такі складові:

- сильні сторони (Strengths) - переваги організації;

- слабкі сторони (Weaknesses) - недоліки організації;

- можливості (Opportunities) - фактори зовнішнього середовища,  використання яких створить переваги організації на ринку.

- загрози (Threats) - фактори, які можуть потенційно погіршити стан підприємства на ринку.

Реалізація концепції стратегічного управління підприємства здійснюється шляхом застосування системи стратегічного планування, що дає можливість розробляти і використовувати інтегровану систему стратегічних планів, які спрямовані на досягнення стратегічних цілей підприємства.

Проблеми стратегічного управління на вітчизняних підприємствах можна розглядати на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Серед мікроекономічних проблем можна виділити наступні:

- відсутність стратегічного бачення розвитку підприємства. Проблемою є те, що більшість менеджерів не можуть ефективно спрогнозувати діяльність підприємства в довгостроковій перспективі;

- нестача кваліфікованих спеціалістів у сфері інноваційного менеджменту. Це пояснюється тим, що на багатьох підприємствах відповідну посаду займають люди, які не мають відповідної освіти;

- слабка розвиненість системи стратегічного планування на підприємстві. В реаліях сьогодення на підприємствах керівництво чи інші посадові особи переважно складають поточні чи короткострокові плани, а механізм довгострокового перспективного планування практично відсутній;

- орієнтація керівників на інтуїтивні,  а не наперед обґрунтовані рішення. Така орієнтація сприяє плануванню діяльності, виходячи зі сталості зовнішніх умов та обмеженого аналізу внутрішніх можливостей і потенціалу підприємства. Не враховуючи зміну у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємствам часто не під силу доводити свої плани до кінця;

- нестабільність зовнішнього середовища;

- інформаційно-аналітичне забезпечення;

- недостатність фінансового забезпечення підприємства, у тому числі і державного фінансування (для підприємств державної форми власності) для проведення певних стратегічних змін.

Основними макроекономічними проблемами стратегічного управління підприємством є недосконалість банківської, фондової, законодавчої та податкової систем, які не визначають конкретних прав і обов'язків у певних ситуаціях, що неодмінно виникають при веденні господарської діяльності. [4]

Світовий досвід стратегічного управління та планування дозволяє виділити дві стратегії:

- стратегія американських фірм, яка заснована на диференційованому підході до оцінки характеристики продукції,  що випускається,  задоволенні конкретних споживачів та забезпеченні собівартості продукції;

- стратегія японських фірм, заснована на отриманні прибутку від вкладеного капіталу та створенні спілки співробітників фірми [коновал]

Концепція стратегічного управління розроблена американською консалтинговою фірмою з управління "МакКінсі" і впроваджена, починаючи з 1972 р., у корпораціях "Дженерал Електрік", "ІБМ", "Кока-кола", "Тексас Інструментс" тощо. Цю систему на початку 80-х років використовувала майже половина найбільших корпорацій США. Вона постійно розвивається. В сучасних умовах розрізняють два напрями розвитку стратегічного управління:

- перший з них є логічним продовженням стратегічного планування і охоплює підсистему аналізу й планування стратегії та підсистему реалізації стратегії. Практично це управління стратегічними можливостями організації, тому його вважають регулярним стратегічним управлінням. Цей вид часто застосовують на практиці та методично він досить повно розроблений;

- другий напрям називають стратегічним управлінням у реальному масштабі часу, тому що воно забезпечує вирішення стратегічних завдань, які несподівано виникають. Цей вид розвивається в тих галузях, де зміни в зовнішньому середовищі відбуваються часто і здебільшого є непередбачуваними, що вимагає негайної адекватної реакції. У підприємства не залишається часу на перегляд стратегії, тому  одночасно з реалізацією стратегії слід вирішувати нові стратегічні завдання.[3] 

Отже, ефективна система стратегічного управління на підприємстві дасть змогу:

1) посилити конкурентні переваги підприємства за рахунок створення сприятливих умов для розвитку теоретичних знань й професійних навичок та вмінь персоналу;

2) розширити можливості підприємства протистояти конкурентам на відповідному ринку за рахунок використання персоналу з високим потенціалом, а також більш ефективно використовувати свої сильні сторони;

3) посилити ефективне використання прибутку підприємства;

4) повністю розкрити здібності персоналу до творчого, інноваційного розвитку, для досягнення як мети організації, так і особистих цілей працівників.

Підсумовуючи вище викладене, варто наголосити на необхідності стратегічного управління та формуванні стратегії на кожному підприємстві з самого початку його створення для успішного та тривалого його існування на ринку. Тому ефективна організація стратегічного управління підприємством є запорукою успіху та досягнення поставлених цілей організації.

Література:

1. Герчанівська С.В. Стратегічне управління як механізм забезпечення ефективного розвитку вітчизняних підприємств / С.В. Герчанівська // Інноваційна економіка. - 2012. - №1. - С. 79-81

2. Коновал В.В. Стратегічне управління підприємствами легкої промисловості / В.В. Коновал // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - №2. - С. 61-64

3. Сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського [Електронний ресурс] Режим доступу [www.nbuv.gov.ua]

4. http://nauka.zinet.info/ - інтелект-портал


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>