Пономаренко Л.О. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО – КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ
Пономаренко Л.О. аспірант,
Черкаський державний технологічний університет
ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО - КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ
Ідеологією господарської практики в досліджуваному економічному комплексі в умовах використання закордонного досвіду в сучасних українських умовах повинне стати недопущення «сліпого» копіювання і застосування ефективних на Заході й в Америці теорій та концепцій. На нашу думку, розробки вчених-економістів, успішно реалізовані в інших країнах, не можуть і не повинні «один-в-один» застосовуватися в сучасних українських умовах, оскільки національні особливості, спосіб життя багатьох народів закордонних держав і українців абсолютно різні. Звідси випливає, що потрібна розробка особливої української стратегії виходу ЖКК регіону із кризи й переходу його до стійкого розвитку.
У загальному комплексі проблем ринкових перетворень в країнах Центральної й Східної Європи житловий сектор спочатку опинився на периферії реформ. З одного боку, це пояснюється тим, що всю увагу було зосереджено на пріоритетних завданнях лібералізації економіки, створенні багатоукладних форм власності, ринку праці, капіталу й інших структур, адекватних ринку. З іншого, у ряді держав певні зміни в ЖКК почали відбуватися ще до переходу до ринку.
Важливо відмітити властиві всім постсоціалістичним країнам: зрушення в структурі джерел фінансування житлового будівництва на користь приватного сектора; приватизація житла; зміни в механізмах утримування житлового фонду й оплати ЖКП, а також у механізмах соціального захисту населення з надання й утримування житла. Так, багато країн Центральної й Східної Європи, серед яких Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Польща, Естонія вже прийняли нові енергетичні закони й постанови в галузі ЖКГ.
Варто підкреслити, що ядром нового законодавства є ліквідація вертикально інтегрованих галузевих монополій з державою в ролі власника, а також заохочення конкуренції в рамках реформи структур управління ЖКГ із визначенням нової ролі й завдань держави, комунальних, житлових підприємств, тепло-енергопостачальних організацій і споживачів. Змінилося також і субсидування цін на енергію, ЖКГ і їхнє адміністративне призначення й розподіл. У цілому, нові закони створюють нові правові рамки для виробництва, транспортування й споживання енергії й ЖКК. Вони переслідують і більш загальні цілі - надійність постачання, дбайливе використання ресурсів, ефективну роботу підприємств з енергопостачання, раціональне використання енергії споживачами, поліпшення житлових умов громадян.
Є.М. Жильцов і В.М. Казаков відзначають, що у великих містах розвинених країн у післявоєнний період склалися два головні способи державного регулювання житлових умов: контроль за квартирною платою й регулювання фінансування розвитку житлового господарства. Вони підкреслюють, що в розвинених країнах актуальною проблемою стала розробка програм урбанізаційної модернізації, що передбачає збільшення обсягу капіталовкладень на реконструкцію старих районів великих міст.
У рамках проведеного дослідження суттєвим, на нашу думку, є досвід США. Так, у період 1890-1910 р. сильний приплив іммігрантів у Нью-Йорк довів житлові умови американців до рівня азіатських країн. У результаті були проведені численні дослідження, у ході яких були виявлені жахливі умови життя американської бідноти, що спонукало до реформування житлової сфери.
Досить актуальний для України досвід Франції під час формування економіко-організаційних умов функціонування ЖКК. Так, характерною й прикметною рисою розвитку житлово-комунальної сфери Франції є принцип приватно-державного партнерства (ПДП), що з початку 1990-х рр. привернув до себе увагу в усьому світі. Цей інтерес пояснюється численними факторами, головним з яких, безсумнівно, є зростання потреб в комунальних послугах разом з необхідністю обмежувати суспільні витрати, з одного боку, і, з іншого боку, кращий аналіз розподілу ролей між державною владою й приватними операторами. Тому виробився прагматичний підхід, що дозволяє поєднати інтереси двох сфер у модернізації й поліпшенні комунального обслуговування, одночасно переносячи частину витрат платників податків на споживачів.
Застосування ПДП пояснюється «виконанням відповідних ролей державною владою й приватними підприємцями. Перші відповідають за виконання комунального обслуговування, необхідного населенню відповідно до його потреб. Другі за своєю природою надають ЖКП в умовах найкращого співвідношення «вартість-прибуток». ПДП дозволяє в такий спосіб поєднати ці дві ролі. Однак необхідно все ретельно зважити, і державна влада, перш ніж звертатися із пропозиціями про партнерство, повинна проаналізувати вигоди, які вона може мати, а також врахувати всілякі ризики й ознайомитися із процесами, які дозволять привести до успішного співробітництва [2].
На нашу думку, прискорюючи реалізацію житлових проектів, ПДП сприяють прискоренню модернізації економіки країни. Розвиваються інфраструктури й швидше впроваджуються нові технології. Під час реалізації проектів «будівництво + експлуатація», орієнтованих на якість послуг, краще враховується попит, швидше проходить адаптація до нього, дозволяючи також швидше модернізувати економіку. Внаслідок цього виникають величезні непрямі вигоди для економічного розвитку країни.
У Фінляндії також існує декілька моделей фінансування розвитку житлового сектора, які заслуговують на увагу й вивчення. У цієї країни розроблена й уже знаходить застосування нова система користування нерухомістю, заснована на кооперативному принципі, що передбачає безстрокове право проживання. Мешканець може розпоряджатися квартирою за своїм розсудом після повної оплати своєї частки в загальному праві на безстрокове проживання. Разом з тим, він не може продати свою власність за ринковою ціною. Закон про житлові акціонерні товариства у Фінляндії прийнятий в 1992 р. З тих пір таких суспільств уже створено більше 60 тисяч, вони охоплюють більше 1,7 млн. чоловік. Організаційний принцип житлового акціонерного товариства передбачає безпосереднє володіння об'єктом нерухомості або розпорядження таким об'єктом за договором оренди.
Багато дослідників закордонної практики управління інвестиційним розвитком житлово-комунальною сферою великих міст відзначають, що механізм інвестиційного забезпечення проектів інноваційного розвитку в закордонній практиці управління інноваційно-інвестиційними процесами ЖКК регіону ґрунтується на наступних положеннях:
1. Розпорядником коштів на всіх етапах супроводу проекту інноваційного розвитку ЖКК великого міста є Комітет з позик.
2. Для виконання функцій фінансового контролю під час супроводу проектів інноваційного розвитку ЖКК великого міста залучаються кредитні (банківські) організації, які стають власниками перерахованих Комітетом з позик коштів (для фінансування проектів).
3. Процедури фінансування проектів інноваційного розвитку ЖКК великого міста індивідуальні, однак у кожному випадку передбачається оформлення й підписання наступних документів:
- договір між Комітетом і уповноваженим банком про фінансування проекту інноваційного розвитку ЖКК великого міста;
- договір між заявником проекту інноваційного розвитку ЖКК великого міста й Комітетом про супроводження проекту, погодженого з курируючим органом міста;
- угода про фінансування (кредитний договір) між уповноваженим банком і заявником;
- договір забезпечення зворотності інвестиційних ресурсів у відповідності зі схемою, погоджений з Комітетом з позик міста.
4. Контролюючий банк-агент у своїй роботі для контролю використовує затверджений і переданий йому комплект документації за проектом інноваційного розвитку ЖКК великого міста Виконавця, що включає як обов'язкову складову частину повний кошторис витрат Виконавця за даним проектом, графік реалізації проекту, проектування базових форм інвестиційної оцінки проекту (по контрольних етапах) на весь термін існування проекту й проектування показників комерційної спроможності проекту.
5. «Реалізатор» проекту інноваційного розвитку ЖКК великого міста отримує кошти Комітету з позик у використання за умови виконання ним всіх зобов'язань за договором між ним і банком-агентом [1].
Дослідження закордонного досвіду розвитку ЖКК великих міст свідчить про те, що на ефективність реалізації житлово-комунальної політики досить значний вплив роблять адміністративно-правові й фінансово-економічні умови кожної країни. Саме цією обставиною пояснюється те, що в різних країнах у різні періоди житлово-комунальна політика характеризується різною ефективністю.
Література:
1. Денисов Н. Житлово-комунальний комплекс: концепція реформування // Економіст. - 1998. - № 5. - С. 71 - 75.
2. Шейкин А.В. Социальные аспекты реформирования жилищно-коммунальной сферы // Жилищно-коммунальное хозяйство. - 1999. - № 1.- С. 8 - 13.
