XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Панченко Ю.В. ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА ЛАНКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

студентка ІІІ курсу, Панченко Ю.В.

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА ЛАНКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Самостійне існування нації у тій чи іншій державній формі, національний розвиток і поважне місце у «світовому оркестрі» все більше залежать і залежатимуть від того, якою мірою буде забезпечена достатня енергетична основа існування певної національної спільноти - не лише її економічної, а і всіх сфер її життя. Адже воно неможливе без високої енергетичної насиченості всіх сфер. Енергоозброєність нації - це один із важливих чинників її розвитку. А в плані того, яким чином ця енергоозброєність гарантована від зовнішніх політичних небезпек, різного роду випадковостей та внутрішніх загроз, і використовують поняття енергетичної безпеки.

Питання енергетичної безпеки є доволі актуальним на сьогоднішній день не лише для окремо взятої країни, а й для всіх країн загалом. Адже саме енергетика є «стержнем» для існування і розвитку держави. Недостатня забезпеченість власними енергоресурсами сприяє зниженню рівня національної економічної безпеки країни, підвищує її енергетичну залежність від інших країн. Щодо економіки України, то вона забезпечена власними енергоресурсами, зокрема вугіллям, практично на 100%, а от на окремі види палива -  лише на 20 - 30%. Тому для України питання енергетичної безпеки є одним із основних факторів її існування як самостійної та незалежної держави.

Аспекти формування економічної думки в сфері економічної безпеки та зокрема енергетичної викладені в наукових працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: Д.Ламбера [4], П.Кінга, Р.Нолана, Л.Абалкіна, А.Архіпова, Є.Панченка, Є.Олейнікова, Ю.Лисенка та ін.

Як одна із основних ланок національної безпеки енергетична безпека розглядається за  двома напрямками: по - перше, як стан забезпечення країни енергоресурсами для функціонування і розвитку відтворювальних процесів в національній економіці, які забезпечують її життєдіяльність і, по - друге, як стан економічної безпеки енергетичного комплексу України.

У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики. Таке формулювання визначення енергетичної безпеки маємо у тексті «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», яку схвалено розпорядженням Кабінету міністрів України від 15 березня 2006 року [1].

Україна належить до країн частково забезпечених традиційними видами первинної енергії, а отже змушена вдаватися до їх імпорту. Енергетична залежність України від поставок органічного палива, з урахуванням умовно - первинної ядерної енергії, у 2000 та 2005 роках становила 60,7%, країн ЄС - 51%. Подібною або близькою до української є енергозалежність таких розвинутих країн Європи, як Німеччина - 61,4%, Франція - 50%, Австрія - 64,7%.

Багато країн світу мають значно нижчі показники забезпечення власними первинними ПЕР, зокрема Японія використовує їх близько 7%, Італія - близько 18% [1]. Так, Україна забезпечує себе нафтою та іншими енергоресурсами лише на 20%, а решту - імпортує з Росії та Казахстану через існуючу систему трубопроводів, яка проходить по території Росії. Частка російської сировини в структурі імпорту нафти перевищує 95%, або становить 70% від сукупного обсягу внутрішнього споживання. Такий рівень залежності від одного експортера енергоносіїв за міжнародними критеріями вважається надмірним і часто призводить до політичного і економічного впливу останнього. Виходячи з перспективного попиту на нафту і прогнозних рівнів видобутку нафти і газового конденсату в Україні, їх імпорт у подальшому зростатиме.

Хоча рівень енергозалежності України має тенденцію до зменшення (з 60,7% у 2004 році до 54,8% у 2005 році), він характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива [1].

Крім високого рівня енергозалежності, сучасний стан енергетичної безпеки України є незадовільним за багатьма її складовими, що зумовлено такими основними чинниками:

•-       надвисока енергоємність споживання енергоресурсів у галузях економіки і соціальній сфері;

•-       значна частка імпорту в балансі енергоспоживання з переважною часткою імпорту із однієї країни нафти, природного палива;

•-       нераціональна структура паливно - енергетичних балансів;

•-       зниження ефективності виробництва і транспортування енергоресурсів;

•-       високий рівень шкідливого впливу об'єктів енергетики на навколишнє середовище.

Такі з вищеперерахованих чинників породжують проблеми не лише в галузі енергетики та її безпеці, а й в економіці загалом усіх країн світу та в Україні зокрема. Тому на енергетичному самміті G-8 у Санкт-Петербурзі (16 червня 2006 року) у заключному документі головними проблемами безпеки для держав світу на сьогоднішній день були визначені саме: 

 • високі та нестійкі ціни на нафту;

 • зростання попиту на енергоресурси та обмеженість запасів традиційних їх видів, які до 2030 року превалюватимуть (до 80%);

 • зростання залежності багатьох країн світу від імпорту енергоносіїв;

 • потреба у великих інвестиціях для усіх ланцюгів енерговиробництва;

 •необхідність захисту природного довкілля та вирішення проблем кліматичних змін;

 • уразливість життєво важливої енергетичної інфраструктури;

 • політична нестабільність, природні катаклізми та інші загрози.

Україна для подолання проблем в енергетичній галузі веде активну зовнішньоекономічну політику співробітництва з НАТО, ЄС та іншими організаціями. Так, у 2009 році між Україною та ЄС було підписано Спільну заяву за результатами Міжнародної інвестиційної конференції з питань модернізації газотранспортної системи України, Україна приєдналась до Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях, а також Україні було запропоновано стати членом Європейського енергетичного співробітництва, але Україна перейшла з площини міжнародних відносин у площину двохсторонніх відносин з Росією, оскільки між Росією та Україною була підписана угода про зниження цін на газ в обмін на пролонгацію договору щодо перебування Чорноморського флоту на території України. Це є підтвердженням того, що Україна отримує енергоносії за нижчими від ринкових цінами в обмін на політичні, економічні поступки. Такі процеси заважають Україні перейти на міжнародні та європейські стандарти  функціонування енергетичної сфери і порушують зовнішньоекономічні зв'язки України з міжнародними організаціями зокрема в галузі енергетики [2].

Важливим аспектом співробітництва України з НАТО є проведення щорічних зустрічей між представниками міністерств та відомств України та Міжнародним секретаріатом НАТО. Метою таких заходів є обмін досвідом  між українськими експертами та експертів країн - членів НАТО з питань енергетичної безпеки, ефективного використання енергоресурсів, подолання загроз енергетичному сектору, проведення спільних конференцій та надання консультацій в цій сфері [3].

У Стратегії розвитку енергетики до 2030 року передбачаються зниження рівня енергетичної залежності країни від зовнішніх поставок палива (природний газ, нафта, уран) з 54,5% у 2005 році до 11,7% - у 2030 році, у тому числі - за рахунок збільшення використання власного вугілля, урану, газу, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, видобутку українськими компаніями нафти і газу за межами України. [1].

Хоча Україна цілком має задовільний стан забезпеченості енергоресурсами, вона має недосконалу структуру енергетичного балансу, енергоспоживання, цілком залежить від монопольного постачання природного газу, ядерного палива [5, 57]. Тому енергетична безпека України є питанням, перш за все, національної безпеки, і тому потребує не тільки найгострішої уваги, а й мобілізації інтелектуального потенціалу кращих експертів.

Функціонування і розвиток економіки будь - якої країни буде прогресивним і стабільним лише за умови її забезпеченості власними енергоресурсами. Необхідною умовою існування і розвитку держави є енергетична безпека як невід'ємна складова економічної і національної безпеки.

Література:

•1.  Енергетична стратегія України до 2030 року // Офіційний сайт «Законодавство України» / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc. - Назва з екрану;

•2.  Енергетична безпека в контексті відносин України з Європейським Союзом / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fes.kiev.ua/new/wb/pages/ukrajinska/publikaciji/ukrajina.php. - Назва з екрану;

•3.  Звіт про засідання Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань економічної безпеки, безпеки енергетичної інфраструктури, енергетичної безпеки 27 жовтня 2009р. // Офіційний веб-сайт Міністерства енергетики та вугільної промисловості України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=163767&cat_id=162068.%20-%20Назва з екрану;

•4.   Lambert D. La defence de l'economie: la conjugaison des efforts de l'Etat, de l'enterprise et d'individu / D. Lambert // Strategigue. - 1990. - № 2 - P. 83-98.;

•5.  Бондаренко Г.В., Щерба В.О. Енергетична безпека як визначальна складова економічної незалежності України / // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №6 -  С.55 - 58.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>