XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Писаний Д.М. РАБОТОРГІВЛЯ НА ТЕРЕНАХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XIII – В СЕРЕДИНІ XVIII СТ.: ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЕВОЛЮЦІЇ

Писаний  Денис  Михайлович

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

РАБОТОРГІВЛЯ НА ТЕРЕНАХ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XIII - В СЕРЕДИНІ XVIII СТ.: ПРИЧИНИ, СУТНІСТЬ, ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЕВОЛЮЦІЇ

Навіть попри ґрунтовні дослідження останніх років, у вітчизняній історії залишається чимало «білих плям». Наприклад, недостатньо дослідженими є державні утворення, що існували на теренах Південної України в епоху середньовіччя та раннього нового часу - генуезька колонія Кафа та Кримське ханство. Особливо це стосується соціально-економічних аспектів їхньої діяльності. Важливе місце серед останніх займала работоргівля, що здійснювалася зазначеними вище державами впродовж пів тисячоліття.

Запропонована нами тема важлива ще й тому, що торгівля людьми має місце і в сучасному світі. Більше того, поширення цього феномену набуває загрозливих масштабів. За деякими даними, нині більш ніж 27 млн. чол., у т. ч. понад 100 тис. наших співвітчизників фактично перебувають у рабстві в різних частинах земної кулі [1, с. 89 ;  6, с. 9]. Дослідження ж витоків сучасної торгівлі людьми може, на наш погляд, сприяти розробці ефективних методів протидії цьому суспільному явищу. Отже, тема нашого дослідження має неабияку наукову та практичну актуальність.

В поданій доповіді ми розглянемо работоргівлю генуезької Кафи та Кримського ханства, а також спробуємо визначити основні тенденції еволюції цього соціального феномену.

Розгортання масштабної работоргівлі на теренах Південної України з кінця XIII ст. стало можливим внаслідок дії двох дуже потужних чинників:

•¨    по-перше, відсутності в Україні власної незалежної держави (як відомо, Київська Русь як єдина держава на той час припинила своє існування);

•¨    по-друге, загострення міжнародних суперечностей, в епіцентр яких потрапила територія України.

Система генуезьких колоній в Північному Причорномор'ї з'явилася внаслідок допомоги, наданої генуезцями Нікейській імперії у відновленні Візантії (1261 р.), а також укладання вигідних угод з ханами Золотої Орди. Кафу генуезці придбали в них у 1266 р. Невдовзі там розпочалася работоргівля.

Італійці купували в монголів полонених, захоплених ними під час каральних походів на руські землі. Частину невільників використовували в самій Кафі на будівництві  фортифікаційних споруд, а також палаців [9, с. 216]. Невільників продавали до метрополії (а також інших міст Італії, де вони складали від 4 до 10% населення і використовувалися в якості домашньої прислуги; але бували випадки, коли гарні жінки купувалися навіть у ролі законних наречених), до мамлюкського Єгипту, де їх віддавали в солдати, а також на острів Кіпр, де вони працювали на цукрових плантаціях [3, с. 120- 126]. Етнічний склад невільників був неоднорідним: руси, болгари, черкеси, волохи та представники інших етносів. Щорічні обсяги вивозу рабів з Кафи становили в 1385 р. 1500 невільників, а в XV ст. 2 - 4 тисячі рабів.

З середини XV ст. генуезька Кафа неухильно прямувала до «прірви». Занепад цієї колонії був спричинений, з одного боку, серйозними політичними та економічними труднощами в метрополії, а з іншого - політичною та національною нестабільністю в самій колонії (боротьба за вплив між конкуруючими угрупованнями в татарській та вірменській громадах). Цією ситуацією вдало скористався турецький султан Мехмед II Фатіх, війська та флот якого 1475 р. заволоділи містом.

Захоплення Кафи турецькими військами та включення міста до складу Оттоманської імперії  відкрило нову сторінку в історії работоргівлі на теренах Південної України. З кінця XV до середини XVIII ст. (точніше впродовж 1482 - 1769 рр.) українські землі майже щороку (іноді - двічі на рік) зазнавали спустошливих татарських нападів, що здійснювалися з метою захоплення бранців [2, с. 54]. Ці наскоки були зумовлені низкою факторів:

•¨    економічних (низький рівень розвитку продуктивних сил Криму, постійна бідність і нужденність пересічного населення ханства);

•¨    політичних (перехід Кримського ханства у васальну залежність від Оттоманської імперії та дуже агресивну зовнішню політику Порти, а також прагнення кримських ханів поширити свій суверенітет на всі території, що свого часу входили до Золотої Орди);

•¨    релігійних (протиставлення мусульманських Криму та Порти християнській Східній Європі; войовничий ісламський фанатизм, освячений Кораном) [7, с. 416-422;  12, с 139-141].

Щорічно татари приводили в Крим від 5 до 55 тис. бранців.  Загалом  деякі дослідники нараховують від 3 до 5 мільйонів полонених, захоплених в XV - XVIII ст. на теренах сучасної України, Росії та Польщі. Захоплених людей відводили до Криму, де їх продавали на невільницьких ринках Кафи, Гезлеве, Бахчисарая, Карасубузара. Частина рабів залишалася в Криму. Українських бранців продавали в Османську імперію, Єгипет, Марокко й навіть до Індії, а також... до християнських Венеції та Франції [10, с. 285-286].

Існували різні способи експлуатації невільників. Старих та немічних (за яких неможливо отримати великі гроші) татари віддавали молоді, аби майбутні воїни навчалися вбивати. [4, с 175]. В Єгипті та Марокко невільників експлуатували на каторжних роботах, утримуючи в підземних тюрмах та годуючи м'ясом дохлих тварин. Найжахливішим було становище дорослих чоловіків, що потрапляли на турецькі галери-кадриги (прозвані в народі "каторгами"). Вони не знали спочинку навіть у святкові дні [11, с. 335]. Багатьох хлопчиків турки навертали в мусульманство та віддавали до корпусу яничар - найбоєздатнішого та найбільш жорстокого підрозділу турецької армії. Та це не найгірше, що могло спіткати хлопця в Туреччині. Деяких з них кастрували та продавали для задоволення наймерзенніших втіх турецьких вельмож [5, с. 428].

Найліпшим було становище в українських жінок. В Криму і в Туреччині їх використовували в якості няньок, годувальниць, слуг. Нерідко бусурмани одружувалися з українками або робили їх наложницями й відправляли до гаремів [11, с. 334]. Одна з таких бранок прославилася на весь світ. Її ім'я Роксолана.

Зазначимо, що для рабів усе ж існували можливості звільнення. Наприклад, вони могли отримати свободу шляхом викупу або обміну на полонених татар. Особливо сприятливі умови для цього було створено договором, укладеним 1649 р. турецьким султаном з Військом Запорізьким [8, с. 444-447]. Ще одним шляхом був перехід на службу до кримчаків або турків. Найсміливіші ж, відчайдушні люди зважувалися до втечі. Нарешті, тисячі бранців  звільняли з полону запорожці [11, с. 188].

Край цим жахливим набігам було покладено за правління імператриці Катерини II. В кінці липня 1769 р. Кримський півострів був взятий російськими військами. За умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору (1774 р.), Кримське ханство проголошувалося незалежною державою. А через 9 років Крим було приєднано до Російської імперії. Работоргівля Кримського ханства припинилася назавжди.

Розглянуті нами процеси розгорталися на величезних просторах земної кулі, втягували до своєї орбіти мільйони людей, кардинально змінюючи їхні долі і тому справляли суттєвий вплив на всі сфери життєдіяльності людства. Присутність генуезців у Чорноморському басейні тривала більше 200 років. Впродовж цього часу работоргівля на теренах Південної України перестала бути просто побічним наслідком каральних походів татарських ханів. Вона перетворилася на регулярний, планомірний, систематичний процесс, який зазнавав певної еволюції. Работоргівля Кримського ханства набула цілої низки відмінностей (в порівнянні з генуезцями):

•¨    по-перше, турки, завоювавши Кафу та витіснивши італійців з Чорного моря, посіли місце генуезців у ланцюгу работоргівлі. Кримські ж татари залишилися основними здобувачами "живого товару", тільки відтепер продавали його іншим покупцям;

•¨    по-друге, значно зросли масштаби работоргівлі (з десятків тисяч до мільйонів чоловік);

•¨    по-третє, відбулася суттєва географічна переорієнтація ринків збуту "живого товару" в східному напрямку;

•¨    по-четверте, урізноманітнилися способи експлуатації жертв.

Наслідки работоргівлі для українських земель були глибоко негативними. Напади кримчаків призводили до спустошення, величезних людських втрат. До того ж, постійна загроза поневолення ставала нездоланною перешкодою для соціально-економічного розвитку значних територій. Про те не слід забувати, що славетне запорізьке козацтво виникло саме як реакція на спустошливі татарські набіги.

Ннаслідки работоргівлі для Оттоманської Порти та Генуї суттєво відрізняються.

Работоргівля Генуезької Кафи та її плоди  (плантаційне виробництво на Кіпрі) справили великий вплив на економічне  життя Європи, Туреччини та Нового Світу. В XVI ст. аналогічне  виробництво виникає на Ямайці, на Антільських островах, в Бразилії. Переносилася технологія, а з нею й способи організації виробництва. Історії невідомо, чи плантаційна система модерного капіталізму колись би повстала у відомому нам вигляді, якби генуезька Кафа не запропонувала першим цукровим плантаторам на Кіпрі достатньо дешевих рабів [3, с. 124].

Що ж стосується Туреччини, то незважючи на всі вказані вище "досягнення" османів у справі налагодження работоргівлі, вона не принесла економіці Порти нічого кардинально нового. Такого, що могло б допомогти перебудувати економічне життя на капіталістичних засадах (на відміну від, скажімо, плантаційного рабства на Півдні США). Навпаки, работоргівля сприяла консервації відсталості Порти і особливо Криму.

Література:

1. Біляцький С. Д., Ярова Н. В. Ми не раби? // Політика і час. - 2005. - № 12. - С. 89-92.

2. Галенко О. І. Про татарські набіги на українські землі // Український історичний журнал. - 2003. - № 6. С. 52 - 68.

3. Галенко О. І. Українська Колумбіана: работоргівля генуезької Кафи XIII - XV ст. і початки модерного колоніалізму // Проблеми балканістики, сходознавства та міжнародних відносин: Збірник наукових праць пам'яті доктора історичних наук, професора Пархомчука Станіслава Максимовича. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - С. 115 - 144.

4. Герберштейн С. Записки о Московии / Пер. с нем. А. И. Маленина и А. В. Назаренко. Вступительная статья А. Л. Хорошкевич. Под ред. В. Л. Янина. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 430 с.

5. Кримський А. Ю. Історія Туреччини / Кримський А. Ю. Твори в 5 т. Том 4. Сходознавство. - К.: Наукова думка, 1974. - 670 с.

6. Матеріали міжнародної конференції 21-22 жовтня 2002 р. Запобігання торгівлі людьми: економічні проблеми та шляхи їх вирішення. - К., б. в., 2003.

7. Новосельский А. А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века. - М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 447 с.

8. Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в государственной Коллегии иностранных дел. - Часть 3-я. - М.: В типографии Селивановского, 1822. - 574 с.

9. Советская историческая энциклопедия. В 16 т. Т. 4. Гаага - Двин . - М.: Советская энциклопедия, 1963. - 1071 с.

10. Уривалкін О.М. Таємничі грані історії. - К.: КНТ, 2007. - 340 с.

11. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. Т. 1. / Редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. - К.: Наукова думка, 1990. - 592 с.

12. Якобсон А. Л. Крым в средние века. - М.: Наука, 1973. - 173 с.

 

E-mail: mypostdmp@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>