XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Прищепа О.І. ЩОДО СТРУКТУРИ ПРОВАДЖЕННЯ З ПРИЙНЯТТЯ ПРАВОВИХ АКТІВ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Прищепа Олег Іванович
здобувач при кафедрі адміністративного права
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків

ЩОДО СТРУКТУРИ ПРОВАДЖЕННЯ З ПРИЙНЯТТЯ ПРАВОВИХ АКТІВ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

В юридичній літературі нормотворчий процес розглядається як процес, який являє собою визначену чергу стадій (фаз).
Проблеми стадійності, зазвичай, виступають предметом досліджень спеціалістів традиційних процесуальних наук в яких стадії визначаються як сукупність процесуальних дій або процесуальних відносин, об’єднаних найближчою процесуальною метою. При цьому, стадія виступає в якості визначеної у часі форми, яка наповнена відповідним функціональним змістом, тобто тими вимогами, які пред’являються до учасників процесу та їх дій з метою досягнення останніми матеріально-правового результату, передбаченого правовою нормою.
В науковій літературі існують різноманітні погляди на те, які стадії нормотворчого процесу слід виділяти. Так, Тихомиров Ю.А. виділив дев’ять стадій:
а) вивчення, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення потреби у правовій регламентації;
б) визначення виду органів, суб’єктів, правомочних прийняти правові рішення, та виду правового акту;
в) прийняття рішення про підготовку правового акту;
г) розробка концепції, ідеї, аналізу майбутнього акту;
д) підготовка проекту правового акту розробником (робочою групою, органом);
е) попередній розгляд проекту акта;
ж) суспільне обговорення проекту;
з) офіційний розгляд проекту акта відповідним органом із додержанням необхідних процедур;
и) прийняття правового акту, його оформлення, підписання, видання, набрання чинності [3, с. 161,162].
Дещо інший підхід полягає у виділені трьох стадій нормотворчого процесу: стадія підготовки акту; стадія прийняття рішення; стадія доведення акту до відома виконавців та заінтересованих осіб [1, с. 167-168].
Глазунова Н.І. запропонувала виділяти п’ять стадій нормотворчого процесу: 1) встановлення необхідності видання такого акту; 2) підготовка проекту; 3) внесення проекту акту на розгляд компетентного органу управління; 4) обговорення проекту і прийняття рішення по проекту; 5) оприлюднення прийнятого акту [2, с. 181].
На нашу думку, визначити єдину модель стадій провадження з прийняття правових актів майже неможливо. Це зумовлено, з одного боку, різноманітністю правових актів, що приймаються різними компетентними субєктами, а з іншого, їх поділом на законодавчі та підзаконні правові акти. Тим більше, не можна застосовувати однакову процедуру щодо прийняття нормативних актів і актів індивідуального характеру. Тому, говорячи про стадійність провадження з прийняття правових актів, необхідно зазначати, що є певні, загальні стадії, що характеризують відповідне провадження, але їх перелік і змістовне наповнення може змінюватися в залежності від того, який акт і яким суб’єктом приймається у конкретному випадку.
Така позиція, на нашу думку, підтверджується результатами аналізу актів чинного законодавства України, що регламентують нормотворчу діяльність окремих суб’єктів. Дослідивши наукові роботи, присвячені питанням нормотворчого процесу, провівши аналіз існуючої практики прийняття органами виконавчої влади правових актів управління, а також положень, закріплених у підзаконних актах, що регламентують нормотворчу діяльність цих органів, можна дійти висновку, що загальними стадіями провадження з видання правових актів, спільними для будь-яких актів і суб’єктів, що їх видають, є наступні:
1) стадія підготовки акту; 2) стадія прийняття рішення; 3) стадія доведення акту до відома виконавців та заінтересованих осіб.
Однак, на нашу думку, закріплення на законодавчому рівні лише трьох вказаних стадій, як складової частини провадження з видання правових актів, призведе до невиправданого звуження предмету як правового регулювання так і наукових досліджень цього важливого правового явища. Здається доцільним, все ж таки, не обмежуватися встановленням єдиної класифікації стадій даного провадження, а, розуміючи багатоплановість нормотворчої діяльності, визначити необхідний перелік стадій та їх змістовне наповнення для кожного суб’єкта нормотворчості з урахуванням видів правових актів, що він видає.
Література:
1. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 368 с.
2. Глазунова Н.И. Государственное (административное) управление: учебник – М.: ТК Велби; изд-во «Проспект», 2006. – 359 с.
3. Общая теория государства и права: Акаем. Курс: В 2-х томах. – Т. 2: Теория права. – Под. ред. М.Н. Марченко.– М.: Зерцало, 1998. – 528 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>