Приказка Г.Д., Харинович – Яворська Д.О. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ РОБІТНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

Приказка Г.Д.

Науковий керівник: Харинович - Яворська Д. О.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м.Чернівці

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ РОБІТНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

На сучасному етапі економіка України відчуває гострий дефіцит кваліфікованих робітників, тому традиційно важлива проблема формування якісної робочої сили в сучасних умовах набуває нових аспектів актуальності. Кадрове забезпечення галузей економіки з урахуванням реальних потреб ринку праці є одним з найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, зростання обсягів виробництва й підвищення якості продукції та послуг, забезпечення випуску підприємствами конкурентоспроможної продукції.

Особливої актуальності набуває питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації робітників. Їх підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації мають відповідати зростаючим вимогам сучасного виробництва та роботодавця на ринку праці. Саме тенденції розвитку процесу виробництва, підвищення вимог роботодавців до якості робочої сили висвітлили одну з найважливіших проблем економічного розвитку країни - дефіцит робітничих кадрів.

Аналіз сучасної наукової літе­ратури свідчить, що даній проблемі присвячено чимало робіт вчених: 3.І. Галушка, І.О. Курило, В.І. Куценко, Л.М. Фільштейна та інших.Вагомий внесок у дослідження проблем підготовки кадрів зробили і  відомі вітчизняні вчені, як І. Бажан, С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, К. Бондарчук, В. Герасимчук, О. Грішнова, Е. Лібанова та інші [4, с. 107].

Величезної актуальності набуває визначення методологічних засад комплексного дослідження ринку трудових ресурсів в цілому та пробле­ми формування робітничих кадрів зокрема, через які здійснюється пізнання загальних закономірностей соціально-економічного розвитку суспільства.

Трудовий потен­ціал підприємства - це приховані та фактичні можливості організації. Тобто, трудовий потенціал підприємства можна визначити як ефект від задіяння трудового потенціалу кожно­го працівника - при розкритті усієї сукупності знань, умінь і прихованих можливостей.

Науковці пропонують визначати трудовий потенціал працівника за такими компо­нентами як: здоров'я, моральність, творчі здібності, активність, освіта, професіоналізм, праця, можливості генерації нових ідей, наявність знань і навичок, необхідних для виконання певних обов'язків та видів робіт [2, с. 43]. На мою думку, тру­довий потенціал працівни­ка доцільно діагностувати за наступними головними факторами: фізичний та загальний стан розвитку особистості, освіта, кваліфікаційний рівень, якість праці на конкретному підприємстві.

Трудовий потенціал працівника може покращитись за рахунок саморозвитку та зовнішнього впливу. Саморозвиток праці­вника відбувається шляхом самовдосконалення його особистості. З причини суттєвого прискорення ди­наміки розвитку НТП, працівники для підтримки і покращання своєї кваліфікації зараз вимушені зай­матися самоосвітою та навчанням з власної ініціати­ви, частіше, ніж це раніше робили їх старі колеги. Враховуючи, що в Україні значна кількість власників підприємств не бажає витрачати кошти на розвиток персоналу і фактично перекладає на них свої витра­ти, цей напрямок удосконалення трудового потенці­алу працівника є найбільш важливим  навіть обо­в'язковим у сучасних умовах [2, c.45].

У мікросередовищі факторами, що впливають на розвиток трудового по­тенціалу працівника є родина працівника, його оточення та підприємство, де він працює. Оточення з кола друзів та знайомих також має важ­ливе значення в плані витрати часу, ресурсів, здоро­в'я та формування системи життєвих цінностей. На підприємстві розвиток трудового потенціалу праців­ників може також відбутися шляхом їх заохочення та пока­рання, завдяки використання керівниками адмініст­ративних, економічних, організаційно-виробничих, соціальних методів впли­ву.

У макросередовищі держава: надає можливість набуття первинного трудового потенціалу (освіта, професія, соціально-культурний вплив); забезпечує допомогу у разі втрати роботи (допомога по безробіттю, допо­мога у працевлаштуванні, перекваліфікація, навчан­ня іншим професіям); контролює процес соціальної безпеки (людина, яка втрачає трудовий потенціал, поступово деградує) [1, c.105].

Гострою проблемою є ресурсне і матеріально-технічне забезпечення. На даний час використовується обладнання, устаткування, сільськогосподарська та інша техніка, яка є досить застарілою. Обмеженість бюджетних видатків зумовило практично її повне фізичне та моральне старіння. Це  також негативно впливає на якість підготовки робітничих кадрів, знижує можливості професійної самореалізації особистості.

В результаті, істотною особливістю механізму удос­коналення розвитку трудового потенціалу підпри­ємства є комплексна взаємодія працівників і систе­ми управління підприємством, що в підсумку при­зводить до виробництва продукту праці, узгоджено­го з вимогами зовнішнього середовища [3, c.168].

Для формування ефективного робітничого персоналу на підприємствах необхідно здійснити заходи за такими напрямами:

1. Покращення організації і обслуговування робочих місць. Раціональна організація робочого місця передбачає його правильне планування і оснащення основним технологічним обладнанням.

2. Покращення умов праці.

3. Вдосконалення форм розподілу і кооперації праці. Розподіл праці на підприємстві передбачає уособлення окремих груп працівників, кожна з яких виконує визначену частину загального обсягу роботи.

4. Впровадження передових прийомів і методів праці полягає у детальному вивченні способів виконання окремих елементів роботи різними робітниками, відбір кращих з них і формування на цій основі нових норм праці.

5. Вдосконалення матеріального і морального стимулювання праці полягає у створенні в колективі такого клімату, при якому своєчасно б помічався прояв кожної корисної ініціативи.

6. Підготовка і підвищення кваліфікації кадрів [4, c.111].

Отже, формування робітничого потенціалу на підприємстві, який відповідає актуальному стану виробництва і ринку праці, в Україні є одним із першочергових завдань тому, що саме трудовий потенціал є рушійною силою ефективної господарської діяльності, яка ство­рює умови для виробництва конкурентоспромож­ної продукції. На даний момент Україні потрібні робітники, які  здатні до здійснення професійної діяльності відповідно до вимог сучасного виробництва і викликів ринку праці, а саме кон'юктури на ньому,  а також спроможних впродовж всього життя здобувати й оновлювати знання і вміння, необхідні для повноцінної трудової діяльності. Також, необхідно зазначити, що держава має приділити більше уваги та спряму­вати свої зусилля на удосконалення методологічних основ розвитку трудового потенціалу підприємств і, зокрема, працівників.

Література:

1. Капченко Р. Л. Методологія комплексного дослідження проблеми формування робітничих кадрів. Економіка та держава.- 2009. - №5.-с. 103-106.

2. Первушина М. Подбор персонала в производственной компании// Управление персоналом. Украина. (Отдел кадров): Практический жур­нал по управленню персоналом. - 2007. -№ 9. - С. 42 - 49.

3. Формування широкої кваліфікації робітників / Ю.Вайс, Н. Никало, А. Сімак та ін. // Вклад ПТО у розвиток тродового потенціалу ХХІ століття : зб. Матеріалів, підготовлених у рамках реалізації укр.-нім. Проекту "Підтримка реформи професійно-технічної освіти в Україні ".- Ніжин : Вид-во Аспект-Поліграф, 2007. - с. 168.           

4. Семенькова, А. В. Сучасні проблеми підбору персоналу і механізм їх реалізації. Економіка та держава.- 2009. - №5. -с.106 - 112.

Залиште коментар!