XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Плахотнюк Л.С. ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ КОНСУЛЬТУВАННЯ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО РЕЗУЛЬТАТУ ВИКОРИСТАННЯ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

Плахотнюк Л.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ МОДЕЛІ КОНСУЛЬТУВАННЯ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО РЕЗУЛЬТАТУ ВИКОРИСТАННЯ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

Сьогодні упралінське консультування розглядається як невід'ємна складова сучасного бізнесу, яка за останні десятиліття стала потужною сферою економіки багатьох країн. Визначальна роль консультування в сучасній економіці пов'язана передусім із сутністю інтелектуального продукту, який створюють консалтингові компанії для організацій-клієнтів з метою посилення їхніх конкурентних переваг, сприяючи мобілізації матеріальних і нематеріальних ресурсів.

Для успішного проведення консультаційного процесу необхідно визначити модель взаємовідносин консультантів з клієнтом (модель консультування), яка б дозволяла виявити характер співробітництва учасників на різних етапах консультування.

Моделі консультування відрізняються ступенем участі та зусиллями зовнішніх консультантів та персоналу клієнтської організації на кожному етапі консультаційного процесу (діагностика проблеми, розробка плану консультаційних заходів та впровадження запропонованих змін).

Загалом взаємодія між клієнтом і консультантом у процесі консультування, на думку вітчизняних і зарубіжних науковців В. Верби,            Т. Решетняк, В. Травіна, М, Магури, може бути зведена до таких трьох основних підходів (або моделей):

•1.     Модель «експерт-клієнт». Керівник організації-клієнта чітко визначив проблему, запросив консультанта для розробки консультаційних рекомендацій. Зовнішній консультант на основі знань, якими володіє, за короткий термін дає рекомендації, не беручи участі ні в діагностиці проблем, ні у впровадженні рекомендації.

•2.     Модель «доктор-пацієнт». Керівник організації-клієнта не може чітко визначитися з проблемою, що виникла. Консультант повинен сам продіагностувати проблемну ситуацію, розробити комплекс заходів та запропонувати шляхи вирішення проблеми. І в цьому випадку він зіткнеться з необхідністю отримати певну інформацію. Чи зможе він це зробити, залежить від стану психологічного клімату в колективі клієнта, готовністю обох сторін працювати спільно.

•3.     Модель «співробітництво». Клієн і консультант працюють на всіх етапах спільно, при цьому консультант як би спонукає клієнта на самостійність у визначенні проблеми, новий погляд на різні варіанти вирішення проблеми. Ця модель (підхід) у науковій літературі трактуєтсья по-різному, але найбільше відповідає назві «процесне консультування». [1]

     Щодо філософії процесного консультування, то американський учений   Е. Шайн трактує його так:

•1.     Керівництво організації може помилятися при самостійній діагностиці проблем організації, не усвідомлюючи того, у якій мірі є потрібною допомога консультантів для уточнення діагнозу.

•2.     Більшість керівників мають конструктивні ідеї щодо поліпшення стану справ в організації, однак їм потрібна допомога при визначенні того, що саме варто поліпшити і як.

•3.     Більшість організаці могли б працювати більш ефективно, якби їх керівництво навчилося самостійно знаходити свої слабкі сторони й розробляти заходи з виправлення виявлених проблем.

•4.     Перед тим, як запропонувати певні шляхи виходу з кризової ситуації, консультант повинен тісно співпрацювати з персоналом організації, отримуючи при цьому необхідну інформацію та досліджуючи проблеми, що виникли.

•5.     До тих пір, поки керівництво не навчиться самостійно виявляти проблеми й розробляти заходи з їх розв'язання, не сформуються навички до проведення послідовних і комплексних кроків з реформування організації. Консультант спонукає до альтернативних рішень, але ініціатива має виходи від клієнта.

•6.     Найбільш суттєва функція процесного консультування полягає в тому, щоб навчити клієнта самостійно продовжувати зміни на покращення.

     Зазначені характеристики доводять, що саме ця модель є найбільш прийнятною, що підкреслюється і тим, що робота консультанта охоплює не тільки розробку рекомендацій, але й створення цілої системи заходів соціально-організаційного сприяння впровадженню інновацій, забезпеченні її довгострокової підтримки та ефективності. Не відповідаючи за вибір варіанта вирішення проблеми, консультант спільно з клієнтом діагностує її та розробляє альтернативи вирішеня. [2]

Саме ця модель консультування сприятиме розвитку ініціативи, оскільки застосовується тоді, коли клієнт володіє певними навичками вирішення управлінських проблем, має власний орієнтований перелік способів її вирішення та діє конструктивно.

Таким чином, процесна консультація розвиває вміння клієнта самостійно орієнтуватись у проблемній ситуації. При застосуванні цієї моделі консультант на всії етапах проекту активно співпрацює з клієнтом, спонукає його пропонувати свої ідеї, пропозиції, проводити за допомогою консультанта аналіз проблем та виробляти рішення. Роль консультанта зводиться в основному до збирання цих зовнішніх і внутрішніх ідей, оцінки рішень, отриманих у процесі спільної з клієнтом роботи і приведення їх у систему рекомендацій. Вирішальним у процесному консультуванні є те, що проблеми будуть розв'язані більш ефективно й на тривалішу перспективу, оскільки підприємство буде їх вирішувати значною мірою самостійно.

Література:

•1.  Верба В.А., Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 244 с.

•2.  Краснейчук А.О. Взаємовідносини «консультант-клієнт» у процесі консультування органів державного управління. // Статистика України. - 2006. - № 2. - с. 72 - 76.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>