ХІІІ Міжнародна наукова інтернет-конференція «СОЦІУМ. НАУКА. КУЛЬТУРА» (25-27 січня 2017 року

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Ваш город:




Петраков Я.В. ЩОДО ПІДХОДІВ ДО ПРОБЛЕМИ ЦІНОУТВОРЕННЯ КОРИСТУВАЧІВ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Петраков Я.В.
Науково-дослідний фінансовий інститут

ЩОДО ПІДХОДІВ ДО ПРОБЛЕМИ ЦІНОУТВОРЕННЯ КОРИСТУВАЧІВ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Проблемам рентних відносин в Україні останнім часом приділяється все більше уваги. Це обумовлено усвідомленням ролі і значення рентних відносин щодо природних ресурсів на рівні вищих органів законодавчої та виконавчої влади.
Рентні платежі як одне з вагомих джерел формування державного бюджету, виражають собою результат процесу вилучення надлишкового доходу користувачів природних ресурсів внаслідок використання останніх.
Динаміка надходжень рентної плати засвідчує той факт, що рента стає важливим інструментом державної бюджетно-податкової політики. В зв’язку з цим необхідно об’єктивно оцінити перспективи подальшого зростання надходжень від рентної плати з урахуванням структурних змін, які відбуваються в економіці країни.
Питанням становлення рентних відносин в Україні присвячено ряд публікацій О.О. Голуба, Б.М. Данилишина, Д.С. Львова, В.С. Міщенка, М.А. Хвесика та інших видатних вчених і науковців.
Одразу зауважимо, що загально признана позиція щодо методології ціноутворення в природно-ресурсному секторі в Україні (як і в більшості країн пострадянського простору) відсутня.
Основними підходами в ціноутворенні є:
1) витратний, за яким
2) дохідний (або конкурентний), який передбачає
3) маржинальний (або орієнтований на споживача)
4) проникаючих та виснажливих цін.
Як зазначає О.О. Голуб, рентні платежі мають входити до складу собівартості продукції [1, с. 309]. Це дозволить рівномірно розподіляти тягар оподаткування між усіма членами суспільства та об’єктивно відображати вартість ресурсів в ціні виробленої продукції, товарів, послуг. Втім, за умов нееластичного попиту ціна на продукцію буде вище ринкової, зважаючи на переважно монопольне становище користувача природних ресурсів.
Д.С. Львов пропонує розраховувати ціну за рівнем прямих витрат, а постійні витрати відносити до витрат періоду, в якому вони були понесені [2]. Недоліком даного підходу є неадекватність застосування диференціальної ренти, особливо ІІ порядку. Крім того, таке ціноутворення можливе лише для великих транснаціональних корпорацій з продуманою та ефективною системою управління виробництвом.
В.С. Міщенко вбачає в рентних платежах вилучення надлишку прибутку понад середньогалузевий рівень, що забезпечує більш повне вилучення природно-ресурсної ренти на користь усього суспільства [3, с. 36]. Цей підхід знайшов широке розповсюдження в країнах великої вісімки. Однак, головною проблемою в його застосуванні є визначення самого середньогалузевого рівня рентабельності, який би не знижував мотивації користувача надр до ведення бізнесу.
Проблеми і перспективи застосування підходу виснажливих і проникаючих цін в політиці ціноутворення користувачів природних ресурсів на даному етапі знаходиться в процесі дослідження.
Література:
1. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природных ресурсов. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 319 с.
2. Путь в XXI век (стратегические проблемы и перспективы российской экономики)», под ред. Д.С. Львова. – М.: Экономика, 1999. - [Електронний ресурс] - http://rusref.nm.ru/indexpubvol13.htm
3. Міщенко В.С. Економічні пріоритети розвитку й освоєння мінерально-сировинної бази України. — Київ: "Наукова думка", 2007.— 360 с.
e-mail: yacherny@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>