Пастушок Т.О., Ступарик Г.В., Русул Л.В. СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ
студентки IV курсу, Пастушок Т.О., Ступарик Г.В.
Буковинський державний фінансово-економічний університет
Науковий керівник: Русул Л.В.
СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ В УКРАЇНІ
Сільське господарство в усі часи було ризиковою сферою діяльності, тому постійно виникала необхідність у зменшенні ризиків і забезпечення гарантій на випадок втрати урожаю. Особливо це стосується України, адже пріорітетним напрямком розвитку економіки є вдосконалення аграрного сектору.Виходячи з того що Україна наділена родючими грунтами, вона має хороший потенціал для розвитку сільського господарства, однак погодні умови завжди є не передбачуваними, і тому виникає необхідність у страхуванні. Саме страхування виступає надійним джерелом захисту від ризиків, але необхідність цього інструменту усвідомлюється не всіма сільськогосподарськими виробниками. Так, як в Україні ринок страхових послуг не є розвиненим в значній мірі. то в населення панує недовіра до даної сфери діяльності, не всі усвідомлюють преваги залучення такого інструменту.Слід зауважити, що страхування сільськогосподарських підприємств страхування є оптимальним способом захисту від сільськогосподарських ризиків від несприятливих погодних подій, забезпечуючистабільність розвитку сільського господарства через механізми відшкодування заподіяних збитків.
Метою дослідження є виявлення проблем страхування сільськогосподарських підприємств, шляхів їх вирішення, звертаючись на досвід закордоних країн.
Питання страхування ризиків аграрного сектору цікавило багатьох вчених, серед них вагоме місце займають дослідження М. Дем'яненка, П. Саблука, М. Маліка, Г.Черевка, П. Лайка, Л. Мармуля, Н. Демчука, С.Онисько, Л. Синявської, І. Луніна. [1 - 3,6]
Взагалі, розвиток сільського господарства потребує зацікавленості вітчизняних фермерів у розширенні їх діяльності, що може досягтися за рахунок системи державної підтримки, гарантії отримання доходів та відповідно розвитку страхування у даній сфері.
Щодо державної підтримки, то слід зазначити, що держава не гарантує надання допомоги у сфері сільського господарства, у разі наявності різного роду ризиків. Так, наприклад, цього року виникла проблема реалізації картоплі на вітчизняному ринку. У зв'язку з тим, що урожай картоплі наблизився до рекордного значення 1 млн. тонн та відповідно сформувався її надлишок, ціни на неї впали до рівня собівартості, що може призвести до ліквідації багатьох фермерських господарств. На думку експертів проекту «АПК-Інформ: овочі та фрукти» загострення цієї проблеми полягає ще й в тому, що «практично не буде можливості експорту картоплі на ринок Російської Федерації, де також прогнозується різке зростання виробництва, а експорт картоплі в ЄС буде неможливий через якісні параметри української продукції» [8]. Таким чином, виникає потреба в підвищенні якості вітчизняної продукції, шляхом модернізації технологій виробництва, та відповідно в пошуку нових каналів збуту. Дана ситуація демонструє, що з боку держави не відбулося ніякої підтримки, і не відомо чи прийме уряд якісь заходи, щоб стимулювати діяльність фермерів в майбутньому.
Крім надання державних гарантій необхідно розвинути в Україні ринок страхових послуг у сфері сільського господарства. Добровільне страхування сільськогосподарської продукції не є широко розвиненим, через велику кількість чинників, серед яких найголовнішим, на нашу думку, - є недовіра до ринку страхування та необізнаність населення в наданні таких послуг. Якщо б держава гарантувала 100% запобігання ризиків, то страхування набуло б значного розвитку і було б ефективнішим. А для того, щоб це здійснилося необхідно запровадити обов'язкове комплексне страхування, яке б забезпечило уникнення усіх ризиків.
Ще одним із шляхів стимулювання діяльності фермерів є удосконалення режиму кредитної субсидії, що дало б змогу отримувати державні допомоги для вдосконалення технологій. Так, наприклад, в Іспанії приймаються урядові програми, які забезпечують державну підтримку сільського господарства, що рохзповсюджується на рослиництво, твариництво та лісове господарство.
При цьому держава: сприяє розвитку страхування шляхом надання субсидій як фермерам, так і страховим компаніям; ставить своїм пріорітетом заснування сільськогосподарських товариств взаємодопомоги; сприяє проведенню збору даних і надає технічну допомогу страховим компаніям; сприяє участі в системі агрострахування якомога більшого числа виробників; усі види страхування виконують на базі планів, які завчасно готуються уповноваженими урядом установи.[1, 150]
Слід зазначити, що для фермерів страхові компанії здійснили перший крок на зустріч, створивши агрострахове бюро. За задумом засновників, членство в бюро має стати свого роду гарантією якісного страхування, яке відповідає кращим світовим стандартам. Крім того, вважають страховики, це може полегшити лобіювання їхніх інтересів і отримання державної підтримки. Очікується, що новостворене бюро буде служити стимулом для відродження програми державного субсидування, яка необхідна для стабілізації доходів аграріїв, забезпечення доступу до кредитних ресурсів і ритмічної роботи всієї сільськогосподарської галузі, відзначають експерти. За їхніми оцінками, без субсидування лише невелика частина сільгоспвиробників (3-5%) буде мати можливість застрахуватися, тоді як за наявності субсидій ця частина може зрости до 30-40%, а при реалізації найбільш оптимістичного сценарію-до 70% українських аграріїв отримають якісну страховий захист.[7]
Отже, для налагодження ринку страхових послуг в Україні, необхідно щоб держава тісно співпрацювала із страховими компаніями та сама була гарантом для обох сторін (фермерів та СК). Метою держави має бути допомога страховим компаніям та сільгоспвиробникам в таких формах:
- інфраструктурні інвестиції;
- субсидіювання страхових платежів;
- фінансування адміністративних витрат;
- участь у фінансуванні фондів. пулів, спрямованих на ліквідацію катастроф та природних лих.
В той же час досить суттєвим має бути вклад держави в інформування
сільгоспвиробників про форми допомоги та про можливості, які вони зможіть отримати, скориставшись цією допомогою. [5,59]
Отже, розвиток страхування сільськогосподарських підприємств потребує вдосконалення законодавчої бази, яка б забзпечувала державну підтримку як товаровиробникам сільськогосподарської продукції, так і стаховим компаніям які займаються даним видом страхування. Також, необхідно забезпечити інформативність населення щодо наявності та ефективності таких послуг.
Література:
•1. Гутко Л.М. Досвід державної підтримки страхування ризиків сільськогосподарського виробництва/ Л.М.Гутко //Економіка АПК, 2009,№ 10 - С147-152
•2. Ґудзь О. Є. Страхування агроризиків та напрями розвитку агрострахування / О. Є. Ґудзь // Економіка АПК. -2006. - № 8. - С. 72-76.
•3. Дем'яненко М. Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку : Доповідь на зборах вчених економістів-аграрників 26-27 квітня 2007 року / М. Я. Дем'яненко. - К., 2007. - 64 с.
•4. Мармуль Л. О. Фінансово-кредитне забезпечення аграрного сектору / Л. О. Мармуль, Н. А. Танклевська // Економіка АПК. - 2006. - № 12. - С. 75-80.
•5. Пластун В.Л. Страхування ризиків сільськогосподарських підприємств / Пластун В.Л.//Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія "Економіка і менеджмент".- 2008. - №12/1 (33). - C. 58-62
•6. Шморгун Л. Г. Ціновий диспаритет: чи звужуються «ножиці» цін у сфері аграрного товарообміну / Л. Г.Шморгун. [Електронний ресурс] - Режим доступу [ http: //www. nbuv. gov. uale-Jornals/and/2005-1/05 slgape. pdf.]
•7. День [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://www.day.kiev.ua]
•8. Ділова Україна [Електронний ресурс]. - Режим доступу: [http://www.project.ukrinform.ua ]
•9. Офіційний сайт Державного комітету статистики - [http://www.ukrstat.gov.ua]