Пентелейчук О.В. ВИБОРЧА СИСТЕМА ЯК ЧИННИК РЕКРУТУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ В УКРАЇНІ
Пентелейчук Олеся Вікторівна
Інститут післядипломної педагогічної освіти
Чернівецької області
ВИБОРЧА СИСТЕМА ЯК ЧИННИК РЕКРУТУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ В УКРАЇНІ
Нині вже назріла потреба наукового, теоретичного і практичного осмислення українських перспектив виборчих систем та їх ролі у формуванні еліти. На сьогодні, на жаль, не маємо серйозних як теоретичних, так і прикладних досліджень проблем переходу від теперішньої кастової, зосередженої майже винятково на власних інтересах, еліти до еліти як сукупності соціальних прошарків, всебічно інтегрованих у суспільство і зорієнтованих на виконання в ньому своєї надзвичайно важливої суспільно-продукуючої функції. Навряд чи можна сподіватися, що суспільна еволюція сама по собі призведе до такого якісного перетворення еліти. Тому зосередження суспільної уваги та концентрація відповідних зусиль на вирішенні означеного питання стає невідкладним, набуваючи стратегічного значення.
Як відомо, під терміном "виборча система", розуміють порядок формування виборних органів у державі, який є результатом аналізу та розуміння суб'єктами політичного процесу інтересів суспільства, політичної традиції та культури. За своєю суттю, виборча система може бути демократичною та недемократичною. Окрім цього виборча система може сприяти чіткій партійній структуризації парламенту, що, відповідно, дає змогу сформувати однопартійний чи коаліційний уряд і через партійну відповідальність за стан справ забезпечити стабілізацію політичної системи, її гласність та публічність. [7, c.89-92].
Виділяють низку функцій виборчої системи: функцію легітимізації владних повноважень виборчої особи чи органу, функцію відповідальності виборців, функцію комунікативну, функцію рекрутування політичних кадрів, функцію забезпечення політичної конкуренції, функцію оновлення політичної еліти, функцію розподілу мандатів. Ці функції можуть, водночас, призвести і до негативних результатів. Приміром, функція оновлення політичної еліти може призвести до розпорошення політичної еліти, її дезорієнтації; функція забезпечення політичної конкуренції знову ж таки за певних умов може призвести до дестабілізації політичної системи тощо [9, c.323].
Політичні наслідки від застосування виборчих систем неодмінно призводять до модифікації низки чинників політичного життя: 1) політичної системи; 2) кількості партій; 3) сутності партій; 4) зв'язку між депутатом і виборцями; 5) стратегії виборчих кампаній; 6) політичного кадрового добору.
Політики часто розмірковують: чому б не визначити параметри оптимальної виборчої системи і не застосовувати на практиці лише її? На думку західних політологів Рейна Таагепера та Метью Шугарта, цілком досконалої системи виборів немає[8, c.247]. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарну, змішану (пропорційно-мажоритарна) та пропорційну.
На відміну від мажоритарної, пропорційна виборча система краще враховує відповідність між кількістю голосів та мандатів. Вона також не дозволяє поширювати практику купівлі виборчих округів, легалізує політичну діяльність шляхом відкритої конкуренції політичних партій та партійних коаліцій. У цьому її перевага. Недоліком системи є втрата безпосереднього зв'язку виборців з кандидатами у депутати і вже обраними за партійними списками депутатами. Контроль за діяльністю депутата здійснює у цьому випадку безпосередньо політична партія.
Торкаючись питання доцільності пропорційної виборчої системи для України (зауважимо, що дискусія ця немає широкого характеру, і далі кулуарів Верховної Ради та нечисленних політологічних центрів не виходить), слід згадати дискусію, яка велася і ведеться в українському політикумі протягом останніх років. Зокрема, депутати реформаторського крила Верховної Ради та представники низки демократичних партій переконані, що пропорційна система дасть змогу швидше структурувати суспільство та зміцнити політичні партії і в такий спосіб наблизитися до формування "спільної політичної волі"[5, c.23-25] - своєрідного вияву політичної стабілізації. Ми вважаємо, що дискусія з приводу функціонування оптимальної виборчої системи не завершилася. Водночас зауважимо, що в країнах, де є традиції функціонування виборчих систем, домінує консервативний підхід до їхніх видозмін. Тому вважається, що виборчі системи досить інертні. Дослідники констатують, що більшість країн дотримуються правил, які були запропоновані одночасно з загальним виборчим правом. Сьогодні в Україні частково відновлюються традиції, виникають нові форми виборчих змагань. У цьому контексті нам видається доцільним саме консервативний підхід щодо видозмін виборчих систем. Потрібен час, аби нинішня пропорційно-мажоритарна система довела своє право на існування, вкоренилася в політичну систему та у менталітет українського виборця й стала одним з інструментів демократії.
В українському суспільстві немає і не може бути однозначного ставлення до питання, якій бути виборчій системі. Це насамперед зумовлено низьким рівнем правової освіти українського виборця, його консерватизмом і загалом негативним ставленням до політичних партій (їх надто великої кількості та ідеологічної маловідмінності), що суттєво не впливають на систему прийняття політичних рішень.
Еліта - це особи чи група осіб, які завдяки своїй поведінці найпереконливіше представляють головні цінності певної спільноти чи об'єднання[1, c.124]. Що ж мають робити еліти, аби відповідати вимогам демократичного суспільства? Представницька демократія передбачає наявність конкуруючої, а не гомогенної еліти. Це вже не буде демократією.
Якщо розглянути канали, якими відбувається підйом еліти нагору, то для політичної еліти таку роль виконують політичні партії та вибори.[1, c.127] І пропорційній, і мажоритарній виборчій системі властиві певні переваги і вади. Тож питання полягає в тому, наскільки вдало в конкретній державі обрано вид виборчої системи, наскільки поталанить, зважаючи на низку різних обставин, знівелювати її вади і скористатися перевагами. Саме тому дискусії стосовно виборчих систем і виборчої інженерії ще довго не сходитимуть з порядку денного науки і практики, а порівняльні дослідження у цій галузі (за умови виважених та обґрунтованих підходів) будуть важливим джерелом інформації та розуміння процесів, що відбуваються.
Наявність і формування справжньої еліти, здатної вивести країну на шлях сучасного цивілізованого життя, є однією з головних проблем становлення розвинутого громадянського суспільства. Завданням же модернізаційної еліти є визначення цілей, стратегії, пріоритетів політики; внесення ідеалів і цінностей у суспільні процеси, у свій власний курс, що ґрунтується на глибинних внутрішніх зв'язках людей, що не входять до неї; у подоланні соціальних явищ, які стають перешкодою модернізації.
Отже, питання впливу виборчих систем на рекрутування еліти є актуальною проблемою для поглибленого системного вивчення українсько досвіду і виборчого законодавства. Необхідно активніше досліджувати проблеми України: функціонування політичної еліти, ефективність виборчої системи, проблеми законодавчого забезпечення процесу становлення громадянського суспільства, кадрової політики. Все це повинно мати також практичну значущість.
Література:
•1. Ашин Г.К. Зміна еліт/Г. К. Ашин // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - 2006. - № 45. - С. 123-135.
•2. Івашина О. Неможлива еліта чи еліта неможливого/О. Івашина // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - 2006. - № 45. - С. 184-190.
•3. Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи /А. Білоус // Нова політика. - 1999. - № 1. - С. 3-4.
•4. Котигоренко В. Виборчий марафон з бар'єрами /В. Котигоренко// Політика і культура. - 2000. - № 46. - С.6-7.
•5. Ковтун В. До безперешкодного волевиявлення (Підсумки виборів 1994 року) /В. Ковтун// Права людини в Україні. - К., 1994. - С. 23-25.
•6. Панкевич Р. Сучасна типологія виборчих систем Європи/Р. Панкевич // Вісник Львівського університету. - 2000. - Вип. 2. - С. 200-204.
•7. Панкевич Р. Стабілізація як один з головних чинників політичної системи/ Р. Панкевич // Політичний процес в Україні: стан і перспективи розвитку: Зб. наук. праць. - Львів, 1998. - С. 89-92.
•8. Таагепер Р. Описание избирательных систем./Р. Таагепер , С. Шугарт Мэтью - Современная сравнительная политология: Хрестоматия. - М., 1997. - 342 с.
•9. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник./ В. М. Шаповал - К., 1997. - 264 с.
e-mail: olesya.andrushak@mail.ru
