Погорєлова Оксана Іванівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УЧАСТЬ О.ПОПОВИЧА У БОРОТЬБІ ЗА ВПРОВАДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОНЕТИЧНОГО ПРАВОПИСУ НА БУКОВИНІ  в ІІ пол. ХІХ ст.

Досліджуючи діяльність відомого буковинця О.Поповича (1856-1930 рр.), слід також розглянути його участь у боротьбі за впровадження українського фонетичного правопису, яка розгорнулась на Буковині в другій половині 80-х років ХІХ ст. Власне, започаткував цю боротьбу професор Чернівецького університету С.Смаль-Стоцький, звертаючись 1886 р. разом з проф. Г.Гартнером до Міністерства віросповідань та освіти Австрії з вимогою запровадження фонетичного правопису в українських школах Буковини та Галичини [1, арк.64-67]. Найбільш рішучим кроком у цій справі було видання С.Смаль-Стоцького разом з Г.Гартнером „Голосу меншості" (так званого „Minorifatsvorum") в комісії, створеній Крайовою шкільною радою для впорядкування українського правопису, куди запросили і О.Поповича. Комісія виклала переконливі аргументи на користь українського правопису.

О.Попович активно включається в цю боротьбу і пише низку статей відповідного спрямування. У виданні „Руська школа" він публікує статтю під назвою „Справа управильнення рускої правописи" (1888 р.), де обстоює запровадження фонетичного правопису і, як приклад боротьби за цю праведну справу, наводить старання С.Смаль-Стоцького та Т.Гартнера: „Одне чистість нашої питомої рускої мови, се була провідна гадка, чому предложили проф. С.Смаль-Стоцький і др. Гартнер правопись фонетичну; гадка свята із становиска патріотичного, розумна зі взгляду педагогічного; а спосіб до переведення сеї гадки єдиний нехибний" [3, с.32].

Крім цього, О.Попович пише статті „Про руску мову і правопис"(1891 р.), „Преважна справа" (1892 р.), „Як учити після (за. - О.П.) нового букваря фонетичного" (1892 р.), „Новий буквар"(1892 р.), „Die  Schulbibliotheken, ihr lnhalt, Art u. Weise ihrer Benutzunq, um die Fortbildunq der Juqend zu fordern"(1892 р.) тощо, вміщені в „Bukowiner Pädagogische Blätter" в різні роки. Свою статтю „Преважна справа" автор закінчує словами-закликом до буковинського учительства про важливість нового правопису для подальшого розвитку українського шкільництва.

Основні ідеї науково-методичної спадщини О.Поповича викладені в методичних посібниках та статтях, що присвячені різноманітним питанням педагогічної науки та методик навчання. Так, починаючи з першого букваря, виданого у Відні 1884 р., що став переможцем конкурсу на кращий український буквар, матеріал подається від легшого до складнішого. Однак буквар не був досконалим, тому О.Попович в 1892 р. перевидав вдосконалений варіант букваря написаний вже звуко-фонетичним правописом. „Буквар" 1892 р. поклав початок цілого ряду шкільних підручників, які теж написані фонетичним правописом, ряд граматик, читанок та рахункових книг для народних і середніх шкіл.

На особливу увагу заслуговують його методичні посібники: „Методика науки в школі народній; ч.1. (Наука читання і писання)" (1899 р.) та „Наука читання і граматики: (в 2-ім році шкільнім). Методичний порадник на підставі „Читанки і граматики для шкіл народних) ч.2." (1894 р.). У своїх методичних посібниках О.Попович розкрив науково-теоретичні та практичні підходи щодо організації, підготовки та проведення навчально-виховного процесу в народній (початковій) школі. Також багато статей присвячено особливостям організації навчально-виховного процесу в народних школах та методиках викладання різних предметів: „Досвід в науці природописній" (1905 р.), „Як поступати при науці природописній" (1905 р.), „Наука читання" (1906 р.), „Граматика та стилістика в народній школі" (1906 р.), „Прибори до науки природописної" (1906 р.). О.Попович вважав основою педагогічної науки знання рідної мови, тому присвятив багато зусиль задля впровадження української викладової мови в школах краю. Зокрема, він пише праці задля вмілого використання народної мови: „Наука мови в школі народній"(1905 р.), „Мова учителя до ученика" (1905 р.), „Учімся рускої мови" (1906 р.).

Як поет, О.Попович часто декларував любов до Буковини та України („Рідний край" - 1885 р. „Русе-мати"), до батьківської оселі („Рідна хата" - 1894 р.), й зокрема, до рідного слова („До руської мови" - 1890 р.), де він наводить такі рядки-настанови:

Щоб ми, - рідна руська мово! -

Не гордили твоїм словом,

/ О.Попович Не цурались питомого,

Не каляли гнізда свого;

Ой бо мови той негідний

Що кидає звук свій рідний [2, с.3].

О.Попович вважав основою національного виховання знання рідної мови і у зв'язку з цим постійно акцентував увагу на необхідності плекати рідну українську мову і в школах, і вдома, особливо наголошуючи на те, що „нікому в світі не треба так дуже докладного знання мови, як учитилеви: бо мова є головним засобом науки"[4, с.16]. Загалом в його літературній діяльності прослідковується використання в художніх творах живої народної мови та орієнтація на загальну українську літературну мову.

Завдяки наполегливій і самовідданій праці Омелян Попович постав яскравим представником національно-патріотичної еліти краю. Його внесок у боротьбі за впровадження українського фонетичного правопису на Буковині сприяв прискоренню даного процесу. Запровадження фонетичного правопису не змогло б повноцінно відбутися не забезпечивши шкільну освіту відповідною літературою, саме це й становило основу діяльності О.Поповича.

Література:

1. Звернення комісії по впорядкуванню українського правопису до Міністерства віросповідань та освіти Австрії з вимогою запровадження фонетичного правопису в українських школах Буковини та Галичини // ДАЧО. - Ф.3. - Оп. 3. Спр. 11645.

2. Попович О. До руської мови / О.Попович // Письменники Буковини другої половини ХІХ - першої половини ХХ століття: Хрестоматія. - Ч.1. - Чернівці: Прут, 2001. - С.160.

3. Попович О. Справа управильнення руської правописи / О.Попович // Руска школа. - 1888. - Вип. 1. - С. 31-35.

4. Попович О. Учімся рускої мови / О.Попович // Bukowiner Schule. - 1906. - Helf 2.

e-mail: ksenp06@rambler.ru