XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Пелех Є.І. ЗМІНИ В ПОЛІТИЦІ ФРН, ЩОДО МИРНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ НА ТЕРИТОРІЇ КОЛИШНЬОЇ ЮГОСЛАВІЇ (1991-1993 РР.)

Магістр Пелех Євген Ігорович

Аспірант кафедри нової і новітньої історії Львівського Національного Університету ім. і. Франка

ЗМІНИ В ПОЛІТИЦІ ФРН, ЩОДО МИРНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ НА ТЕРИТОРІЇ КОЛИШНЬОЇ ЮГОСЛАВІЇ (1991-1993 РР.)

Війна на теренах колишньої Югославії підштовхнула Німеччину до формування власної зовнішньополітичної візії розвязання подібних конфліктів. Так вже наступного дня після об'єднання Німеччини канцлер Гельмут Коль, на засіданні бундестагу констатував: "Зростає відповідальність об'єднаної Німеччини у світовому співтоваристві і не в останню чергу - відповідальність за підтримання миру у світі. При цьому у нас є правові і моральні зобов'язання, що випливають з німецької історії"[1, S.211].

Німецька дипломатія  у 1991 р. підтримала ініціативи європейської спільноти, щодо урегулювання воєнно-політичних конфліктів на території колишньої СФРЮ та збереження єдності цієї країни. Проте всередині країни почала зростати кількість прихильників визнання незалежності Словенії і Хорватії, якщо ті, звичайно, наважаться проголосити незалежність[2, S.932]. Водночас правляча коаліція (ХДС/ХСС-ВДП) відчувала політичний тиск з боку чисельної і впливової хорватської громади і католицького центру (правого крила партії - ХСС)[3, S.12].

Маючи намір активізувати переговори між республіками і центром, німецькі дипломати запропонували провести в Берліні Конференцію на рівні міністрів закордонних справ (27 червня 1991 р.)[4, S.89]. Серед обговорюваних тоді питань на особливу увагу заслуговували пропозиції Німеччини скликати під егідою ЄС спеціальну Конференцію, присвячену Югославії, яка б грунтувалась на ідеях "збереження єдиної і демократичної Югославії", яка "поважає міжнародне право і право націй на самовизначення" [5, С.67].

11 червня 1991р. з ініціативи Німеччини було утворено спеціальний орган при НБСЄ - Віденський Консультативний комітет Центр із запобігання конфліктів[6, S.624], що вже у перших своїх заявах засудив дії керівництва югославських збройних сил в Словенії і Хорватії (01.07.1991 р.), як такі, що становлять загрозу миру в регіоні та порушують права людини.

Ескалація конфлікту призводить до зміни німецької моделі миротворчості: найкращим виходом із ситуації, що складалась, канцлер Німеччини вважав "інтернаціоналізацію конфлікту" через активніше залучення до вирішення дипломатичних відомств європейських країн. Німецький парламент у своєму рішенні закликав інші країни ЄС приєднатись до німецької позиції "заради збереження миру і безпеки на континенті"[7, S.40-41].В середині листопада 1991 р. лідери усіх німецьких парламентських фракцій запропонували уряду підготувати документи про визнання незалежності Словенії і Хорватії[8]. Канцлер Німеччини під час виступу в бундестазі 27 листопада 1991 р офіційно попередив, що, якщо до середини грудня не буде накреслено плану політичного розв'язання конфлікту Бонн офіційно визнає незалежність Словенії і Хорватії, навіть якщо решта держав ЄС не підтримає цього рішення[9, S.1].

Протягом 1991-1993 р. бундесвер починає приймати участь в операціях, із підтримки міжнародного ембарго проти країн, що виникли на теренах колишньої Югославії: німецькі кораблі патрулюють акваторію Адріатичного моря, а німецька авіація бере участь у авіаційних операціях НАТО на підтримку зон заборонених для польотів та захисту миротворців у Зонах Безпеки в Боснії і Герцеговині[10, S.14]. Протести опозиції із цього приводу припинилися тільки після рішення конституційного суду в липні 1994 р., яке схвалило використання збройних сил за кордоном за умови парламентської згоди [11,S. 190].

Література:

1. Hacke Ch. Weltmacht wieder Willen. Die Außenpolitik der Bundesrepublik Deutscland. - Frankfurt/m. Berlin, 1993. -  

463 s.

2. Genscher H. D. Erinnerungen. - Bonn, 1997 -  1180 s.

3. Bredow W. Geopolitik im Vereinten Deutschland // Das Parlament. - 1994. - № 18. -  S.12-14

4. Zeitler, Klaus Peter. Deutschlands Rolle bei der völkerrechtlichen Anerkennung der Republik Kroatien unter besonderer Berücksichtigung des deutschen Außenministers Genscher. Marburg, 2000 - 300 s.

5. Гуськова Э. Ю. Урегулирование на Балканах. От Бриони к Дейтрону. - Москва, 1998. -  420 с.

6. Rosefeldt, Martin. Deutschlands und Frankreichs Jugoslawienpolitik im Rahmen der Europaeischen Gemeinschaft (1991-1993) //Suedosteuropa.- 1993 - № 42  - S. 621-653

7. Heintze H. Selbstbestimmungsrecht der nationen. - Bonn, 1997. - 250s.

8. Глушко В.С. Позиция Германии по вопросу признания независимости республик бывшей Югославии (1991 - 1992 рр.) // (http://war-history.ru/library/?cid=49) Библиотека военной литературы. 13.12.2007.

9. Pergen W. G. Warum Bonn am Prangen steht // Die Zeit. - 1993. ­- 2 Januar.- S.1

10. Witte, Eric. Die Rolle der Vereinigten Staaten im Jugoslawien-Konflikt und der aussenpolitische Handlungsspielraum der Bundesrepublik Deutschland (1990-1996) // Osteuropa-Institut Muenchen Mitteilungen - №32 (Maerz 2000) - S. 11-20

11. Hartmann, Ralph. Die ehrlichen Makler. Die deutsche Aussenpolitik und der Buergerkrieg in Jugoslawien. Eine Bilanz. - Berlin, 1999. - 230 s.

12. Maull, H. Germany in the Yugoslav Crisis // Survival, - Vol. 37 - Nr. 4(Winter 1995/1996) - S. 99-130

 

e-mail: kejzo@rambler.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>