XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подзерей Р.В. ДО ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ХІМІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

Подзерей Р.В.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ДО ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ХІМІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

Ґрунт - основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті постійної взаємодії біотичних і абіотичних факторів. Нині, особливо актуальною стає охорона ґрунтів в зв'язку із зростаючим приростом населення Землі, та продовольчою проблемою, яка для багатьох країн, насамперед для країн Азії, Африки та Південної Америки, що економічно розвиваються, є досить гострою. Тому підтримання та поліпшення родючості ґрунту запобігання його виснаженню, ерозії, засоленню, заболоченню, забрудненню різними токсичними речовинами - запорука високих врожаїв та зростання добробуту населення.

Необхідно знати науково-обґрунтоване і ефективне використання усіх агрохімічних заходів у землеробстві, можливі джерела забруднення ними навколишнього середовища, негативні екологічні наслідки такого забруднення, а також шляхи його запобігання або зменшення до рівня, що не викликає небезпеки для людей[1].

На сучасному етапі розвитку сільського господарства використання мінеральних добрив досягло таких масштабів, коли їх уже не можна вважати лише як фактор підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Велика кількість добрив, внесених на поля, порушує природний цикл кругообігу поживних речовин в біосфері в цілому, впливаючи  на поверхневі та підгрунтові води, атмосферу, людину, тварини тощо.

Високі темпи застосування мінеральних добрив в сільському господарстві потребують глибокого вивчення їх впливу не лише на родючість і властивості ґрунту, врожай і його якість, але і в цілому на навколишнє середовище.

Існують поняття про критичні, або порогові концентрації елементів у середовищі, вище або нижче яких спостерігається певна біологічна реакція, в тому числі і захворювання, а також поняття про оптимальний вміст хімічних елементів в навколишньому середовищі[2].

Дуже важливо, щоб вміст нітратів і токсичних речовин не перевищував гранично допустиму концентрацію (ГДК), при дотриманні якої не відбувається негативного впливу на здоров'я, працездатність і гігієнічні умови життя населення, а також майбутніх поколінь людей.

Порушення оптимальних доз, співвідношень поживних елементів у мінеральних добривах і строків їх внесення сприяє накопиченню в рослинах в надмірній кількості нітратів. Особливо небажане незбалансоване живлення рослин з надмірною кількістю мінерального азоту.

Разом з мінеральними добривами до ґрунту надходять токсичні елементи. Проблема охорони навколишнього середовища гостро ставить питання про доступ важких металів у ланцюгу «ґрунт - рослина - тварина - людина», про метаболізм у цьому ланцюзі різних токсичних сполук. Основним постачальником важких металів на земну поверхню є промислові викиди гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості. Свинець, кадмій, ртуть добре адсорбуються орним шаром ґрунту, особливо за високого вмісту гумусу і важкого гранулометричного складу. Їх сполуки досить стійкі й зберігають токсичні властивості протягом тривалого часу. Тому проблема накопичення важких металів у ґрунті і доступ їх до рослин має важливе значення.

У сільському господарстві втрати врожаю спостерігаються внаслідок забур'яненості посівів, пошкоджень хворобами і шкідниками. На жаль для боротьби з цими негативними явищами спостерігається надмірне захоплення інтенсивним використанням хімічних заходів боротьби і недооцінки інших.

Отже, екологічні проблеми хімізації землеробства складні й багатозначні. Полягають вони у тому, що існує деякий розрив між досягненнями агрохімічної науки і ступенем їх реалізації в сільськогосподарському виробництві. Це пов'язано з наявністю і якістю матеріально-технічної бази хімізації землеробства.

Зменшення шкідливої дії хімічних препаратів можливе за рахунок впровадження високої культури біологічної, або альтернативної системи землеробства. Вона передбачає екологічний підхід організації процесу виробництва сільськогосподарської продукції. Це відмова, при можливості, від застосування легкорозчинних мінеральних добрив, хімічних засобів захисту проти бур'янів, шкідників та хвороб, оптимальне стимулювання біологічної активності ґрунту за допомогою системи різноманітних заходів, що вимагають широкого застосування органічних добрив, багаторічних трав, сидератів, тощо.

Література:

•1.     Канівець В.І. Життя ґрунту.- К.: Урожай, 1990. - 160с.

•2.     Мякушко В.К., Шабаров О.О. Охорона природи. - К.: Урожай, 1986.-112с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>