XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Полтавець Ю.С. ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНІМІВ У ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКАХ (На матеріалі «Літературної України»)

Полтавець Юлія Сергіївна

Інститут української філології

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

ФУНКЦІОНУВАННЯ ОНІМІВ У ГАЗЕТНИХ ЗАГОЛОВКАХ (На матеріалі «Літературної України»)

        Комунікація засобом друкованих мас-медіа розпочинається із заголовків. Їхнє лексико-семантичне наповнення, синтаксична будова різноманітні, зумовлені прагматичними установками авторів газетного дискурсу. Для будь-якого засобу масової інформації властивий фактаж, що полягає в інформуванні читача про справжню, не вигадану подію, що відбулась чи відбудеться, про певних постатей, тобто про об'єктивну дійсність. Це зумовлює використання у мові газет, передусім у заголовках, такого поширеного шару лексики, як власні назви, які точно називають подію, місце та учасників події. Власні назви, або оніми, становлять собою індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів і для читача газети виступають підтвердженням достовірності інформації.

  Лексико-семантичні процеси в мові газетних заголовків були предметом наукового дослідження Є. Шестакової, С. Хомінського, К.Турової, В. Слінчук, О. Козицької, В. Галич. Методологічну основу для досліджень у цій царині становлять праці таких лінгвістів, як А.Гардінер, Є.Курилович, В.Болотов, А.Білецький, О.Суперанська. Експресію власних назв у ЗМІ проаналізовано в дисертації «Експресія власних назв як засіб публіцистики» В.І. Ільченка. Особливості вживання онімів в газетних заголовках, їхні функції та стилістичне навантаження ще не достатньо досліджені, що й зумовлює актуальність наукової розвідки.

Специфіка використання онімів в газетних заголовках безпосередньо залежить від стилю видання, його читацького спрямування. У газетних заголовках використовуються найрізноманітніші види онімів. У заголовках «Літературної України» - газеті письменників, - виявлено такі класи власних назв, класифіковані за денотатами:

•1)  антропоніми - власні назви людей.

Після здобуття Україною незалежності спостерігаємо повернення в пресу українських антропонімів - імен заборонених і забутих визначних політичних, культурних, релігійних діячів України, провідників і сподвижників національних визвольних змагань, творчої і наукової інтелігенції: Симона Петлюри, Михайла Донцова, Миколи Міхновського, Василя Липинського, Степана Бандери, Андрія Мельника, Романа Шухевича [3].

        Часте вживання антропонімів дає змогу стверджувати про антропоцентризм досліджуваного газетного видання. «Літературна Україна» зорієнтована на особистість письменника, культурного, політичного діяча й високо оцінює роль окремої видатної постаті в культурному та духовному розвитку нації, доводить, що такі постаті варті того, щоб говорити про них і знати їх. Як правило, антропоніми використані в номінативних реченнях, які є одними з найбільш кількісно уживаних конструкцій у мові заголовків газет. Антропоніми в синтаксичній конструкції газетного заголовка не завжди виступають головними членами речення (Псевдо їй дав сам Клим Савур [ЛУ. - 2010. - № 35. - С. 1]), а можуть виконують роль неузгодженого означення. Вони позначають приналежність особі життєвого і творчого шляху в цілому або його окремий випадок, явище (напр., Сага Богдана Гориня [ЛУ. - 2011. - № 6. - С. 1], Барвистий зоресвіт Раїси Лиші [ЛУ. - 2011. - № 6. - С. 7]). Проте на рівні комунікативної будови антропоніми переважно займають позицію реми (напр., Польська відзнака для Дмитра Павличка [ЛУ. -2011.-№ 8.-С.2]).

•2)   топоніми, серед яких виокремлюємо:

•-  хороніми:  Національна ідентичність і майбутнє України [ЛУ. - 2010. - № 29. - С. 2]; «Мордовія мене зробила українцем» [ЛУ. - 2010. - № 33. - С.2]; Колись-то наздоженемо Білорусь?.. [ЛУ. - 2010. - № 31. - С. 2]. Найбільш вживаним для українських ЗМІ є хоронім Україна.

•-  ойконіми: Мюнхгаузен в Одесі [ЛУ. - 2011. - № 9. - С.13]; Урочистості в Чикаго [ЛУ. - 2010. - № 32. - С.2].

•-  гідроніми: Не та тепер Либідь і Чхонгечхон не та, або Дві річки - дві долі [ЛУ. - 2010. - № 35. - С. 6]; Над тихоплинним Сновом [ЛУ. - 2010. - № 35. - С. 7].

Топоніми постають в «Літературній Україні» не лише як засіб окреслення місця, де відбувається подія, чи про яке йтиме розповідь в публікації, а є показником національної приналежності, виражають відчуття своєї держави. Відповідно виникає оцінка матеріалу за аксіологічною моделлю «чуже - своє».

•3)  ергоніми. Огляд культурно-мистецького життя, який здійснює «Літературна Україна»,  зумовлює використання в заголовковому комплексі видання цього виду онімів - найменувань організацій, установ, громадсько-культурних об'єднань, напр. Чому примовк хор «Фрески Києва»?[ЛУ. -2010.-№ 35. -С. 8], Агов, «Культуро»!.. [ЛУ. - 2010. - № 34. - С. 1]; «Ярославів вал» - видавництво з амбіціями [ЛУ. - 2010. - № 33. - С. 2].

•4)  хрематоніми - назви витворів духовної культури, як-от: заголовки художніх творів, назви театральних вистав, мистецьких виставок (напр., Як ведеться поетові «У затінку сонця»? [ЛУ. - 2010. - № 34. - С. 3]; Як «Тигролови» І.Багряного стали «Звіроловами»? [ЛУ. - 2010. - № 34. - С. 6].

Часто в заголовках газети використано поєднання антропоніма й ойконіма, завдяки чому читач поінформований одночасно про постать, що буде об'єктом публікації, та виявляє її безпосередній зв'язок з територіальним орієнтиром, з певною місцевістю, напр. Ліна Костенко у Харкові: принагідні зауваги [ЛУ. - 2011. - № 7. - С. 3]; Київ Лесі Українки [ЛУ. - 2011. - № 7. - С. 4]; Стежками Григорія Костюка у Слов'янську [ЛУ. - 2010. - № 36. - С. 7].

Саме завдяки газетам власні назви отримують соціальні конотації - позитивні або негативні. Так, у заголовку Як затулитися від україножера Затуліна [ЛУ. - 2010. - № 35. - С. 2] Затулін (Директор Інституту країн СНД) набуває негативного емоційно-експресивного забарвлення, постає як особа, що загрожує можливості повноцінного функціонування української мови.

Поряд з фактажем, що досягається використанням власних назв, «Літературній Україні» властива образність мовлення. Зокрема, широко вживані перефрази, наприклад, у статті під заголовком Син Таврійського степу [ЛУ. - 2010. - № 36. - С. 2] йдеться про О.Кулика. Автори публікації в таких випадках розраховують на певний мовний, культурний досвід читачів.

Отже, в газетних заголовках широко представлені різноманітні види онімів, що зумовлене реалізацією такої властивості газетного заголовка, як інформативність. Такі лексичні компоненти розглядають як актуалізатори - власні чи загальні назви предмета або ознака предмета, які встановлюють зв'язки заголовка з конкретними реаліями (особою, місцем, часовим проміжком, етносом, професією, кількісними вимірами чогось, унікальною подією тощо)[2]. Використання онімів дає чітку, достовірну інформацію читачу про зміст газетної публікації та встановлює змістовий зв'язок інформації з  об'єктивною дійсністю.

Література:

•1. Желєзняк І. М. Антропонім // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - С. 29 - 30.

•2.  Ільченко В.І. "Актуалізатори" в газетному заголовку // Наукові записки Інституту журналістики. - К: Ін-т журналістики, 2002 . - Том 8. - С. 172-175.

•3.  Мацько Л.І. Стилістика української мови: Підручник / Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко. - К.: Вища шк., 2003.

•4.  Порпуліт О.О. Роль власної назви у газетному заголовку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/zzo/2001_5/Porpulit.pdf

 

e-mail: pp-yulia@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>