Плис Ірина Сергіївна, Петренко Леся Анатоліївна

Науковий керівник Слободиська Оксана Арнольдівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ЗЕЛЬМАНА ВАКСМАНА

Нобелівська премія - одна з найбільш пре­стижних міжнарод­них премій. Вони вручаються вже більш як століття - з 1901 року. На честь Альфреда Нобеля, що заповідав пере­творити весь свій капітал на преміаль­ний фонд, щороку 10 грудня, в день його смерті, у Стокгольмі відбувається почесне нагородження найкращих вчених-медиків і фізіологів, хіміків, фізиків, літераторів, миротворців, а з 1968 року - і економістів. Їх обирає спеціальна комісія Шведської коро­лівської академії, нагороди вручає сам шведський король.

Із 758 лауреатів Нобелівської премії шестеро - укра­їнці. Щоправда, нагороди за свої винаходи вони отримали, будучи гро­мадянами Франції, Сполучених Штатів, Ізраїлю, Росії. Тому що Україна, на жаль, не може надати відповідних умов і можливостей для розвитку  науки і тому,  вчені вимушені емігрувати за кордон, щоб представляти свої дослідження під прапором інших держав. Одним з емігрантів  є наш земляк, мікробіолог Зельман Ваксман, якого згодом стали називати благодійником людства. Він один з тих людей, які мусили залишити свою батьківщину заради розвитку медицини. [6]

І ось у грудні 2012 року виповнюється 60 років від дня присудження Зельману Ваксману Нобелівської премії за відкриття стрептоміцину - першого ефективного протитуберкульозного антибіотика.

Учений народився 20 липня 1888 р. в українському в містечку Нова Прилука на Вінниччині, за 20 км від Вінниці. Раніше вважалося, що він родом з Чернігівщини. Але за дослідженнями вченого О. Рогового в кінці ХІХ ст.  існував так званий царський універсал про визначення межі осілості для євреїв, за яким заборонялося поселення євреїв на території нинішньої Чернігівської області. І до того ж дослідник віднайшов у Київському архіві книгу «Всеросійський перепис» 1897 року, у якій документально зафіксовано, що Ваксман народився саме в вінницькій Прилуці. [2]

Початкову освіту Зельман одержав у хедері - релігійній школі, де єврейські хлопчики вивчали основи іудаїзму. Згодом хлопець досконало вивчив російську, німецьку, французьку мови та літератури, історію, математику, географію.

У 1907 р. Зельман поїхав до Житомира, сподіваючись скласти екстерном іспити за повний курс гімназії. Там йому не пощастило. Та він не втратив надії і в 1909 р. склав іспити у п'ятій одеській гімназії, одержавши диплом про середню освіту.

Хлопець мріяв про університет, проте розумів, що в Російській імперії, де існував ценз щодо прийому у вузи "осіб іудейського сповідання", його мрія не здійсниться. Вихід був один - зібрати кошти й емігрувати. Так закінчився український період біографії вченого.

Прибувши у 1911 р. до Філадельфії, Ваксман на деякий час зупинився у своїх сестер, які мали ферму неподалік Метьючена (штат Нью-Джерсі). На цей час у нього вже з'явився інтерес до біології. Як згадував пізніше сам учений, життя на фермі пробудило в ньому "бажання з'ясувати хімічні та біологічні механізми землеробства і його основні принципи". "Біля землі я вирішив шукати відповідей на численні запитання про циклічність життя у природі, котрі почали поставати переді мною", - казав він.

Закінчивши вивчення хімії ферментів як студент-дослідник в Каліфорнійському університеті в Берклі, у 1918 р. Ваксман одержав ступінь доктора філософії. Він повернувся в Рутгерс, де спочатку читав лекції, а в 1925 р. був призначений професором, у 1931 р. - професором з мікробіології ґрунту й у 1943 р. - професором мікробіології. [3]

Учений відкрив «санітарні» властивості ґрунтових мікробів-антагоністів. У 1932 р. Американська національна асоціація боротьби з туберкульозом звернулася до Ваксмана з пропозицією вивчити процес розкладу палички туберкульозу (палички Коха) в ґрунті. Він зробив висновок, що за цей процес відповідальні мікроби-антагоністи. У 1939 р. Ваксман вирішив розгорнути нову програму, що стосується використання його досліджень по мікробіології ґрунту для лікування хвороб людини.

Впродовж наступних чотирьох років Ваксман і його колеги-однодумці досліджували близько 10 тисяч різних ґрунтових мікробів у пошуках антибіотиків, що могли б руйнувати бактерії, не заподіюючи шкоди людині. У 1940 р. дослідницька група виділила актиноміцин, котрий виявився високотоксичним антибіотиком. Через два роки учені відкрили стрептотріцин - антибіотик, високоефективний у протидії збудникам туберкульозу. У 1943 р. послідовники знайшли стрептоміцин у штамі актиноміцет, виділених під час роботи Ваксмана над першою науковою статтею. Після декількох років тестування і доробки в 1946 р. стрептоміцин став широко використовуватися в лікувальній практиці. Цей антибіотик мав такі позитивні властивості:

•1.     Виявляв виражену протимікробну дію на бактерії та палички. За спектром протимікробної активності стрептоміцин перевищував відомий на той час пеніцилін.

•2.     Стрептоміцин мав виражену протитуберкульозну активність.

Таким чином З. Ваксман і співробітники вперше у світі відкрили новий ефективний засіб для лікування туберкульозу. На сьогодні стрептоміцин рідше застосовують у лікуванні туберкульозу через його виражені побічні ефекти. Проте стрептоміцин був першим ефективним протитуберкульозним лікарським засобом, який урятував життя багатьом хворим.

У 1952 р. Зельман Ваксман був нагороджений Нобелівською премією з фізіології та медицини «за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу». У промові при врученні премії Арвід Волгрен з Каролінского інституту зазначив, що «на відміну від відкриття пеніциліну професором Александером Флемінгом, що було в значній мірі зумовлене випадком, одержання стрептоміцину було результатом тривалої, систематичної і невтомної праці великої групи вчених». Волгрен вітав Ваксмана як «одного з найбільших благодійників людства». [1]

Помер видатний американський мікробіолог, виходець з України 16 серпня 1973 р. в Хайєнісі (Массачусетс), у віці 85 років.

На нашу думку, біографія Зельмана Ваксмана повинна стати прикладом молодим науковцям для наслідування. Адже тільки власними силами і в результаті копіткої  роботи можна досягти успіху та міжнародного визнання.

Література:

•1.     Зелман Абрахам Ваксман: (До 115 - річниці з дня народження) /уклад Л.І.Шпукал, Н.М. Струтинська; ВДМУ. - Вінниця, 2003. - 12с.

•2.     Кучер В.О. Зельман Абрахам Ваксман / В.О. Кучер, О.І. Роговий. - Вінниця: ІТІ, 2003. - 96с.

•3.     Лазаренко В. Земля подільська викохала Нобелівського лауреата/ В.Лазаренко. - Вінниця: Поділля, 2003. - 92с.

•4.     «Україно, обітована земле мого серця!» Нобелівські лауреати - вихідці з України // Вісник НАН України. - 2006. - №10. - С.49-50.

•5.     Нобелівські лауреати - вихідці з України // Науково-технічна інформація. - 2008. - № 3. - С.56-59.

•6.     Нобелівські лауреати родом  з України // Персона. - 2010. - №3. - С.22-24.

•7.     Зельман Ваксман - лауреат Нобелівської премії. Режим доступу :  http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/1952/

Залиште коментар!