XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Петрик Ю.О. ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА РІВЕНЬ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Петрик Ю.О.

Донбаський державний технічний університет

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА РІВЕНЬ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

У статті розглянуто проблему впливу соціально-економічних чинників на рівень доходів громадян, таких як рівень оплати праці, рівень інфляції, ВВП, неефективна система підтримки малозабезпечених, рівень витрат населення. На основі наведених статистичних даних проведено аналіз впливу кожного з чинників. Запропоновані основні заходи щодо подолання зазначеної проблеми.

Актуальність. Побудова сучасної соціальної держави передбачає забезпечення формування  належного рівня життя населення, який нерозривно пов'язаний з рівнем доходів кожної сім'ї або окремого громадянина. Необхідним в сучасних умовах розвитку нашої країни є підвищення регулятивного впливу держави на розподіл доходів громадян, розробка заходів, що стосуються подолання негативних наслідків впливу соціально-економічних чинників на рівень доходів населення України. Зокрема до таких чинників належать: зміна джерел доходів населення при зменшенні ролі оплати праці та збільшенні прихованих доходів, рівень оплати праці, ВВП, рівень інфляції, неефективна система підтримки соціально незахищених верств населення, а також рівень витрат громадян.

Аналіз досліджень і публікацій. В основу написання даної статті покладено науково-теоретичні погляди таких вітчизняних науковців, як О.Чечель, А.Гвелесіані, І.Литвин, Г.Филюк, а також А.Жуковська. У статті використані матеріали Державного комітету статистики України.

Постановка проблеми. Згідно з результатами глобального звіту ООН, за рівнем людського розвитку Україна опинилася далеко позаду всіх країн-членів ЄС, зокрема своїх найближчих сусідів, і посіла 76 місце в списку із 177 держав. Її також змогла обійти Росія, Білорусь, Казахстан. Свій рейтинг експерти ООН складали зокрема на основі таких показників, як доходи населення і соціальна незахищеність [5].

Також варто зауважити, що розмір видатків зведеного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення є значно нижчим, ніж відповідний показник у країнах-членах Європейського союзу [2]. Згідно ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміри прожиткового мінімуму встановлені на 10% нижче, ніж фактичні його розміри у 2010 році.

Слід підкреслити, що за останні роки суттєво погіршилося матеріальне становище у сім'ях пенсіонерів (на 6,5%), тих, чий вік старший 75 років, і у сім'ях, де є хоча б один безробітний. У малих містах і сільській місцевості бідних значно більше, ніж у великих містах. Особливо різко бідність відчувають батьки, які виховують дітей. Так, у сім'ях з двома дітьми бідність склала 39,6%, трьома - 53,8%, з чотирма і більше - 72,3%.        

Отже, впровадження ефективних ринкових механізмів функціонування національної економіки в поєднанні із забезпеченням передбаченої Конституцією України соціальної орієнтації економіки вимагає впровадження якісно нових підходів до встановлення належного рівня доходів громадян.

Основний зміст дослідження. В умовах переходу до ринкових відносин в Україні склалася ситуація, коли цільові установки (завдання, способи і механізми реалізації), намічені спочатку, перестали відповідати вимогам життя, що динамічно змінюється. Стало зрозуміло, що їх необхідно переглянути і визначити нову концепцію рівня життя в Україні, поетапну її реалізацію на основі довготривалих програм [5].

Ця концепція має ставити наступні напрями:

- подолання бідності, забезпечення належного  рівня доходів громадян;

- встановлення належної оплати праці;

- виведення доходів з «тіні»;

- належна підтримка малозабезпечених верств населення.

У системі визначення рівня життя населення та його порівняння з іншими країнами центральне місце посідають показники доходів як основного джерела задоволення особистих потреб у товарах і послугах. Рівень доходів дає уявлення про матері­альні можливості людей, особливо якщо він надто низький [4].

Емпіричні спостереження та аналіз ста­тистичних даних переконливо доводять, що з ог­ляду на світові, у тому числі європейські, стандар­ти Україна значно відстає за показниками розвитку рівня життя від інших країн Європи. В цьому році МВФ опублікував дані по ВВП на душу населення у світі за 2010. Як виявилося, рубіж взято: Україна вже не третя знизу, а друга. Попереду Албанія. За даними МВФ, ВВП Албанії, розрахований по паритету купівельної спроможності, у 2010 становив 7,38 тисяч доларів на рік проти 6,67 в України (95 місце в Албанії проти 100 у України). Зруйнована війною Боснія і Герцеговина вирвалася далі вперед - 7,75 тисяч доларів (92 місце). За даними Держкомстату, 12,5 мільйонів громадян - за межею бідності. За даними депутата від Партії регіонів Василя Хари, "30% населення перебувають на межі бідності й злиднів". За даними, розрахованими по результатах соцопитування "Українського демократичного кола", 5 мільйонам громадян не вистачає на харчі, 18 мільйонам не вистачає на одяг. На харчі й комунальні послуги витрачається понад 80% середньої заробітної платні (у країнах ЄС - в середньому 30%) [6].

Таблиця 1 -Середньомісячна зарплата в країнах Європи (євро)

Швеція 4570 Греція 1665
Данія 4400 Португалія 1300
Німеччина 4215 Польща 715
Франція 3890 Естонія 485
Великобританія 3820 Литва 435
Італія 3040 Латвія 390
Іспанія 2275 Україна 208

 

Як видно з таблиці 1, середньомісячна зарплата істотно відрізняється в країнах Європи, однак навіть у країні з найнижчим рівнем середньомісячної зарплати вона у 1,9 рази перевищує аналогічний показник в Україні [1].

 Як бачимо, ціна праці в Україні, дійсно, істотно нижче, в порівнянні з країнами ринкової економіки. Проблемою перекосу тут є те, що темпи зростання зарплат не відповідають темпам зростання продуктивності праці, а структура доходів є спотвореною, оскільки частка заробітної плати в них складає близько 42% замість 65-80%, доходи у формі прибутку і змішаного доходу - близько 13%, доходи від власності - близько 3%, доходи від соціальних дотацій і інших поточних трансфертів - близько 42%.

Треба зауважити, що рівень зареєстрованого безробіття в Україні на кінець січня 2011року склав 2,1% населення працездатного віку. За даними Державної служби зайнятості, на кінець січня зареєстровано 585,6тис. безробітних, в тому числі 310,3тис. жінок. В той же час експерти кажуть, що реальне безробіття - значно вище и досягає 8,1-8,3%.

Відповідно до Конституції України, в Україні як соціальній державі доходи громадян повинні бути не нижчими за прожитковий мінімум, що є державним соціальним стандартом та державною соціальною гарантією забезпечення мінімальних потреб людини. Проте на сьогодні середній показник шкали доходів населення за деякими видами економічної діяльності є меншим вартості споживчого кошика [2]. Наприклад, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати та рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб», мінімальна заробітна плата не може бути нижчою за прожитковий мінімум (і відповідно до вимог Європейської соціальної хартії має бути у 2,5 рази більшою за розмір прожиткового мінімуму), а реально вона складає лише 79% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб [3]. Таке співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму дає підставу стверджувати, що влада офіційно визнає, що працездатні громадяни не живуть на заробітну плату.

Значить, для багатьох українців заробітна плата - не єдине джерело доходу, а тому проблема низької ціни праці вимагає швидкого вирішення. До збільшення оплати праці в Україні можна прийти двома шляхами. Або стимулювати інвестиції в підприємства і інфраструктуру, які дозволять підвищити продуктивність праці і збільшити доходи країни. Або чекати нового грошового дощу з розвинених країн, який рано чи пізно знову проллється на Україну, - в результаті поліпшення зовнішньої кон'юнктури на ринках сталі й продовольства, а також наступного позичкового буму, що, втім, буде не скоро. В обох випадках зростання економіки в найближчі декілька років не буде швидким. Крім того, уряд повинен уникнути помилок, пов'язаних з надмірним роздуванням бюджетного дефіциту і грошовою емісією. Інакше доведеться чекати не зростання, а нового скорочення зарплат.

Що стосується впливу інфляції на рівень доходів громадян, то інфляція найбільш негативно відбивається на тих верствах населення, доходи яких незначним чином перевищують прожитковий мінімум (а до цих верств в Україні належать 57,4% українських сімей). За рік діяльності нової влади самооцінки громадянами України матеріального становища їх сімей відчутно знизилася: так, у січні 2010 року (напередодні інаугурації новообраного Президента) повідомляли, що їх сім'ї «ледве зводять кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти», 14,8 опитаних; у лютому 2011 року це число зросло до 18,3%. Натомість число тих, кому «в цілому на життя вистачає, проте придбання речей тривалого вжитку викликає труднощі» знизилося з 37,6% до 2,8%.

 Висновки. При розробленні стратегії урегулювання рівня доходів населення та зниження рівня бідності потрібно брати до уваги наступні базові принципи:

 - необхідно створювати умови для виходу з бідності населення на трудовій, а не на соціально-дотаційній основі;

- сформувати ефективну систему підтримки тільки для соціально незахищених груп населення. Одночасно влада повинна брати на себе великий об'єм обов'язків у сфері підвищення соціальних стандартів і посилення соціальної справедливості.

Влада повинна ураховувати головні пріоритети:

- визначити напрямки розвитку галузей економіки, підвищення продуктивності праці, створення необхідної кількості робочих місць. Це дозволить збільшити фінансові ресурси для самозабезпечення працюючого населення й виходу з бідності самостійно;

- сконцентрувати дії влади на інституційному регулюванні ринку праці, а також реформуванні системи оплати праці і допомоги безробітним, їх перекваліфікації;

- урегулювати питання, що стосуються визначення розміру прожиткового мінімуму;

- задіяти механізми соціального, ділового і політичного партнерства та інтегрувати соціальну політику в програми економічного розвитку галузей і регіонів;

- розробити механізми, що стимулюють легалізацію заробітної платні і скорочення масштабів «сірої» та «тіньової» економіки;

- установити справедливі правила розподілу суспільних благ;

- стимулювати мале і середнє підприємництво, створити умови для «легкого» входу в бізнес усіх зацікавлених у цьому громадян.

Слід підкреслити, що Програма економічних реформ на 2010-2015 рр. «Благополучне суспільство, конкурентоспроможна економіка. Ефективна держава» має пункт зі зміни системи соціальної підтримки. Основні її завдання орієнтовані переважно на спрощення системи шляхом об'єднання всіх видів соціальної допомоги в єдину програму соціального захисту; підвищення прозорості і адресності надавання пільг, допомоги і субсидій; збільшення рівня охвата бідного населення соціальною підтримкою й зменшення числа тих, кого можна віднести до небідних прошарків. Ці дії матимуть позитивний результат, що забезпечить належний рівень доходів громадян України.  

  Таким чином, країна потребує конкретних дій. Дій, направлених на реальні зміни соціально-економічної ситуації в країні. Ключовим елементом цих реформ має стати підвищення рівня зайнятості і доходів громадян. Ця тема з року в рік проголошується всіма урядами, і відчувається вже певна втома від цього гасла. Проте, необхідно чітко зрозуміти: без виведення з «тіні» основної маси доходів громадян на пенсійній реформі, на реформі системи соціальних пільг і оплати праці можна ставити крапку. Адже саме в «тіньовому» секторі знаходиться головне джерело наповнення державної скарбниці, істотного збільшення доходів Пенсійного фонду і фондів соцстраху.

Влада приречена на проведення системних реформ, перш за все - в соціальній сфері. Очевидно, що зміни продовжуватимуться не один рік, будуть непростими і не популярними. Швидкого позитивного ефекту від проведених реформ також не буде. Проте, якщо суспільство побачить, що нести тягар змін будуть всі категорії населення, а не тільки середній клас і бідні, то такі реформи будуть підтримані громадянами, і, головне, дадуть необхідний результат - поліпшення добробуту українського народу.

Література:

1.Державний комітет статистики України: www.ukrstat.gov.ua.

2.Жуковська А. Соціальні стандарти у сфері доходів населення та проблематика їх запровадження в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №11(101). - с.184.

3.Соціальний захист населення: Статистичний збірник / Державний комітет статистики України. - К., 2007. - 152с.

4. Филюк Г. Рівень добробуту населення України в контексті світових стандартів // Україна: аспекти праці. - 2006. - №7. - с.42-44.

5.Чечель О. Пріоритетні засади формування національної концепції добробуту населення // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - №2. - с.87.

6. http://www.pravda.com.ua/columns/2011/03/9/5995146/view_print/

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>