XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Переверзева К.Ю. ЧИННИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕТРУ

Переверзева К.Ю.

Слов'янський державний педагогічний університет

ЧИННИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ  ПРАЦІВНИКІВ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕТРУ

Реабілітація - це процес та система медичних, психологічних, педагогічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на усунення або можливо більш повну компенсацію обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров'я стійкими розладами функцій організму [1]. За для максимізації реабілітаційної допомоги її надають ряд спеціалістів, таких як лікар, психолог, соціальний працівник та інші фахівці.

Соціальна сфера - це специфіка роботи працівників реабілітаційного центру, яка сильно потерпає при виникненні емоційного вигорання. Емоційне вигорання - це психічний стан, який характеризується виникненням почуттів емоційної спустошеності і втоми, викликаних власною роботою, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і реакцію професійних досягнень [2].

Причин точного виникнення емоційного вигорання не має, але є декілька обґрунтованих теорій розроблених психологами у цьому питанні. Залежно від джерела виникнення виокремлюють три основні підходи до опису вигорання:

•1.     В інтерперсоналістських підходах причиною вигорання вважають асиметрію відносин між робітниками і клієнтами. На думку К. Маслач, психологічна небезпека цих напружених взаємин полягає в тому, що професіонали мають справу з різними негативними людськими проблемами, які важким тягарем лягають на їх плечі;

•2.     Представники індивідуалістичних підходів вважають, що вигорання найчастіше виникає у робітників соціальних сфер, які мають високий рівнь домагань. А. Пайнс стверджує, що це виникає тоді, коли високо мотивовані спеціалісти, ототожнюючи себе зі своєю роботою, зазнають невдачі у досягненні своїх цілей і відчувають нездатність досягти чогось значущого. Така робота починає викликати в них розчарування, яке, розвиваючись, призводить до вигорання;

•3.     Представники організаційних підходів вбачають причину вигорання у фактах робочого середовища, до яких відносить великий обсяг роботи, звужене спілкування з клієнтами, відсутність можливості проявити свою самостійність і творче ставлення тощо [4] .

Проблемою виявлення факторів емоційного вигорання займалися Аткінсон Дж., Бойко В.В.,  Водоп'янова Н.Є., Зейгарнік Б.В., Ільїна Т.І., Левін К., Маслоу А., Мехрабіан А., Пайс А., Робертс Г.А., Рогінская Т.І., Узнадзе Д.М., Фреденберг Х.Дж. та інші.

База експериментального дослідження складається з працівників одного з реабілітаційного центру Донецької області у кількості 120 осіб віком від 20 до 54 років.

Методичний арсенал склали методики:  «Методика діагностики емоційного вигорання» автор В.В.Бойко, модифікований опитувальник FPІ форми В, «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху» автор Т.Елерс, методика «Кінетичний малюнок родини», методика «Діагностика рівня конфліктності», методика «Оцінка психологічної атмосфери в колективі».

Згідно з результатами дослідження працівників реабілітаційного центру емоційне вигорання було виявлено у 20%, у 47% респондентів емоційне вигорання знаходиться на стадії формування і лише  у 33% було діагностовано відсутність емоційного вигорання. Домінуючими симптомами емоційного вигорання є емоційний дефіцит, редукція професійних обов'язків, емоційно-моральна дезорієнтація та розширення сфери економії емоцій.

Максимально вражені емоційним вигоранням є категорією працівники реабілітаційного центру віком 20-29 років. Це пов'язано зі складнощами адоптації до колективу та місця роботи, розчаруванням через нездійснені очікуваннями щодо уявної та реальної професії. Найменш враженими є категорія працівників віком 30-39 років, що пов'язано з реалізацією себе у професійній діяльності, відносинах з колегами та родиною.

Профіль характеризує працівника реабілітаційного центру як відкриту, не сором'язливу, врівноважену особистість схильну в ситуації невротизації до реактивної агресивності.

Середній рівень конфліктності мають респонденти віком 30-39 років, респонденти віком 20-29, 40-49 та 50 років  і старше мають рівень конфліктності декілька нижче середнього.

В ході діагностики мотивації до успіху було виявлено, що зі збільшенням стажу роботи збільшується мотивація досягнення.

Респонденти зі сприятливою сімейною ситуацією мають більше шансів захистити себе від емоційного вигорання ніж ті, які мають середній чи низький рівень сімейних взаємин.   

На даному етапі дослідження знаходиться у стані розробки, отримані результати в ході якого, мають великий інтерес для розвитку наукового знання.

Література:

•1.     Бойко В.В. Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном общении. - С.-Пб.: Питер, 1999. - 105 с.

•2.     Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других. - М.: Наука, 1996. - 154 с.

•3.     Водопьянова Н. Е. Синдром выгорания: Диагностика и профилактика. - С.-Пб.: Книга, 2005. - 336 с.

•4.     Рогинская Т.И. Синдром выгорания в социальных профессиях// Психологический журнал. -  2002. - № 23


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>