XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Пташник А.М. ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТОРГІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Пташник Альона Миколаївна

Київський національний торговельно-економічний університет

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ТОРГІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

      В процесі господарської діяльності підприємств активізуються їхні економічні взаємовідносини з іншими суб'єктами ринку, в тому числі фізичними особами та державними органами, які зумовлюють виникнення поточних зобов'язань. Будучи джерелом формування та фінансування активів, останні виконують важливу роль у господарській діяльності підприємств, зокрема торгівельної галузі. Здійснюючи суттєвий вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб'єктів господарювання,  поточні зобов'язання з огляду на динамічний характер потребують ефективного управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків особливо під час фінансової кризи. Це уможливлюється на основі достовірної, якісної та адекватної інформації про заборгованість, яка формується в системі бухгалтерського обліку.

В умовах фінансової кризи та недостатня теоретична розробка питань визнання поточних зобов'язань, розбіжності щодо їхнього визначення у правовому та обліковому полі, недосконалість методики відображення заборгованостей у регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності характеризують цей вид пасивів як одну з найбільш складних ділянок облікового процесу. Дослідження ускладнюється через різноманітність видів зобов'язань, методів їхнього погашення, велику кількість суб'єктів та об'єктів. Водночас чіткі організація і методика обліку дають змогу забезпечити отримання об'єктивної інформації для аналізу і контролю поточних зобов'язань, проведення якого сприяє ефективному формуванню, підготовці та прийняттю управлінських рішень, щодо діяльності підприємства та підтриманню їхньої фінансової стійкості та платоспроможності на високому рівні.

Структурна перебудова української економіки та новітні досягнення в галузі бухгалтерського обліку обумовили необхідність перегляду організації бухгалтерського обліку, методики відбиття господарських операцій, обсяг і зміст фінансової звітності. Перехід до ринкової економіки, корінні зміни виробничих відносин у всіх сферах господарювання, створення й розвиток фондового ринку, прагнення до пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, інтеграція України у світову економіку й залучення іноземних інвестицій викликає необхідність перебудови методологічних, методичних й організаційних принципів і методів ведення бухгалтерського обліку й звітності відповідно до міжнародної практики.

Під час діяльності торговельних підприємств, їх ефективна робота в ринкових умовах та під час фінансової кризи залежить від знаходження резервів залучення і доцільного використання фінансових ресурсів, які надходять як із зовнішніх, так із внутрішніх джерел фінансування. Основним видом таких ресурсів є зобов'язання, а тому саме рівень управління впливає на такий показник діяльності підприємства як збільшення величини капіталу за умови мінімізації його вартості. Вирішення даного питання обумовлює необхідність розвитку інформаційної системи щодо управління зобов'язаннями, удосконалення її структури і поєднання інформаційних потоків.

Одним із видів зобов'язань є поточні. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про поточні зобов'язання торгівельних підприємств та розкриття її у фінансовій звітності визначають П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 11 "Зобов'язання", П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 26 "Виплати працівникам".

Для обліку інформації про зобов'язання, які мають бути погашені в ході операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу, в Плані рахунків передбачено клас 6 "Поточні зобов'язання". Відповідно до Плану рахунків та Інструкції про його застосування поточні зобов'язання поділяють на: короткотермінові позики; поточну заборгованість за довготерміновими зобов'язаннями; короткотермінові векселі видані; розрахунки з постачальниками та підрядниками; розрахунки за податками й платежами; розрахунки за страхуванням; розрахунки за виплатами працівникам; розрахунки з учасниками; розрахунки за іншими операціями. Проаналізуємо поточні зобов'язання на основі такого поділу, враховуючи методику ведення первинного, синтетичного і аналітичного обліку та порядок відображення у звітності кожного їхнього виду .

У сучасних умовах господарювання кредити і позики є одним із головних джерел формування оборотних засобів торгівельних підприємств. Проте слід взяти до уваги, що позикові ресурси, зокрема банківські кредити, - недешеві. З огляду на це підприємству насамперед потрібно об'єктивно оцінити в них потребу. Кредитування можна уникнути різними шляхами: домовитись із постачальником про відтермінування платежу за роботи і послуги, здійснити продаж власних оборотних чи необоротних активів, які не використовуються, тощо.

Для обліку короткотермінових кредитів і позик у Плані рахунків передбачено рахунок 60 "Короткотермінові позики", на якому здійснюється облік розрахунків за кредитами банків у національній та іноземній валютах, термін повернення яких не перевищує рік з дати балансу, та за протермінованими позиками. Таким чином, можна зробити висновок, що рахунок 60 "Короткотермінові позики" призначений переважно для обліку банківських кредитів, оскільки за цим рахунком не визначено окремого субрахунка для обліку позик. У разі, якщо торговельне підприємство отримало позику від небанківських установ, то бухгалтеру необхідно для обліку цієї позики відкрити додаткові субрахунки: 607 "Інші короткотермінові позики в національній валюті" та 608 "Інші короткотермінові позики в іноземній валюті" [1,3].

Одним видом поточних зобов'язань є поточна заборгованість за довготерміновими зобов'язаннями, інформація про яку відображається на рахунку 61 за однойменною назвою. До цього рахунка доцільно відкривати субрахунки другого порядку для більш точного розкриття інформації про те, який саме вид довготермінової заборгованості переведено до складу поточної. З метою полегшення облікових записів необхідно, щоб цифра, відведена для позначення субрахунка другого порядку, відповідала другій цифрі рахунка, на якому відображається довготермінове зобов'язання, котре в цей момент переводиться до складу поточних [2].

Окремі позиції в обліку зобов'язань виділені зобов'язанням за векселями. У ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" подається таке визначення векселя: це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання терміну платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) . Отже, вексель - це цінний папір. З іншого боку, відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, тобто спочатку відбувається поставка товарів (робіт, послуг), а вже потім - видача векселя. В результаті видачі векселя, що має бути обумовлено в договорі, припиняються зобов'язання щодо платежу за цим договором і виникають зобов'язання за векселем. Таким чином, вексель є борговою розпискою і використовується для розрахунків за товари (роботи, послуги). Слід зазначити, що хоча зобов'язання за векселем і заміняє грошові зобов'язання за договором, вексельне зобов'язання має абстрактний характер і не пов'язане з подіями, які були основою для його видачі. Оскільки плата за векселем відбувається лише через певний період, і протягом цього часу сума за векселем перебуває в розпорядженні платника за векселем, то останній виступатиме не лише однією з форм розрахунків, а й окремим видом комерційного кредиту.

Вагоме місце в системі розрахункових операцій мають розрахунки з постачальниками і підрядниками. Заборгованість перед ними виникає через розрив у часі моменту переходу права власності на придбані товари, виконані роботи чи надані послуги з моментом їхньої оплати.

         Облік розрахунків із постачальниками і підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Сам факт укладення господарського договору на цьому рахунку не відображається, хоча він і є джерелом зобов'язань. У момент укладення договору в підприємств уже виникли права і обов'язки, але поки хоча б одне із них не перейде до їхнього виконання, права і обов'язки не будуть відображені в балансі.

Іншим видом поточних зобов'язань є зобов'язання перед бюджетом. До цього виду заборгованості слід ставитись дуже відповідально, оскільки неправильне нарахування сум податків і обов'язкових платежів, невчасне їхнє перерахування до бюджету спричинює не лише сплату пені, а й адміністративну або навіть кримінальну відповідальність[5].

З огляду на різні види податків і зборів, а також через появу нових та ліквідацію раніше діючих, зміну ставок і терміну сплати бухгалтеру слід не лише бездоганно здійснювати первинний та аналітичний облік розрахунків за податками і зборами (обов'язковими платежами), а й постійно стежити за змінами щодо оподаткування. Так, на підприємстві доцільно розробити певну форму (таблицю), яка б допомагала відстежувати зміни у нормативних та законодавчих актах щодо відповідних податків і зборів.

Для узагальнення інформації за всіма видами платежів до бюджету, в тому числі податків з працівників підприємства, використовується рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами".

На нашу думку, недоцільно лише на одному рахунку об'єднувати облік розрахунків за всіма видами платежів до бюджету, оскільки це є один з найважливіших рахунків. Хоча така методика відображення обліку розрахунків з бюджетом характерна для багатьох розвинутих країн - Польщі, Франції та ін. В Україні до 2000 р. нинішній рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами" заміняли три рахунки: 65 "Розрахунки по позабюджетних платежах", 67 "Податкові розрахунки" і 68 "Розрахунки з бюджетом". Очевидно, що це забезпечувало більший контроль за правильністю і своєчасністю обліку розрахунків за податками і платежами.

Серед важливих проблем сучасності - незацікавленість підприємств у своєчасному розрахунку зі своїми працівниками, оскільки така заборгованість за суттю є безоплатним кредитом. М.С. Пушкар зазначає, що "...з економічної точки зору виходить, що не підприємство авансує гроші на заробітну плату, а персонал авансує зароблені кожного дня гроші своєму підприємству" [7]. В зарубіжних країнах це питання постало менш гостро, оскільки в них практикується потижнева оплати праці. Проте це збільшує обсяг бухгалтерської роботи. М.С. Пушкар пропонує таке вирішення цієї проблеми, щоб за своє авансування "...працівники отримували не лише компенсацію, пов'язану з рівнем інфляції, а й відсотки за кредитування підприємства у розмірі ставки Національного банку. Такий порядок краще стимулював би своєчасну виплату заробітної плати..." [7,8].

Для визначення заробітної плати, яка підлягає виплаті кожному працівнику, використовують розрахункові та розрахунково-платіжні відомості, які є регістрами аналітичного обліку.

Розрахунків з учасниками обліковуються на однойменному рахунку 67. Аналітичний облік здійснюється за кожним засновником (учасником) та за видами виплат. Обліковим регістром для рахунка 67 "Розрахунки з учасниками" є журнал 3[4].

Останнім рахунком, який передбачено в Плані рахунків для ведення обліку поточних зобов'язань, є 68 „Розрахунки за іншими операціями". На цьому рахунку обліковують ті операції, які не відображаються на рахунках 63 - 67. До рахунка 68 "Розрахунки за іншими операціями" в Плані рахунків передбачено такі субрахунки: 681 "Розрахунки за авансами одержаними"; 682 "Внутрішні розрахунки"; 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки"; 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"; 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Об'єднання на одному рахункові різних за економічним змістом розрахунків не зовсім обґрунтоване. Як видно з переліку субрахунків, на рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" обліковують розрахунки як з покупцями і замовниками, так і з дочірніми підприємствами, з виробничими одиницями й господарствами, виділеними на окремий баланс, з навчальними закладами тощо.

Література:

•1. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є вид., доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

•2. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів / В. Сопко, З. Гуцайлюк, М. Щирба, М. Бенько. - Тернопіль: Астон, 2005. - 496 с.

•3. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали / За ред. Р.Л. Хом'яка. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр „Інтелект +" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2001. - 728 с.

•4. Грачева Р.Е. Энциклопедия бухгалтерского учета / Р.Е. Грачева. - К.: Галицкие контракты, 2004. - 832 с.

•5. Довідник з бухгалтерського обліку / Уклад.: Н.І. Ценклер, Й.Д. Шляхта, Г.Г. Штулер; За ред. Н.І. Ценклер. - Ужгород; ІВА, 2000. - 356 с.

•6. Кузьмінський А.М. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник / А.М. Кузьмінський, Ю.А. Кузьмінський. - К.: "Все про бухгалтерський облік", 1999. - 288 с.

•7. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник / М.С. Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

•8. Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / В. Сопко. - 3-тє вид. перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 578 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>