XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Полетило К.С. СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ІНФОРМАЦІЮ, СТВОРЕНУ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ

Полетило Катерина Сергіївна,

аспірантка кафедри цивільного права і процесу

Волинського національного університету імені  Лесі  Українки

СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ІНФОРМАЦІЮ, СТВОРЕНУ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ

Поступове входження України до глобального інформаційного простору викликає збільшення числа загроз правам і свободам людини і громадянина в області інформатизації. Зібраною протягом багатьох років інформацією в одну мить може скористатись інша особа, порушивши права першої.

Виходячи з того, що в Конституції України [1,стаття 3] права і свободи людини і громадянина визначають зміст і спрямованість держави, у власному формулюванні судового захисту їх ставимо на перше місце, державну функцію захисту - на друге, а причину порушення - на третє: " Судовий захист - це захист прав і свобод людини і громадянина державним органом влади судом від будь-яких посягань".

Питання прав і свобод людини та їх судового  захисту є предметом наукових досліджень Є.Регушевського, В.Маляренка, С.Ківалова, М.Аракеляна та ін. В області інформаційних прав питання захисту неодноразово піднімались в роботах В.Тація, В.Лисицького, А.Іщенка, Р.Калюжного та ін. Проте, аналіз практики судочинства показує, що право власності на інформацію постійно порушується і потребує судового захисту. Здійснення судового захисту супроводжується низкою труднощів. Зокрема:

1. Конституція України [1,стаття 41] гарантуючи право власності не встановлює співвідношення між власністю взагалі та власністю на інформацію зокрема.

2. Закон України " Про власність" втратив чинність, а з ним відійшло значне число надбань судової практики.

3. Право власності на інформацію як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження інформацією введено Законом України " Про інформацію" [2, стаття 38 ]  і на цьому праві безпосередньо не наголошується в Цивільному, Кримінальному та Господарському кодексах України.

Судова підсудність у справах про захист права власності на інформацію визначається такими міркуваннями.

Право власності належить до немайнових прав, адже інформація [2, стаття 1] є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України [3, пункт 7] та Інформаційному листі Вищого Господарського Суду України [4, пункт 1] немайнові права супроводжують спірні правовідносини цивільно-правового характеру, тому всі справи, пов'язані з цим правом, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Це повністю узгоджується із частиною 1 статті 15 ЦПК України [5]:  " Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних ... відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства".

Відносини, які виникають стосовно немайнових прав згідно статті 275 ЦК  України [6] до способів захисту відносять ті, що встановлені його главою 3. Разом з тим, постанова Пленуму Верховного Суду України [3, пункт 3] допускає здійснення захисту немайнового права у інший спосіб, відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це порушення. Надане у постанові Пленуму Верховного Суду України роз'яснення допускає ще й захист права власності на інформацію способами, передбаченими Кримінальним кодексом України: якщо особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом [7, стаття 2]. При з'ясуванні судочинства згадана Постанова наголошує на необхідності врахування статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України [8]. Перша з них надає право звернення до господарського суду громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу підприємницької діяльності; друга - наголошує, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та інших підстав, а також у спорах про визначення недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Роз'яснення Верховного Суду України, надане в Постанові  виключає розгляд справ про право власності на інформацію за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень [3, пункт 7].

Таким чином, захист права власності людини і громадянина на інформацію підпадає під юрисдикцію цивільного судочинства.

Закон України " Про інформацію" [2, стаття 38] серед підстав виникнення права власності на інформацію називає створення інформації своїми силами і за свій рахунок.

За цією підставою особа, право власності на інформацію якої порушене, надає докази того, що інформація створена (зібрана) власними силами (письмові відповіді на інформаційні звернення або інші документи, що засвідчують звернення створювача за інформацією до певних власників інформації чи організацій: архіви, бібліотеки, органи державного управління чи місцевого самоврядування, органи судової влади, інтернет-провайдери, окремі особи, що володіють інформацією і ін.). Для забезпечення доказовості того, що інформація створена за власний рахунок необхідні квитанції по витратах, здійснених особою на створення інформації: оплата за певний вид інформаційних послуг іншим власником інформації (особами-власниками, фізичними особами чи організаціями, яким надано право надавати інформаційні послуги).

Сума здійснених оплат по створенню інформації є підставою вибору способу захисту права власності на інформацію із передбачених статтею 16 ЦК України [6], визначає термін, протягом якого створювалась інформація, орієнтує суд на суму, яка може бути відшкодована власнику інформації як моральна (нематеріальна) шкода, викликана порушенням права власності на інформацію.

Право власності особи на інформацію створену власними силами і за власні кошти доводиться в судовому засіданні районного, районного у містах, міського чи міськрайонного суду за місцем проживання позивача (заявника) у письмовій формі [5, стаття 119].

Згідно пункту 3 статті 15 ЦПК України [5] порушення нематеріального права власності людини і громадянина можуть розглядатись трьома шляхами:

•1)     в порядку позовного провадження;

У позовній заяві має міститись (визначено [5,стаття 119]):

а) назва суду до якого подається заява;

б) ім'я (найменування) позивача чи представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання чи місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;

в) зміст позовної вимоги: визнати право власності на інформацію, створену власними силами та за свій рахунок;

г) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги на визнання права власності на інформацію (мотиви створення інформації; терміни її створення; джерела, з яких збиралась інформація; кошти, витрачені позивачем на створення інформації; зусилля, витрачені на збір інформації);

д) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

е) перелік документів, що додаються до заяви.

До позовної заяви також додається квитанція про сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод і законних інтересів іншої особи, в заяві зазначається підстава такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, додається інший документ, що підтверджує його повноваження [5, стаття 119].

Зауважимо, що при встановленні права власності людини і громадянина на інформацію потреба у забезпеченні доказів відпадає, так як в судовому розгляді немає відповідача. Разом з тим, якщо суд визнає за необхідність залучити інших осіб, заява про забезпечення доказів може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи [5, стаття 151]. Сказане кореспондується із статтею 32 Конституції України [1], адже інформація, право власності на яку встановлюється може містити конфіденційну складову.

У рішенні за розглянутим позовом суд може визнати право власності особи на інформацію або відмовити у цьому.

•2)     в порядку наказного провадження;

У заяві про видачу судового наказу має міститись ( визначено [5, стаття 98] ):

а) назва суду, до якого подається заява;

б) ім'я заявника чи представника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання чи місцезнаходження;

в) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються: визнання права власності на інформацію, створену власними силами та за власний рахунок (з пред'явленням відповідей від осіб чи організацій, які надавали інформаційні послуги; квитанції, які підтверджують оплату за згадані послуги);

г) перелік документів, які додаються до заяви.

Заява підписується заявником чи представником заявника із зазначенням дати надання; додаються копії кожного документу, який служить доказом в суді; квитанції про сплату судового збору  та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи; довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника заявника [5, стаття 119].

Основною вимогою, за якою може бути видано судовий наказ про визнання права власності особи на інформацію, створену власними силами і за власний рахунок є те, що заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі [5, стаття 96]. Суддя може відмовити у видачі судового наказу, якщо докази, пред'явлені в суді є суперечливими (непереконливі) [5, стаття 100]. У випадку відмови у прийнятті заяви, повторне звернення до суду з такими самими вимогами можливе у позовному порядку.

•3)     в порядку окремого провадження.

Визнання права власності особи на інформацію, створену власними силами та за власний рахунок шляхом окремого провадження передбачене пунктом 1 статті 234 ЦПК України [5]: згадане право узаконюється шляхом розгляду наявних чи відсутніх юридичних фактів.

Заява на судовий розгляд окремим провадженням про встановлення права власності особи на інформацію, створену власними силами і за свій рахунок повинна містити:

а) найменування суду, до якого подається заява;

б) імена заявника та заінтересованих осіб, їх місце проживання або місцезнаходження, поштові індекси і номери засобів зв'язку

в) зміст вимог по окремому провадженню: на основі розгляду наявних фактів встановити право власності на інформацію, створену своїми силами і за свій рахунок;

г) виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги: вказується час, протягом якого створювалась інформація; об'єкти, до яких звертався створювач за інформацією; витрати, яких зазнав створювач на збір інформації;

д) перелік документів, які додаються до заяви: копії запитів до об'єктів інформації; письмові відповіді від об'єктів, що надавали  інформацію; квитанції за витрати, які поніс створювач, оплачуючи послуги за надану інформацію.

Порядок розгляду справ окремим провадженням по встановленню права власності людини і громадянина на інформацію, створену власними силами та за власний рахунок здійснюється згідно статті 235 [5].

З моменту, коли особа набула права власності на створену інформацію своїми силами  і за власний рахунок, саме тоді на її захист стає держава (частина 1 статті 386 [6] ). Крім того, власник інформації, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина 2, стаття 386 [6] ). Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди             ( передбачено частиною 3, статті 386 [6] ).

Література:

1. Конституція України [ Текст] : Основний закон: із змінами, внесеноми згідно із Законом № 2222-ІУ від 8 грудня 2004 р. - Харків: ФОП Співак Т.К., 2009. - 48 с.

2. Україна. Закон. Про інформацію [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12.

3. Україна. Постанова Пленуму Верховного Суду України. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gjv.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v.001700-09.

4. Україна. Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію [Електронний ресурс]. - Режим доступу:                 www.media-yurist.com./?print=72.

5. Цивільний процесуальний кодекс України [Текст]: із змін. та допов. станом на 15 груд. 2008 р.: відповідає офіц. текстові. - К.: Вид. Паливода А.В., 2008. - 156 с. - (Кодекси України).

6. Цивільний кодекс України [Текст]: із змін. та допов. станом на 15 січ. 2009 р.: відпов. офіц. текстові. - К.: Вид. Паливода А.В., 2009. -328 с. - (Кодекси України).

7. Кримінальний кодекс України [Текст]: із змін. та допов. станом на 15 груд. 2008. - 156 с. - (Кодекси України).

8. Господарський процесуальний кодекс України [Текст] // Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: офіційні тексти / Мін. Юстиції України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 304


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>