XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Пікуш Ю.В. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Пікуш Ю.В.

Національний університет "Львівська політехніка",

кафедра обліку та аналізу

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Кризові явища, що спостерігаються в економіці України останніми роками призводять до необхідності відновлення ринкових відносин для збереження промислового комплексу і забезпечення його подальшого науково-технічного розвитку. Саме тому проблема підвищення якості інформаційного забезпечення інноваційної діяльності набуває важливого значення, оскільки її вирішення дасть змогу оптимізувати процес створення і використання технологій, що відповідають вимогам часу, а отже й прискорити економічне зростання національної економіки. В цілому проблема є важливою як на рівні підприємств (організацій), так і на вищих рівнях державного управління, зокрема при розподілі бюджетних коштів на фінансові, науково-технічні, соціальні та інші загальнодержавні програми.

 Інноваційна діяльність на даний час розглядається, як визначальний засіб підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку. Промислово розвинені країни в яких розробка інноваційної продукції є пріоритетом державної політики, займають передові позиції в світі по всіх показниках розвитку економіки. Катастрофічний спад економічної активності останніх років в Україні вимагає розробки нетрадиційних технологій та схем організації виробництва продукції для того, щоб не залишитися країною з відсталою економікою, зробити її конкурентоспроможною на світовому ринку. Тому головною метою державної інноваційної політики має бути створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних та безпечних технологій для виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Наразі в Україні існують певні проблеми, що гальмують розвиток інноваційної діяльності. До них можна віднести:

•-  недостатній рівень фінансування науково-технічних робіт і пов'язані з цим похідні загрози (втрата наукових кадрів та інтелектуальної власності, нераціональна структура науково-технічного потенціалу, зменшення інноваційної активності тощо);

•-  недостатній рівень інформаційного забезпечення інноваційної сфери;

•-  невдала податкова політика держави в інноваційній сфері;

•-  слабкий розвиток інфраструктури трансферу технологій [3].

В основі інноваційного процесу лежить створення, впровадження і поширення інновацій, важливими властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення новітніх суспільних потреб. Звичайно світ інновацій не обмежується лише технікою та технологіями. Зміни через введення інновацій здійснюються в системах управління та організації процесів виробництва. Нові організаційні структури, методи розробки управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями, освоюються і впроваджуються спеціалістами-практиками так само, як і нові прилади, технологічні лінії та обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові організаційні форми - усе це є результатом інноваційних процесів, які розробляються в певній послідовності: спочатку усвідомлюється необхідність змін, визначається мета, розробляється, освоюється, поширюється та використовується інновація.

Слід відмітити, що в економічній літературі не існує однозначного розуміння сутності інноваційної діяльності. Низка економістів вважають, що інноваційна діяльність це процес. Міжнародні стандарти трактують інноваційну діяльність як вид діяльності пов'язаний з трансформацією ідей в новий або вдосконалений процес, виведений на ринок. Інша група вчених не ототожнюють інноваційну діяльність з інноваційним процесом, а вважають, що це сфера розробки, практичного освоєння технічних, технологічних, організаційно-економічних нововведень, яка включає не тільки інноваційні процеси, а також маркетингові дослідження ринків збуту товарів, їх споживчих якостей тощо [3].

 У законі України «Про інноваційну діяльність» остання розглядається як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів та послуг [2].

 В сучасних економічних  умовах  успішність  інноваційної  діяльності залежить від наявності, повноти та достовірності інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Відсутність цілісної системи  інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності виявляється в  недосконалому регулюванні інноваційним процесом, суперечливості та необґрунтованості управлінських рішень, недостатній ефективності взаємодії органів державної та регіональної влади, дисбалансі розподілу інвестицій на інновації тощо.

Основним джерелом інформації на підприємстві є дані фінансового обліку, при цьому облікова інформація, яка стосується інновацій, повинна формуватись відповідно  до вимог діючих стандартів обліку та нормативно-правових  актів щодо здійснення інноваційного процесу [1].

Об'єктом бухгалтерського фінансового обліку є господарські процеси, що відбуваються на підприємстві та включають звичайну діяльність і надзвичайні події.

До складу звичайної діяльності належить операційна, фінансова та інвестиційна діяльність. Операційна - це основна виробничо-комерційна діяльність, що є головною метою створення підприємства; фінансова діяльність охоплює операції, що призводять до змін розмірів і складу власного та позикового капіталу підприємства. В той же час інноваційна діяльність розглядається як одна із форм інвестиційної діяльності. Однак інноваційній діяльності притаманні певні особливості, які дозволяють розглядати її як окремий вид.

При дослідженні та розробці інновацій  необхідно  враховувати  умови визнання та оцінки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Згідно  з  П(С)БО 8 інновації,  отримані  в  результаті  розробки,  слід відображати у  балансі за умов, якщо підприємство має намір,  технічну можливість та ресурси для доведення інноваційної продукції до реалізації, отримання економічних вигод від її збуту чи використання, а також інформацію для достовірного  визначення  витрат,  пов'язаних  з  розробкою інновацій.

Однак  дане  положення  стосується  розробки  і  дослідження  інновацій нематеріального характеру. При виникненні ситуації, коли підприємство  вирішує удосконалити або створити нові матеріальні активи - запаси, обладнання тощо, їх оцінка повинна базуватись на вимогах П(С)БО 9 «Запаси» або П(С)БО 7 «Основні засоби».

Важливим етапом оцінки інноваційних проектів та програм є калькуляція витрат на впровадження інновацій згідно з Типовим Положенням [4].

У  складі  калькуляційних  статей  для  відображення  робіт  інноваційного характеру  виділено:  витрати  на  оплату  праці,  відрахування  на  соціальні  заходи, матеріали,  паливо  та  енергія,  витрати  на  службові  відрядження,  спец устаткування для проведення робіт, витрати на роботи, які виконують сторонні організації, інші прямі витрати, накладні витрати [4].

Всі витрати, що пов'язані з інноваційною діяльністю можна відображати на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а після завершення проекту списувати накопичену суму витрат на рахунок 15 «Капітальні інвестиції» (при одержанні позитивного результату), або на субрахунок 941 «Витрати на дослідження і розробки» (якщо результат - негативний). Інший варіант - всі витрати на дослідження та частина витрат на розробки, що не витримують строгих умов їх визнання списуються на витрати періоду, решту витрат на розробки - капіталізуються.

Зауважимо, що об'єктами обліку інноваційної діяльності є не лише витрати (на підготовку та освоєння виробництва нової продукції, капітальні, поточні). Бухгалтерському обліку підлягають матеріальні, трудові, фінансові ресурси, які забезпечують інноваційну діяльність, кількісні та якісні параметри нової продукції, доходи, фінансові результати. Однак на сьогодні в обліку інформація про витрати, доходи, продукцію та фінансові результати інноваційної діяльності не відображається у структурованому вигляді. Структура і зміст аналітичного обліку не розроблені, не конкретизовано об'єкти досліджень і розробок, не виділені окремі аналітичні рахунки для обліку витрат та доходів, пов'язаних з інноваційною діяльністю, джерела її фінансування. Відсутня окрема форма звітності, яка б надавала в систематизованому вигляді інформацію для управління інноваціями. Все це не дозволяє здійснювати аналіз та контроль за перебігом інноваційних процесів на підприємстві, їх пріоритетні напрямки та розробляти ефективні заходи з розвитку інноваційної діяльності.

Література:

•1. Крупка Я.Д. Облік інвестицій: Монографія - Тернопіль : Економічна думка, 2001. - 302 с.

•2. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. №40-IV.

•3. Рудь Н.Т. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник - Тернопіль, 2005. - 230 с.

•4. Типове положення з планування, обліку калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт: Постанова КМУ № 830 від 20.07.1996р. (із змінами, внесеними Постановою № 946 від 10.07.2002р.).

 

e-mail: damianos@gala.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>