XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Павлюк Н. СИМВОЛ ДОМУ-ДЕРЖАВИ В ІСТОРИЧНІЙ ПРОЗІ ЮРІЯ МУШКЕТИКА

Надія Павлюк, аспірант кафедри української та зарубіжної літератур факультету української філології  інституту мов світу

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

СИМВОЛ ДОМУ-ДЕРЖАВИ В ІСТОРИЧНІЙ ПРОЗІ ЮРІЯ МУШКЕТИКА

Характерною особливістю розвитку історичної прози XX-XXI століття є посилення у ній філософського осмислення зображуваних подій. «Філософський підхід до осягнення історії, - як зазначає дослідник М. Ільницький, - дає можливість і підставу по-новому осягнути наші здобутки, які не вкладаються у жорстокі регламентаційні рамки жанрових класифікацій за принципом реконструкції, достовірності фактів та героїв» [4, 7-8]. Однією із важливих філософсько-культурологічних категорій є символ, теоретичне обґрунтування якого знаходимо в працях Є. Бистрицького, М. Кагана, С. Кримського, О. Лосєва, П. Рікера, К.-Г. Юнга на ін. Символ - це предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища і має філософську смислову наповненість [5, 622]. Дослідник С. Аверинцев у «Літературному енциклопедичному словнику» подає таке визначення символу: «Символ у мистецтві - універсальна естетична категорія, яка розкривається через зіставлення із суміжними категоріями - образу художнного, з одного боку, знака і алегорії - з іншого» [1, 378]. Літературознавець Н. Зборовська, пояснюючи психологічний механізм символу, розроблений К.-Г. Юнгом, стверджує: «Символ виступає посередником між ідеєю, втіленою в архетипному образі, і новим живим її переживанням (почуттям)» [3, 157]. Як бачимо, через символ досягається багатозначність тексту, подається цілісність світу, який пізнає людина.

До символу як засобу зображення навколишньої дійсності звертається Ю. Мушкетик, який збагатив українську літературу високохудожніми зразками творів на історичну тему. Метою нашої розвідки є аналіз специфіки реалізації та розкриття символу дому-держави в історичній прозі письменника.

 В історичній романістиці Ю. Мушкетика наскрізним є образ дому, який, крім свого основного функціонального навантаження як однієї із просторових координат хронотопного комплексу творів автора (житло, реальне та омріяне, місце перебування героїв, осередок затишку), виступає особливим символом, означеним глибоким філософсько-духовним сенсом. Це відбувається шляхом транформації поширеного в слов'янській культурі образу дому в символ дому-держави. Влучно цю думку підтведжує дослідниця Л. Ромас: «Одночасно з безпосереднім баченням української хати як осердя національного світу письменник уводить і символічне наповнення образу, прирівнюваного до державного цілого» [12, 278]. Як бачимо, у творах Ю. Мушкетика хата у широкому, символічному значенні асоціюється з Україною, що допомагає йому створити своєрідну модель дому-України. «Дім-держава - це Житло, що захищає народ, націю від хаосу небуття, а нація, народ теж повинні захищати його своєю присутністю, не тільки фізичним, а й метафізичним проживанням і переживанням цього простору, оживляти його, не дати йому стати мертвим» [2, 98]. І у цьому спільному домі кожна людина має думати не лише про себе, про свої інтереси та потреби, а про загальний добробут, щастя всього народу.

Наповнення символу дому-України у творах Ю. Мушкетика відбувається безпосередньо під впливом історчних обставин того чи іншого історичного періоду, об'єднувальним моментом яких є колоніальна політика сусідніх держав, з приводу чого дослідниця С. Андрусів зазначає: «Межові камені суспільної української Господи упродовж століть перекочовували, відсували, включаючи у свої межі, різні сусіди, розкраюючи національний простір, живе тіло, частини її завше пам'ятали про ціле і намагалися з'єднатися...» [2, 98].

Для підсилення трагічності зображуваних у романі «Яса» подій періоду Руїни, який позначився жорстокою та необдуманою боротьбою за владу, пролиттям безневинної братської крові, Ю. Мушкетик у текст твору вводить притчу філософського характеру «...про батька, який залишив синам хату. Велику та світлу хату - на дві половини. Замість того, щоб порядкувати в ній ладком, сини виривали один одному чуби, хапали один одного за горлянки, - мовляв, на моїй половині кращі порядки, піддайся мені. І розсипали в бійці жар із печі, хата горить, але вони чубів не випускають» [11, 136]. У вищезазначеному епізоді спостерігаємо діалектичний перехід від конкретної ситуації до узагальнення, від локальності до панорамності модельованих обставин. Автор підводить читача до глибоких філософських роздумів за допомогою аксіологічно-дидактичного заклику до єдності, збереження нашого спільного дому - України.

Інший свій історичний роман - «На брата брат» - письменник розпочинає описом глухої ночі, коли «по вичахлому опівнічному небу, гнані тягким верховим вітром, мчали довгі, схожі на химерні рибини, хмари...» [8, 3]. На фоні нічного пейзажу Ю. Мушкетик зображує картину підпалу селянської хати «...з новеньким дерев'яним півнем на димарі...» [8, 3] представниками різних політичних поглядів: «...вогонь виїв чималеньке дупло й роз'їдав просянку далі» [8, 5]. Цей епізод, винесений на перші сторінки твору, є досить символічним. Адже хата - це, по суті, Україна, а хата, охоплена полум'ям, - це Україна в огні, тільки не як в однойменному творі О. Довженка, де автор зобразив рідний край у страшний період Великої вітчизняної війни, а Україна не в менш трагічний період історії - роки Руїни.

Образ палаючої хати у творчості романіста є наскрізним, адже вогонь, який у вищезазначених творах означає знищення, що символізує знищення самої України, передає трагічність історичних подій. Проте інколи це може бути і священний вогонь, який знищує все погане, вогонь в ім'я певної, високої ідеї, що ми спостерігаємо у романі «Гайдамаки». Так, гайдамаки, виступивши проти унії, а заразом і проти панства, шляхти, знищують все те, що заважає повноцінному існуванню українського народу, України-хати: «Не взявшись за сокиру, хати не зробиш. То - вороги наші» [6, 356], - ось яке пояснення діям гайдамаків дає отаман Максим Залізняк. Ігумен Мотронівського монастиря Мелхіседек, під патронатом якого почалося повстання, вже «...хапався за голову, довідуючись, що гайдамаки беруть місто за містом... Ні, не лише проти унії вони воювали, на своїх повелителів підняли руку. Надто ж Залізняк.

Це й справді було схоже на те, як господар, викурюючи ос, підпалює господу» [6, 418]. Хоча, це є думка людини, яка була зацікавлена лише в питаннях релігії, а Залізняк мислив масштабніше, тому, «викурюючи ос», ос-панів з України-хати, запалює священний вогонь очищення оселі в образі Батьківщини.

Описані у романі «Гетьманський скарб» події початку XVIII століття (з часів гетьманування Івана Скоропадського) ознаменовані інтенсивною колоніальною політикою Російської імперії щодо України. Зображуючи цей історичний період, Ю. Мушкетик вкладає в уста героїв твору, які відстоювали залишки автономії Гетьманщини, протестували проти політики царського уряду, слова: «Чому це чужий чобіт має заносити в наш хату бруд?» [7, 263], - які підкреслюють достеменність відтворення модельованої епохи та посилюють протест українців проти іноземної експансії на території рідного краю.

Символічна інтерпретація образу дому-держави у романі «Останній гетьман» увиразнюється завдяки використанню художнього засобу метафори. Письменник подає двозначне трактування фрази гетьмана Розумовського, який, одного разу, приїхавши з полювання, побачив біля домівки сліди: «Скрізь вовки, - думав Кирило. - Підступають до самої хати» [9, 125]. Тобто, вовки-вороги підступили не лише до його особистого будинку, але й до хати-України, якій впродовж  довгого часу з усіх боків загрожувала небезпека.

Ідея дому-держави як єдиного простору звучить і у романі «Погоня»: «Розпанахали чужинці шаблями нашу землю, й збиткуються над нами, й збирають данину таки ж на погибіль нашу. Й скільки це буде - сто, двісті, триста літ - невідомо. < ...> Й це триватиме, доки не запануємо у власному домі» [10, 354]. Тобто, завдання українців Ю. Мушкетик бачить у відбудові хати-України, збереженні її цілісності, традицій та звичаїв.

Герої історичної прози Ю. Мушкетика, які відчувають себе свідомими патріотами рідного краю, розуміють, що боротьба за збереження Батьківщини є справою не тільки їхнього життя, але й усіх наступних поколінь, адже втратити «...Дім для українця - це втратити себе, свою Самість...» [2, 98].

Як бачимо, символіка хати-України є магістральною лінією історичної прози Ю. Мушкетика. Образ дому-держави є наскрізним у творах письменника, але в одних романах  він реалізується значно ширше та глибше («Яса», «На брата брат»), а в інших - окреслений досить побіжно («Гайдамаки», «Останній гетьман», «Погоня»). Крім того, у кожному вищезазначеному творі цей символ виконує функцію характеристики особливостей того чи іншого зображуваного історичного періоду. Художнє та філософське осмислення сутності символу дому-держави посилює епічну глибину повістування та допомагає проаналізувати одну із найдоленосніших проблем української історії - цілісності та незалежності рідного краю.

Література:

•1.           Аверинцев С. Символ // Литературный энциклопедический словарь / [под общ. ред. В. М. Кожевникова, Т.А. Николаева]. - М. : Сов. энциклопедия, 1987. - С. 378-379.

•2.           Андрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. / С. Андрусів. - Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. - Тернопіль : Джура, 2000. - 340 с.

•3.           Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство : [посібник] / Н. Зборовська. - К. : Академвидав, 2003. - 392 с.

•4.           Ільницький М. Людина в історії : Сучасний український історичний роман / М. Ільницький. - К. : Дніпро, 1989. - 356 с.

•5.           Літературознавчий словник-довідник / [за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка]. - К. : ВЦ «Академія», 2007. - 752 с.

•6.           Мушкетик Ю. Гайдамаки / Ю.Мушкетик // Мушкетик Ю. Твори : У 5-х томах : Смерть Сократа. Суд над Сенекою. Гайдамаки. Жовтий цвіт кульбаби. -  К. : Дніпро, 1987. - Т. 1. - С. 110-484.

•7.           Мушкетик Ю. Гетьманський скарб : [роман]  / Ю. Мушкетик. - Харків : Фоліо, 2007. - 415 с.

•8.           Мушкетик Ю. На брата брат : [роман]  / Ю. Мушкетик. - Харків : Фоліо, 2007. - 317 с.

•9.           Мушкетик Ю. Останній гетьман / Ю. Мушкетик // Мушкетик Ю. Останній гетьман. Погоня : [романи]. - Харків : Фоліо, 2011. - С. 5-136.

•10.       Мушкетик Ю. Погоня : [роман] / Ю. Мушкетик // Мушкетик Ю. Останній гетьман. Погоня: романи. - Харків : Фоліо, 2011. - С. 137-373.

•11.       Мушкетик Ю. Яса : [роман] : Розд. 1-17 / Ю. Мушкетик. - Харків : Фоліо, 2006. - 415 с.

•12.       Ромас Л. Сакральні топоси в історичній прозі Ю. Мушкетика (на матеріалі романів «Яса», «На брата брат», «Гетьманський скарб», «Погоня») / Л. Ромас // Актуальні проблеми української літератури і фольклору: Науковий зб. - Донецьк, 2010. - Вип. 15. - С. 273-279.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>