XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Павловська К.В. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ КОНЦЕНТРАЦІЇ НА БАНКІВСЬКОМУ РИНКУ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИКА ІНТЕНСИВНОСТІ КОНКУРЕНТНОЇ БОРОТЬБИ

Павловська К.В.

Одеський державний економічний університет

м.Одеса

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ КОНЦЕНТРАЦІЇ НА БАНКІВСЬКОМУ РИНКУ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИКА ІНТЕНСИВНОСТІ КОНКУРЕНТНОЇ БОРОТЬБИ

Банківські установи - один із головних інструментів здійснення економічних реформ, одна з найважливіших структур ринкової економіки. Потужна банківська система є необхідною умовою забезпечення сталого економічного зростання в країні, адже рівень розвитку економіки значною мірою залежить від стану банківської системи Швидка зміна умов функціонування, відкритість зовнішньому середовищу, схильність до внутрішніх перетворень спонукають банківську систему до постійного удосконалення. Спрямованість України у світовий банківський простір, що основана на глобалізації фінансових ринків сприяє підвищенню конкурентної боротьби між учасниками цих ринків.

Загострення конкуренції між банківськими установами стає основним чинником консолідації та об'єднання різних фінансових бізнесів, бо саме це є одним із поширених шляхів підвищення конкурентоспроможності, що в свою чергу приводить до підвищення рівня ринкової концентрації.

За таких обставин обґрунтування основних сутнісних моментів ринкової концентрації в практичній площині є актуальним напрямом досліджень в економічній науці як своєрідної бази, що сприятиме формуванню національної парадигми економічного розвитку банківської системи країни в умовах інтенсивної конкурентної боротьби.

Варто зазначити, що в умовах сучасної фінансово економічної кризи дослідження процесів конкуренції та концентрації на вітчизняному банківському ринку є вкрай важливим, тому що процеси консолідації можуть вплинути на конкуренцію в банківській системі та призвести до виникнення монополій.

Проблеми розвитку банківського сектора та аналіз різних аспектів його функціонування висвітлюють праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів: М.Алексеєнко, В.Геєць, О.Дзюблюк, Ж.Довгань, В.Міщенко, А.Мороз, М.Савлук та ін. Наукові розробки авторів присвячені проблемам підвищення конкурентоспроможності банківського сектору, присутності іноземного капіталу в банках, регулювання банківської діяльності та ін. Разом з тим, питання, пов'язані із дослідженням концентрації банківського ринку України та її впливу на конкуренцію, розроблені не повною мірою.

Метою даної роботи є дослідження сутності та виявлення особливостей концентрації на банківському ринку України в умовах прояву світової фінансової кризи. У зв'язку з цим основними завданнями дослідження є визначення показників ринкової концентрації та проведення на їх основі аналізу сучасного стану банківської системи України в умовах конкурентної боротьби.

Об'єктом дослідження є банківська система України в умовах ринкової конкуренції. Предметом дослідження є концентрація банківського ринку, як чинник інтенсивності конкурентної боротьби.

Аналіз літературних джерел дозволив виділити таке поняття ринкової концентрації [4,5]: концентрація - це ступінь зосередження, насиченості, густоти чого-небудь, у даному випадку - ринку банківських послуг. Рівень концентрації впливає на поведінку учасників ринку: вибір обсягу випуску і ціни продукції з урахуванням конкурентів і партнерів на ринку. Високий рівень концентрації - явна ознака можливої монополізації ринку і, отже, високого бар'єра для аутсайдерів, які мали намір ввійти в ринок.

Звернемось до методів оцінки рівня концентрації банківського ринку.

Оскільки банківська система є складовою економічної системи будь-якої країни, для оцінки рівня концентрації її капіталу можна скористатися системою коефіцієнтів і показників, розробленою світовою економічною наукою для підприємницьких структур різних галузей економіки.

Необхідно зазначити, що найбільш розповсюдженими показниками оцінки ринкової концентрації є безпосередньо індекс концентрації (формула 1), індекси Херфіндаля-Хіршмана (2), Розенблюта (3) та загальний індекс галузевої концентрації (4) [1,2].

image002125.gif,              (1) image002126.gif,                   (2)

де CRk - індекс концентрації;

ННІ - індекс Херфіндаля-Хіршмана;

si - частка і-го банку на ринку;

k - кількість найбільших банків (3, 4, 5, 10);

n - кількість банків на ринку.

Індекс концентрації дозволяє враховувати концентрацію ринку за найбільшими банками, при цьому ігноруючи вплив малих та середніх учасників ринку[2]. Значення показника, отримане для концентрації активів, яке відповідає нерівності 0,450,75 визначає низький та високий рівні концентрації. У практиці США значення показника CR4, яке перевищує 0,75, слугує підставою для введення обмежень на злиття компаній. При розрахунку CRn за доходами, прибутку або числу зайнятого персоналу фінансового сектора аналізують динаміку його значень, за необхідністю у порівнянні з іншими країнами, оскільки граничних значень для них не встановлено. Основним недоліком індексу концентрації є те, що він не враховує розбіжність значень ринкових часток. Не дивлячись на це, його продовжують використовувати в якості грубого індикатора наявності (відсутності) домінуючих учасників ринку [1].

З метою кількісної оцінки концентрації у банківській системі найчастіше використовують індекс Херфіндаля-Хіршмана (ННІ), який,  на відміну від індексу концентрації, дає можливість проаналізувати ситуацію по всій галузі [2]. Значення ННІ може змінюватись від 0 до 10000. За мінімальної концентрації на ринку ННІ близький до 0. За максимальної концентрації на ринку ННІ наближається до 10000. За ситуації, коли ННІ менше 1000, ринок вважаємо безпечним з погляду монополізації.

Економічний зміст даного показника полягає в наступному:

•-      чим більше значення індексу, тим вища концентрація банків на відповідному ринку;

•-      чим менше його значення, тим меншою мірою один або кілька банків панують на даному ринку, і тим рівномірніший розподіл ринкових часток серед усіх діючих на ринку банків;

•-      здійснити злиття легше кільком дрібним банкам, аніж двом великим, особливо в регіоні, де є кілька банків, оскільки в цьому разі значення індексу зросте на 500-700 пунктів, а іноді й вище.

Індекс Херфіндаля-Хіршмана чутливий до нерівномірності розподілу ринкових часток та нечутливий до змін кількості банків у галузі з великою кількістю банків і до впливу малих банків. Зазначені властивості визначають його придатність до практичного використання в сучасних умовах розвитку вітчизняної банківської системи [2]. Однак нижня границя нерівності 1/n < HHI <10000 (де n - кількість організацій на ринку), яка відображає межу значення даного показника є гнучкою, що не дозволяє провести аналіз в порівнянні з іншими країнами. За цієї причини необхідні додаткові перетворення для того, щоб значення показника HHI знаходилося в межах від 0 до 10000. Результатом таких перетворень став коефіцієнт І (3). Чим ближче його значення до 1, тим вище ступінь концентрації ринку.

     image002127.gif                                                                                    (3)

Необхідно зазначити, що одним із чинників визначення ринкової структури є кількість банків у галузі. Вплив вищезазначеного чинника дозволяє проаналізувати Індекс Розенблюта (4).

 image002128.gif                                                                                (4),

         image002129.gif

де RI - Індекс Розенблюта.

Індекс Розенблюта чутливий до ринкової частки малих банків, оскільки частка зважується на місце банку (чим нижча частка, тим більше місце). Значення показника належить проміжку від 1/n до 1,чим менше значення цього показника, тим нижче ступінь концентрації.

Наступним показником оцінки ступеню концентрації є загальний індекс галузевої концентрації (ССІ, формула 4). Даний індекс поєднує риси індексу галузевої концентрації і Херфіндаля-Хіршмана: дозволяє оцінити співвідношення між коливанням ринкових часток та абсолютною значимістю частки найбільшого банку.

  image002130.gif                                                                 (5)

  image002131.gif

де CCI - загальний індекс галузевої концентрації.

Вказаний показник дорівнює одиниці у випадку монополії та буде тим вищий за частку домінуючого банку, чим більша кількість банків у галузі [2].

Аналіз концентрації ринку банківських послуг в Україні вважаємо за доцільне здійснювати у розрізі активів, кредитних та депозитних операцій банків, фінансового результату банків (чистого прибутку).

Результати розрахунків показників концентрації наведено у таблиці (табл.1).

Як видно з таблиці 1, рівень концентрації вітчизняної банківської системи є низьким. Протягом періоду, що аналізується частка трьох найбільших банків на сегменті активів не перевищила 30%. Значення індексу СR3 для даного сегмента зменшилося з 26,2% за станом на 01.01.2006 р. до 23,3% за станом на 01.01.2010 р., а вже на початку 2011 р. значення індексу склало 26,1%, що є свідченням низького рівня концентрації ринку.

Однак, аналізуючи результати розрахунку індексу концентрації за період 2006-2010 рр., на 10 найбільших банків припадає більше 50% активів, позичок, депозитів та фінансових результатів вітчизняної банківської системи.

Таблиця 1

Динаміка показників концентрації на окремих сегментах банківського ринку України в 2005-2010 рр.

Показники концентрації ринку Сектор ринку За станом на 01.01.:
2006 2007 2008 2009 2010 2011
Індекс концентрації (10 банків), % Активи 53,79 52,36 49,68 52,04 53,19 53,87
Депозити 56,31 51,94 49,98 50,05 53,844 54,08
Позички 54,20 55,16 52,77 54,13 56,71 56,42
Фінансовий результат 56,19 59,62 64,23 58,64    
Індекс Херфіндаля-Хіршмана

(HHI)

Активи 389,89 372,85 346,22 354,00 375,03 407,34
Депозити 463,47 415,26 386,68 401,08 453,98 486,10
Позички 416,39 427,45 385,92 378,59 412,35 460,16
Фінансовий результат 799,92 513,02 816,47 704,54    
Коефіцієнт І Активи 0,0331 0,0316 0,0290 0,0301 0,0321 0,0352
Депозити 0,0405 0,0358 0,0331 0,0348 0,0400 0,0431
Позички 0,0357 0,0370 0,0330 0,0325 0,0358 0,0406
Фінансовий результат 0,0743 0,0457 0,0763 0,0653    
Індекс Розенблюта Активи 0,0237 0,0238 0,0240 0,0251 0,0261 0,0253
Депозити 0,0263 0,0242 0,0232 0,0232 0,0243 0,0247
Позички 0,0241 0,0258 0,0258 0,0267 0,0283 0,0275
Фінансовий результат 0,0402 0,0275 0,0299 0,0267    
Загальний індекс галузевої концентрації Активи 0,1583 0,1527 0,1442 0,1410 0,1528 0,1716
Депозити 0,1793 0,1741 0,1672 0,1758 0,1881 0,2042
Позички 0,1651 0,1694 0,1505 0,1701 0,1605 0,1916
Фінансовий результат 0,2811 0,1925 0,2859 0,2524    

Джерело для розрахунків: офіційний сайт Національного банку України http://www.bank.gov.ua/

При аналізі індексу Херфіндаля-Хіршмана за визначеними секторами ринку ми бачимо, що протягом усього періоду даний показник був менший 1000, тобто банківський ринок можна віднести до неконцентрованого. Простеживши динаміку індексу можна сказати, що спостерігається періодичне зниження та зростання згаданого показника за період, що аналізується, але загалом на початок 2010 р. показник не досяг рівня 2006 р., однак за підсумками 2010 р. показник дещо підвищився порівняно з  показником на початок 2006 р.

Отримані результати суперечать поширеній думці про те, що внаслідок розгортання фінансово-економічної кризи 2008 р., яка великою мірою стосується і банківського сектора України, відбулась концентрації українського банківського ринку, що зумовило посилення позицій банків-лідерів. Також істотних змін зазнає характер концентраційних угод.

Якщо в попередні періоди на зростаючій фазі економічного циклу вітчизняні банки шукали можливості для зростання, а самі концентраційні угоди являли собою механізм реалізації довготривалої стратегії розширення бізнесу, то в сучасних умовах ймовірнішими видаються так звані «кризові (або реорганізаційні) угоди», спрямовані на позбавлення від непрофільного активу з метою залучення додаткового капіталу та підтримання ліквідності основного бізнесу [3].

Індекс концентрації та індекс Херфіндаля-Хіршмана описують однакові тенденції щодо змін концентрації в банківському секторі. Зокрема, індекси концентрації, що розраховані для активів та депозитного сегменту ринку мають сталу тенденцію до зниження упродовж 2006-2008 р.р., хоча ринок депозитних ресурсів був найбільш концентрованим у 2006 р.

Динаміка значень показників концентрації ринку кредитування свідчать про зменшення конкуренції на цьому сегменті, особливо у 2008-2009 р.р.

На основі аналізу значення індексу Херфіндаля-Хіршмана можна зробити такі висновки, що ринок неконцентрований, а індексу концентрації - зробити припущення, що ринок має характер монополістичної конкуренції.

Варто зазначити, що посилюється концентрація прибутку серед найбільших банків. Так, на початок 2008 року 10 банків отримали 64% прибутку всієї банківської системи, концентрацію прибутку доводить і значення ННІ=816,4671. Як відомо, індекс Херфіндаля-Хіршмана, на відміну від індексу концентрації, враховує ситуацію у всій галузі, а не тільки серед лідерів ринку. Водночас, вже на початок 2009 ситуація має зворотній характер, значення показників свідчать про зменшення концентрації на даному сегменті ринку.

Аналіз динаміка значення коефіцієнту І дає змогу ще раз підтвердити висновок щодо неконцентрованості вітчизняного банківського ринку на всіх сегментах окрім фінансового результату.

Необхідно зазначити, що за станом на 01.01.2010 р та 01.01.2011. значення показників концентрації прибутку не може бути розраховано, у зв'язку з тим, що загалом по банківській системі отриманий від'ємний фінансовий результат.

Проаналізувавши динаміку значень індексу Розенблюта та загального індексу галузевої концентрації, можна зробити наступні висновки. Значення індексів підтверджують вказані тенденції: зменшення концентрації на всіх сегментах ринку із зосередженням фінансового результату серед найбільших банків упродовж 2006-2008 р.р.. Разом з тим, необхідно зазначити, що значення індексу Розенблюта свідчить про меншу чутливість до концентрації прибутку, що пов'язано з високим ступенем його залежності від кількості малих банків [2]. Натомість на загальний індекс концентрації здійснює значний вплив частка банку-лідера: значення індексу вказує на незмінність та низьку концентрацію у вітчизняному банківському секторі за всіма напрямками, окрім отримання прибутку.

Індекс загальної галузевої концентрації протягом 2006-2010 рр. за позичками має тенденцію до зменшення, та на 01.01.10 р. складає 0,1605. Таке зменшення пов'язане із зменшенням частки домінуючого банку. Однак на 01.01.2011 р. спостерігається збільшення даного показника на визначеному сегменті ринку.

Отже, на нашу думку, за результатами проведеного аналізу можна стверджувати, що в сучасних умовах підвищення концентрації банківського ринку є доцільним та необхідним, оскільки дозволить розширити банківський бізнес при скороченні адміністративного апарату, укрупнити вітчизняну банківську систему та підвищити її капіталізацію, але не приведе до створення монополії у разі правильного та обґрунтованого проведення консолідації банківських установ.

До окремої групи показників концентрації відносять Еntropy-індекс (6), оскільки він передбачає логарифмування ринкової частки банку зі знаком мінус, зменшуючи значущість ринкових часток великих банків та підсилюючи значущість малих. Індекс Лінда (формула 7) дозволяє визначити межу олігополії та кількісно пов'язує вимірювання концентрації та структуру ринку [2].

image002132.gif,      (6)                            image002133.gif           (7)

де  E - Еntropy-індекс,  IL- індекс Лінда;

і - кількість конкурентів лідерів серед кількості великих конкурентів;

К - кількість великих конкурентів (від 2 до n);

image002134.gif - співвідношення між середньою часткою ринку і конкурентів та їх часток.

Для аналізу властивостей Еntropy-індексу у дослідженні проведено розрахунки, результати яких наведено в табл. 2.

З таблиці 2 видно, що максимальне значення Еntropy-індексу, яке він набуває на сегменті активів, зростає з кожним роком та пов'язане зі збільшенням кількості банків на ринку. Значення індексу свідчить про те, що банківський ринок України може характеризуватися як монополістична (недосконала) конкуренція з окремими ознаками олігополії.

Індекс Лінда розраховано за чотирма сегментами ринку. У таблиці наведено результати розрахунку Індексу Лінда для 10-ти найбільших банків. Аналіз динаміки значень показника дає змогу дійти таких висновків: сегмент активів банківського ринку не відноситься до олігополії; такі сегменти як депозити та позички мають олігопольний характер; за розміром ринкових часток за прибуток ринок можна характеризувати як олігополію.

Таблиця 2

Динаміка показників концентрації на окремих сегментах банківського ринку в 2006-2010 рр.

Показники концентрації ринку Сектори ринку За станом на 01.01.:
2006 2007 2008 2009 2010 2011
Entropy-індекс

 

Активи 5,6407 5,6602 5,6875 5,6306 5,5654 5,5700
Депозити 5,4430 5,5820 5,6390 5,6170 5,4984 5,4805
Позички 5,5728 5,5003 5,5005 5,5240 5,4082 5,3998
Фінансовий результат 5,5205 5,4103 4,8722 4,9809    
Індекс Лінда Активи >10 >10 >10 >10 >10 >10
Депозити 7 7 8 9 7 7
Позички 6 6 7 >10 6 >10
Фінансовий результат 5 3 3 6    

Джерело для розрахунків: офіційний сайт Національного банку України http://www.bank.gov.ua/

З проведеного аналізу можна зробити висновок про те, що на оптимальному ринку банківських послуг має працювати обмежена кількість банків. За таких умов вони можуть успішно підтримувати свою фінансову стабільність, у них більше можливостей для диверсифікації, меншими є витрати на розміщення активів. Великим банкам легше реалізовувати економію на масштабах. Вкажемо тут на те, що вихідні передумови всіх теорій, які виправдовують скорочення кількості банків-конкурентів, мають мікроекономічний зміст. Тому вони не беруть до уваги можливість появи банківської монополії та олігополії.

Фінансово-економічна криза 2008 р. може призвести до укрупнення банків в Україні, оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами. Цей процес може відбуватися шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших [3].

Концентрацію банківського ринку доцільно забезпечувати шляхом злиття банків з високоякісними активами, шляхом приєднання малоприбуткових банків (але які мають вигідне територіальне розташування) до фінансово стабільних банків або шляхом створення новітніх форм банківських об'єднань, які вже знайшли правове вираження в Законі України "Про банки і банківську діяльність". До останніх належать: банківські корпорації, банківські холдингові групи та фінансові холдингові групи.

Злиття навіть невеликих банків з якісними активами дасть змогу значно збільшити розмір спільних активів та депозитів, що підвищує ринкову вартість акцій новоствореного банку (банку-правонаступника). Злиття банків, особливо невеликих, вважається прогресивною тенденцією, якщо вона дає змогу стабілізувати фінансове становище багатьох з них, а саме: збільшити капітал банку (за рахунок концентрації капіталу зростає стійкість, стабільність та конкурентоспроможність банку); збільшити обсяг банківських послуг; забезпечити вигоду та інтереси акціонерів і кредиторів банку, скоротити апарат управління та адміністративні витрати; розширити філіальну мережу; забезпечити захист інтересів кредиторів та акціонерів; досягти зростання кількості клієнтів, відповідно зростання депозитів; створити більший банк, який в змозі надавати кредити реальному сектору економіки (що особливо важливо для регіонів), тобто збільшити грошові потоки; зберегти кваліфікованих фахівців банківської справи; поліпшити якість кредитного портфеля (шляхом інвентаризації та диверсифікації кредитного портфеля).

Для української економіки злиття та поглинання в банківському секторі - це, насамперед, засіб нагромадження капіталів, збільшення частки на ринку, здійснення інвестицій. Як правило, після консолідації капіталу (злиття та поглинання) й утворення великих компаній приходять реальні інвестиції, відбуваються високотехнологічні зміни, здійснюється модернізація виробництва і реструктуризація реального сектора економіки. Саме у цьому полягає позитивний вплив процесів злиття і поглинання на розвиток банківського сектору та реальної економіки в цілому.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна стверджувати, що економіко-правові засади реорганізації та реструктуризації комерційних банків мають будуватися виходячи з пріоритетності інтересів суспільства і держави перед інтересами окремого банку, застосування реорганізації як методу оздоровлення проблемних банків і банківської системи в цілому, підвищення стійкості та ефективності діяльності банків.

Література:

•1.     Кузнєцова Л.В., Жердецька Л.В Ціноутворення в банківській справі: Підручник. - Одеса: Видавництво «Атлант», 2008. - 320 с.

•2.     Жердецька Л.В. Вплив ринкової концентрації на процеси ціноутворення в банківському секторі України // Режим доступу: www.nbuv.gov.ua

•3.     Колісник М.Б. Динаміка показників концентрації ринку банківських послуг як чинник інтенсивності конкурентної боротьби // Режим доступу: www.nbuv.gov.ua

•4.     Прозоров Ю. Концентрація банківської системи України: подальші перспективи // Вісник НБУ. - 2003. - №1. - с. 54- 56.

•5.     Чирков В. Показники концентрації ринку // Конкуренція. - 2004. -№1.// Режим доступу: www.kmu.gov.ua

 

e-mail: pavlovskaya888@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>