XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Петровська К.В. ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВА РИСА МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В РОБОТІ З НЕФОРМАЛЬНИМИ МОЛОДІЖНИМИ ОБ’ЄДНАННЯМИ

Петровська К.В.

Бердянський державний педагогічний університет

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВА РИСА МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В РОБОТІ З НЕФОРМАЛЬНИМИ МОЛОДІЖНИМИ ОБ'ЄДНАННЯМИ

Нові вимоги, поставлені державою перед вищою школою в сучасних умовах її функціонування, визначають перспективні напрямки професійної підготовки фахівців освітньої галузі, зокрема соціальної сфери, серед яких передбачається гармонійне поєднання високого рівня їх професіоналізму, наукового світогляду й особистісних якостей.

Соціальна робота містить в собі особливі ситуації, протиріччя яких необхідно вирішувати в самому процесі діяльності. Ця обставина викликає необхідність наявності в особистості фахівця соціальної сфери таких якостей як доброзичливість, справедливість, зацікавленість, товариськість, здатність і вміння переживати, емпатія, принциповість, толерантність тощо.

На нашу думку, саме наявність в особистості фахівця такої риси як толерантність є однією з найголовніших в роботі з неформальними молодіжними об'єднаннями. Це пояснюється передовсім тим, що до складу цих об'єднань входить молодь з сукупністю специфічних цінностей, переконань, життєвих цілей, форм самопред'явлення на культурно-естетичному рівні які відрізняються від культури домінуючої соціальної групи [5,с.51].

Виховання толерантної особистості є однією з найважливіших суспільних проблем. Труднощі взаєморозуміння, що виникають у людей внаслідок расових, національних, вікових, статевих та інших відмінностей, призводять до зростання психологічної напруженості та культурної нетерпимості.

Поняття «толерантність» активно почало використовуватися у зв'язку з намаганням світової спільноти, насамперед таких організацій як ООН, ЮНЕСКО, врегулювати міжнародні відносини. Так ЮНЕСКО була затверджена Декларація принципів толерантності, а 16 листопада визнано Міжнародним днем толерантності. Згідно з цією декларацією толерантність - це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміни культури війни на культуру миру.

Декларація принципів толерантності наголошує, що найбільш ефективний засіб у попередженні нетерпимості - виховання. Виховання в дусі толерантності починається з навчання тому, в чому полягають загальні права і свободи, заохочення прагнення до захисту прав інших [4].

У науковій літературі толерантність розглядається як повага і визнання рівності, відмова від домінування і насилля, визнання багатовимірності людської культури, норм поведінки, відмова від зведення цієї різноманітності до однорідності або домінування якоїсь однієї точки зору [1].

Виховання толерантності в людських стосунках є стратегічним завданням освіти у ХХІ ст. Така значущість толерантності в сучасному житті спричинила необхідність створення в педагогічній науці «педагогіки толерантності», основне завдання якої зосередження на дослідженні сутності толерантності, шляхів її втілення в суспільну практику як соціальної норми та цінності, принципу міжособистісної й міжгрупової взаємодії.

Значний внесок у дослідження психологічних аспектів толерантності, її сутності і функцій внесли: Г.Олпорт, Е.Фром, П.Ф.Страусон, С.Кобаса, П.Ніколсон, А.Г. Асмолов, С.К. Бондирева, І.Б. Гриншпун, Г.У.Солдатова та інші. Ряд важливих питань перебуває на стадії активного вивчення, у тому числі питання психологічних механізмів та складових толерантності, психологічних критеріїв її сформованості, підбору діагностичних методик.

Принципи виховання толерантності досліджували М.Уолцер, К.Нідерсоні, Дж.К.Лорсен, В.Лекторський, В.Подобєд, Е.Антипова та інші [2,с.12-13].

На сучасному етапі розвитку цього напряму існує декілька визначень даного поняття: здатність людини, суспільства, держави чути й поважати думки інших, невороже зустрічати відмінну від власної думку; терпимість до іншої точки зору, способу життя, визнання права бути іншими.

Толерантність (від. лат. tolerantia - терпимість) - якість, що характеризується ставленням до іншої людини як до рівно вартісної особистості й виявляється у свідомому пригніченні відчуття неприязні, яке викликане всім тим, чим відрізняється інший (зовнішність, манера мовлення, смаки, спосіб життя, переконання тощо) [3,с.24].

З метою з'ясування рівня вихованості толерантності студентів 1-го та 5-го курсів, що оволодівають професією соціального педагога, була запропонована анкета з 10 питань.

На запитання «Чи знаєте Ви, що означає поняття «толерантність?» 63% студентів 1-го курсу відповіли «так». У студентів 5-го курсу обізнаність з цього питання більша - «так» відповіли 80% опитаних.

20% студентів 1-го курсу негативно відносяться до того, що у їх місті/будинку мешкають люди іншої національності, релігійних переконань; специфічної зовнішності, манери мовлення, способом життя. Студенти 5-го курсу майже не проявляють такого негативного ставлення - лише 5%

На питання «Як Ви вважаєте, чи розповсюджена у студентів нетерпимість по відношенню до «інших» студенти 1-го курсу відповіли «так» 35%. Однак значно менше (10%) студентів старшого курсу підтримують цю точку зору.

Студенти 1-го та 5-го курсів зустрічалися з такими проявами неприязні, як принизливі та образливі висловлювання (1 курс - 46%, 5 курс - 75%), фізичне насилля (1 курс - 35%, 5 курс - 20%), ігнорування (1 курс - 70%, 5 курс - 75%).

Вражає, що лише 56% першокурсників та 45% старшокурсників вважають що в них наявна така риса особистості як толерантність але не достатньо розвинена.

У результаті анкетування встановлено, що у більшості студентів 1-го курсу рівень розвиненості толерантності знаходиться на задовільному рівні. Рівень старшокурсників дещо вищий, але теж викликає занепокоєння.

Отже, результати нашого дослідження свідчать про те, що рівень сформованості толерантності у студентів, що оволодівають професією соціального педагога, однієї з найголовніших рис особистості в роботі з неформальними молодіжними об'єднаннями, знаходиться на недостатньому рівні.

Також вражають дані соціологічних досліджень рівня національної толерантності молоді в Україні: у кінці ХХ століття толерантність проявляли 35,2% молоді, а на початку ХХІ ст. лише 9,9% опитаних.

Виходячи з цих обставин, сьогодні постала необхідність виховувати нову культуру відносин у нашому суспільстві, побудовану на певних принципах толерантності. До числа цих принципів відносимо:

- відмову від насильства;

- добровільність вибору;

- вміння примусити себе, не примушуючи інших;

- підпорядкованість законам, традиціям і звичаям;

- прийняття іншого, який відрізняється за національними, расовими, культурними, релігійними ознаками.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури педагогічними умовами формування толерантності, на наш погляд, виступають гуманізація й гуманітаризація навчально-виховного процесу. Гуманізація припускає насамперед становлення духовності й гуманістичної педагогічної культури педагогів, здатних направити навчально-виховний процес на розкриття самоцінності людини, суті суб'єкт - суб'єктних відносин, пріоритетності розвитку особистості, що володіє почуттям власного достоїнства, внутрішньою волею й відповідальністю.

Ще однією умовою - виступає тісна єдність двух задач: розвиток готовності та підготовленості фахівця соціальної сфери до співіснування з іншими людьми, спільнотами, та прийняття їх такими, якими вони є.

Формування толерантності не повинно обмежуватися опануванням понять «толерантність», «толерантна людина». Як показало наше дослідження, майбутні соціальні педагоги добре орієнтуються в визначенні цих понять, але в недостатньому рівні реалізують їх зміст. На нашу думку, через такі складові толерантності, як емпатія, довіра, уява, співчуття, слід розкрити студентам сутність «інакшості». Важливо сформувати у них толерантність щодо себе, передусім почуття гідності та здатності до самопізнання. Ці якості розглядаються у контексті групи, коли терпиме ставлення до себе є необхідною умовою толерантності стосовно інших.

Толерантність належить до загальнолюдських цінностей і тому є важливою умовою розвитку діалогу культур. Людина, яка здатна подолати стереотипи, що живуть у її свідомості, сформувати в собі бережливе ставлення до «іншого» та його культури, має стати активним учасником міжкультурного діалогу.

Таким чином, можна констатувати, що однією з ефективних умов проведення діалогу культур є виховання цінностей терпимості, взаємоповаги, готовності до міжкультурної взаємодії - виховання толерантності.

Література:

1. Толерантное сознание и формирование толерантных отношений (теория и практика): Сб.науч.-метод.ст.-2-е изд.-I.,2003.-368с.

2. Гончаренко Л.А.Виховання толерантності - запорука діалогу культур/ Л.А.Гончаренко, В.В.Кузьменко//Педагогіка толерантності.-2004.-№4.-С.11-14.

3. Інформація про толерантність// Краєзнавство. Географія. Туризм.-2008.-№14.-С.24.

4. Декларация принципов толерантности. Утверждена резолюцией 5.61 Генеральной конференции ЮНЕСКО // Век толерантности: Научно-публицистический вестник. М.: МГУ, 2001.

•5.     Толстых А.В. Подросток в неформальной группе.- М., 1993.- С. 51-61.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>