XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Піковська Т.В. НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ПРОГРАМАХ УГОРСЬКИХ ПАРТІЙ ПЕРШОЇ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918-1938)

Піковська Т.В.

аспірантка кафедри Всесвітньої історії

Вінницького державного педагогічного університету

НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ПРОГРАМАХ УГОРСЬКИХ ПАРТІЙ ПЕРШОЇ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918-1938)

Громадяни ЧСР, які належали до угорської національності проживали переважно на території Словаччини та Підкарпатської Русі. За даними перепису 1921р. в ЧСР проживали 744 622 угорці, а отже, вони становили досить велику національну меншину. Як і німці, угорці до створення ЧСР займали привілейоване становище в Австро-Угорській монархії. Тому недивно, що угорське населення негативно сприйняло свій новий статус національної меншини і не прагнуло співпраці із чехословацькою владою. Вихід із становища угорські політики бачили в підтримці ідеї «Великої Угорщини», тобто відновлення єдності угорської держави в колишніх кордонах[1,s.926].

Підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920р. остаточно поховало цю ідею. Їй на зміну прийшла ідея перегляду  версальської системи мирних договорів, першим кроком до якої, на думку угорських політиків, було розширення прав угорської меншини в державі. Беззаперечним фактом є вплив на діяльність більшості угорських партій в ЧСР Будапешту, який використовував їх з метою повернення під владу Угорщини її колишніх територій[1,s.927].

Партійно-політична система угорської меншини була остаточно сформована вже після виникнення республіки. Свою позицію відносно нової держави угорські політичні партії висловили на першому засіданні парламенту обраного у 1920р. Від імені угорського населення вони протестували проти входження колишніх угорських земель до складу ЧСР. Ця позиція стала основою національного питання в політичних програмах угорських  партій протягом усієї міжвоєнної доби.

Найбільшою угорською партією в ЧСР була Земська соціалістична християнська партія (ЗСХП). Офіційно її виникнення відбулось 23 листопада 1919р. в м. Кошице. Головою партії був обраний юрист Й. Лейеле[2, c87].

Програма партії була офіційно затверджена на з'їзді в Братиславі у 1920р.  Вирішення національного питання, на думку авторів програми, можливе лише за умови надання автономії Словаччині та встановлення мовної рівноправності громадян. Слід зазначити, що національне питання в програмі партії завжди відігравало провідну роль, оскільки відповідно до нього партія будувала свою політичну лінію з усіх інших питань суспільно-політичного та економічного характеру. На початку 20-х рр. партія, керована рукою Будапешта, активно пропагувала ідею перегляду Версальської системи, зокрема у питаннях південних кордонів із Словаччиною та Угорщиною. З другої половини 20-хрр. акцентувала увагу на охороні прав угорської меншини в Чехословаччині.

Вимоги автономії у партійній програмі були поєднані із негативним ставленням до ЧСР та відкиданням будь-якої співпраці із урядом цієї держави. Саме ця позиція стала основою для укладення в 1921р. блоку опозиційних партій разом із Угорською національною партією та Спишською німецькою партією. Слід зазначити, що для цього об'єднання автономія була не метою а засобом ліквідації ЧСР.  

 Тим не менш у партії існувала невелика група прихильників активістської політики на чолі з лідером партії Й. Лейеле, яка напередодні виборів 1925р. вийшла із складу партії.

Значно більше прихильників у середовищі партії мала ідея співпраці із словацькою ГСЛП, оскільки обидві партії об'єднувала ідея автономії. Проте, на цій фазі свого розвитку ГСЛП вимагала автономії у межах чехословацької держави, що не узгоджувалось із гостро негативістською позицією ЗСХП. Крім того, переговори між двома політичними силами ускладнювались міжнаціональними протиріччями між угорцями та словаками, а також різкими заявами керівництва ЗСХП, у яких угорці стверджували, що словакам не вдасться домогтися автономії без їхньої підтримки.

 Напередодні виборів, в зв'язку із кризою в партії внаслідок виходу із її складу групи Й.Лейеле, була прийнята нова програма.

В основі програми була ідея автономії Словаччини, яка була проголошена основною метою діяльності партії.  ЗСХП вимагала надання права на самовизначення в економічній та культурній сфері для всіх народів ЧСР, створення власної, угорської, земської та шкільної ради[4, s.234].

На виборах 1925р. партія здобула 98 000 голосів (1,4%). З другої половині 20-х рр. у партії відбувається посилення угорського націоналізму, що сприяло подальшому зближенню партії із Угорською національною партією. У наступних виборах 1929р і 1935р партія брала участь в коаліції з УНП та Спишською німецькою партією[4 s.235].

В першій половині 30-х рр.  всередині партії відбувалась боротьба між  двома течіями - прихильниками іредентизму, та молодими партійцями, які здобули освіту вже в новій чехословацькій державі і вважали, що необхідно налагодити співпрацю з урядом. Ця криза в партії, а також прагнення утворити спільну платформу для представництва інтересів угорської меншини спонукали її до об'єднання з УНП, яке було офіційно оформлено 23 червня 1936р. внаслідок чого була утворена Об'єднана угорська партія[1,s.940]. 

Угорська національна партія, яка утворила об'єднання з ЗСХП, була другою за популярністю угорською партією. Партія була утворена 17 січня 1920р. у місті Комарно під назвою Угорська земська партія землеробів та малоземельних. У 1925р. після входження до її складу кількох незначних партійних утворень,  партія була перейменована в Угорську національну партію. Програма партії поділялась на національну та економічну частину. В національній частині партія перш за все гостро критикувала владу ЧСР та вказувала на дискримінацію угорського населення.  Головною національною вимогою партії було здійснення права на самовизначення шляхом надання автономії Словаччині та Підкарпатській Русі[3,s.65].

           Таким чином, переважна більшість угорських політичних партій  вважала можливим розв'язання угорського національного питання шляхом здобуття автономії. При цьому, практично протягом усього періоду існування Першої ЧСР, угорські партії перебували на негативістських позиціях, а автономія для них була лише засобом для руйнування держави, та повернення під владу Угорщини.

Література:

•1.     Maliř J., Pavel M., a kol. Politickě strany.Vyvoj politických stran a hnuti v českych zemich a československu 1861-1938. I.Dil: obdobi 1861-1938. - Brno,2005 - 1054s.

•2.     Вегеш М.М., Гиря В.І., Король І.Ф. Угорська іредента на Закарпатті між двома світовими війнами (1918-1939рр.). - Ужгород, 1998. - 129с.

•3.     Trapl  M. Politický strany v československu v leteh 1918 1938.- Brno, 1993. - 123s

•4.     Kovač D. Dejny Slovenska. -Bratislava, 1998.- 422s

 

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>