XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Полетило К.С. ДО ПИТАННЯ ПРО СУДОВИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Полетило Катерина Сергіївна,

аспірантка кафедри цивільного права і процесу

Волинського національного університету імені Лесі Українки

ДО ПИТАННЯ ПРО СУДОВИЙ ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Бурхливий розвиток інформаційної сфери України суттєво випереджає становлення національного законодавства в сфері захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина. Ще 14 грудня  1946 року Резолюцією 59 (1) Генеральної Асамблеї ООН [1] визнано, що свобода інформації є основним правом людини і являє собою критерій усіх видів свобод. Як основне право людини воно повинне бути першочергово і оперативно від будь-яких загроз судом.

Неабияке значення для судового захисту згаданих прав і свобод людини і громадянина мало б включення до законодавства України та впровадження у судочинство України апробованих на практиці здобутків зарубіжних країн. (Питання судового захисту прав і свобод особи методом порівняльного аналізу досліджували Р.Регушевський, В.Маляренко, С.Ківалов, Д.Притика, М.Баймуратов та інші.) Наведемо лише деякі пропозиції.

1. У Основному законі України доречно було б виділити норму, суть якої в тому, що основні права і свободи людини знаходяться під захистом судової влади ; у такому формулюванні норма введена до Конституції Чехії [2, стаття 4]. Подібне формулювання наведене в Конституції Словаччини [3, стаття 46, част. 2] : " ... Із компетенції суду не може бути виключена перевірка рішень, що торкаються основних прав і свобод".

2. Ряд держав ( Словаччина, Росія та ін.) у своєму законодавстві містять статті, пов'язані з оскарженням рішень, дій та бездіяльності  органів та посадовців, які зобов'язують останніх доводити в суді ( як відповідачів) законність тих чи інших діянь.

Так у статті 46 частині 2 [3] стверджується: " Кожен, хто стверджує, що його права були обмежені рішенням органу публічної адміністрації, може звернутись до суду для перевірки законності цього рішення, якщо інше не встановлено законом...". У цьому випадку особа лише подає позовну заяву, а факт порушення встановлюється судом ( доведення факту порушення з позивача знімається); відсутність порушення прав може доводитись і органом публічної адміністрації.

У Російській федерації подібне введено спеціальним Законом Російської Федерації від 14.12.1995 року № 197-ФЗ " Про оскарження в суд дій та рішень, що порушують права і свободи громадян " [4] , де за статтею 6 : " На державні органи, органи місцевого самоврядування, заклади, підприємства та їх об'єднання, громадські об'єднання, на посадових осіб, державних службовців, дії (рішення) яких оскаржуються громадянином, покладається процесуальний обов'язок документального доведення законності оскаржуваних дій (рішень);громадянин звільняється від обов'язку доводити незаконність оскаржуваних дій (рішень), але зобов'язаний довести факт порушення своїх прав та свобод".

На нашу думку, таке законодавче нововведення суттєво зменшило б кількість порушень прав і свобод людини (в тому числі і інформаційній сфері) з боку органів і посадовців публічної адміністрації, забезпечило б кращу доступність громадян до судів.

3. Конституційні норми України, в яких відображено інформаційні права і свободи людини і громадянина [5, статті 31, 32,34] потребують введення в обмежувальні частини критерію " необхідності в демократичному суспільстві". Цей критерій усуває будь-яке свавільне втручання держави в інформаційні права і свободи людини і  допускає лише таке обмеження, яке визнається Європейським судом, в основі якого є Конвенція про захист прав людини і основних свобод [6, статті 8, 10] .

Література:

1. Резолюция 59 (1) Генеральной Ассамблеи ООН « Созыв международной конференции по вопросу о свободе информации» [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.advoct.ru/news/38/843/.

2. ÚSTAVA ČESKE´ REPUBLIKY. LISTINA ZÁKLADNÍCH PRA´V A SVOBOD.PARLAMENT,MINISTERSTVA, OMBUDSMAN.ANTIDISKRIMINAČNI´ ZA´KON podle stavu k 11.9.2009.-Ostrava-Hrabůvka: sagit. - 2009. - 201 s.

3. ÚSTAVA SLOVENSKEJ REPUBLIKY // ÚSTAVA SLOVENSKEJ REPUBLIKY . ZÁKON O POUŽÍVANÍ ŠTÁTNYCH SYMBOLOV. LISTINA ZÁKLADNÝCH PRÁV A SLOBÔD. ZÁKON O VOL'BÁCH. - Vydáva Poradca, s.r.o. Dané do tlače 22.4.2006.- Tlač Kasico a.s. Bratislava.  - s. 3-44.

4. Российская Федерация. Закон « Об обжаловании в суд действий и решений, нарушающих права и свободы граждан » от 14.12.1995 года № 197-ФЗ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.hroorg.mastertest.ru/docs/rlex/os.php.

5. Конституція України [Текст] : Основний закон: із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222 - ІУ від 8 груд. 2004 р. - Харків: ФОП Співак Т.К., 2009. - 48 с.

6. Конвенція про захист прав людини та основних свобод з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу 11 з Протоколами 1,4,6,7,12,13.- Страсбург.- Секретаріат Європейського Суду з Прав Людини, вересень, 2003 р. - 35 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>