XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Папазова К.М. РОЛЬ АНГЛІЇ У ВИНКНЕННІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ АНТИНАПОЛЕОНІВСЬКИХ КОАЛІЦІЙ

Папазова К.М.
Бердянський державний педагогічний університет

РОЛЬ АНГЛІЇ У ВИНКНЕННІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ АНТИНАПОЛЕОНІВСЬКИХ КОАЛІЦІЙ

На початку XIXст. Англія була однією з ведучих країн на світовій арені. Посилення Франції призвело до зіткнення французьких та англійських інтересів. В різних сферах це стало причиною активної участі Великої Британії у антинаполеонівських коаліціях, які у першій половині ХІХст. стали однією з особливих форм міжнародних відносин в Європі.
У березні 1802р. в Ам’єні Англія підписала мирний договір з Францією та її союзниками, який став результом діяльності другої антифранцузької коаліції. Але Ам’єнський мир виявився лише короткочасним перемир’ям. Англійська буржуазія розраховувала, що мир відкриє англійським товарам французький ринок, але Наполеон навпаки посилив протекціоністську політику. Обидві сторони порушували обов’язки, які взяли на себе згідно з Ам’єнським миром. Дві економічно найбільш розвинені країни того часу – наполеонівська Франція і буржуазно-аристократична Англія – боролися за гегемонію у світі. Агресія Англії знаходила протидію з боку Франції та навпаки.
У травні 1803р. дипломатичні відносини між Англією та Францією були припинені. Поновилася англо-французька війна. Саме з цього часу Англія приймала найактивнішу участь у створенні та діяльності антинаполеонівських коаліцій [3;299].
Після дипломатичного розриву з Наполеоном Велика Британія опинилася у небезпечному становищі. Наполеон сконцентрував у Булоні, на берегу Ламанша, значні військові сили і вів підготовку форсування протоки і висадки десанту на Британських островах. Пітт, який у той час знов очолив англійський уряд, розумів, що треба як найшвидше робити якісь рішучі кроки, щоб захистити безпеку своєї країни. Саме тому він починає створення нової коаліції проти Франції. Її гаслом було проголошення захист прав Італії, Голландії та Швейцарії. Не дивлячись на те, що дії першої антинаполеонівської коаліції завершились поразкою, своєї головної цілі Англії все ж таки домоглася – загроза висадки французького десанту була ліквідована.
Але створення у 1806р. Рейнського союзу, що фактично означало посилення позицій Наполеона в Європі, знову спонукало Англію до активних дій. Виникає друга антинаполеонівська коаліція, до якої Англія разом із Росією змогли залучити Прусію та Швецію.
Але Наполеон знову виявився сильнішим, він не тільки розгромив коаліцію, але й залишив Англію без одного з найголовніших союзників – по Тильзітському миру Росія ставала на бік Франції у війні з Великою Британією [1;86-87].
21 листопаду 1806р. Франція оголосила Англії континентальну блокаду. Наполеон поставив перед собою ціль закрити для Англії весь європейський ринок. В свою чергу Англія відповіла на це контрмірою. Використовуючи своє панування на морі, вона оголосила Франції економічну війну. Це протистояння з часом набувало все більшої гостроти. Наполеон намагався залучити до нього всі європейські держави. Але континентальна блокада виявилася суперечливим явищем. З одного боку вона все таки погіршила економічне становище Англії, особливо до 1812р. а маючи економічну і технічну перевагу над Францією зберігала здатність ефективно продовжувати боротьбу з Наполеоном. Крім того, блокада почала оказувати руйнівний вплив на економіку Франції та союзних з нею держав. Наполеон навіть був змушений трохи послабити блокаду [4;127].
В умовах континентальної блокади Англія потребувала нових союзників. У 1807р. англійці починають війну проти Данії з метою не допустити утворення анти британського датсько-французького союзу. Англія бажала насильницьким методом зробити своїм союзником Данію та залежну від неї Норвегію. Англійському уряду не подобалось, що Данія не приймала участь у антинаполеонівських коаліціях, і саме тому почала військові дії проти неї. Союз з Англією датчани так і не уклали, замість нього Данія уклала військовий союз із Францією, але в наслідок військових сутичок до кінця 1814р. Данія втратила статус ведучої морської держави, що можна вважати значним досягненням Англії [3; 270].
Навесні 1809р. виникає третя антинаполеонівська коаліція. Англія об’єднавшись з Австрією хотіла знищіти панування Наполеона в Європі. Англійський уряд розумів, що зараз склалися сприятливі умови для послаблення позицій Наполеона і ліквідації континентальної блокади. В цей період Франція була послаблена невдачею військових дій в Іспанії. Але керівництво союзної Австрії не змогло скористатися своїми перевагами. Коаліція зазнала поразки. Сподівання Англії раз і на завжди покінчити з блокадою не виправдалися. Але поступово блокаду все більше поглинає криза. Економіка Франції досягла критичної межі, щоб не допустити виступів населення, Наполеону довелося ввести систему ліцензій-дозволів на ввіз та вивіз товарів з Англії. Це було початком послаблення наполеонівської імперії, якого прагнула Англія на протязі всього часу боротьби з Бонапартом [2;142-143].
У кінці 1812р. після поразки в Росії Наполеон повертається до Парижу. Бачивши, що Наполеон разом із Францією знаходяться у дуже скрутному становищі, Англія вирішує використати цю ситуацію для остаточного ліквідування наполеонівської гегемонії на європейському континенті. За таких умов виникає четверта антинаполеонівська коаліція. На початку 1814р. у Францію вторглися основні частини союзників. Ситуація складалася не на користь Наполеону, ресурси країни були вичерпані, континентальна блокада, яка була спрямована проти Великої Британії несла руйнівний удар по французькій економіці. Саме в ході діяльності четвертої антинаполеонівської коаліції Англія досягла своєї головної мети, пануванню Наполеона у Європі прийшов кінець.
До 1 березня 1815р. Наполеон робить спробу відновити свою владу. Це викликало занепокоєння британського уряду і Англія становиться на чолі п’ятої антинаполеонівської коаліції. Наполеон був змушений в другий раз відректися від престолу. Англійський уряд, зі згоди союзних держав, відправив Наполеона на о. Св. Єлени. Це була велика і остаточна перемога Англії над давнім ворогом.
Якщо розглядати структуру коаліцій, то не можна не прослідити певну закономірність між їх виникненням та загостренням англо-французьких відносин. На протязі всього періоду Англії відводилася роль лідера у антинаполеонівських союзах. Це зумовлювалося насамперед тим, що в ході зовнішньополітичної діяльності Наполеона постійно пересікалися англійські та французькі інтереси.
Загалом, можна говорити про те, що своїм успіхом антинаполеонівські коаліції можуть сміло завдячувати Англії. Протягом 15 років держави-союзники відчайдушно намагалися протидіяти Наполеону і за сприяння Англії вони домоглися поставленої мети. Завдяки дипломатичним діям британського уряду четверта та п’ята коаліції остаточно знищіли гегемонію Наполеона в Європі та в світі в цілому.
Література:
1. Русско-французский мирный договор, заключенный в Тильзите 25 июня (7 июля) 1807г. // Сборник документов по истории нового времени стран Европы и Америки (1640 – 1870): Учебное пособие / Сост. Е. Е. Юровская. - М.: Высшая школа, 1990. С. 86-87.
2. История Франции: в 3х т. – Т.2. / Ред. А.З. Манфред. - М.: Наука, 1972г. - 735с.
3. Ковалевский Н. Ф. Всемирная военная история: Хронологический обзор. - М.: ОЛМА - ПРЕСС, 2005. - 496 с.
4. Тарле Е. В. Наполеон. – Минск: «Беларусь», 1992. – 428с.
5. Тарле Е.В. Очерки истории колониальной политики западноевропейских государств (конец XV- начало XIX в.). - М.: Наука, 1965. - 427 с.

E-mail: Papazik@freemail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>