Пушак Я.Я., Притула Х.В. ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ
Пушак Я.Я., Притула Х.В.
ДЕРЖАВНЕ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ
В умовах постійно зростаючої дефіцитності та ціни продовольства на світових ринках з метою забезпечення внутрішньої продовольчої безпеки, володіючи сприятливими ресурсними передумовами для ведення сільського господарства, одним із стратегічних євроінтеграційних пріоритетів розвитку країни є підвищення ефективності розвитку агропромислового комплексу та забезпечення сталого розвитку сільських територій країни.
Основним видом економічної діяльності на сільських територіях залишається сільське господарство, в якому зайнята переважна більшість сільських мешканців. Вагомість сільськогосподарського виробництва у національній економіці засвідчують також показники його частки у ВВП країни, яка у 2010 р. склала 9,3%, частки зайнятих у сільському господарстві - близько 15,5%, частки його продукції у експорті - 19%. В той же час у країнах ЄС частка зайнятих у даному секторі складає 3-4%, а вклад сільського господарства у ВВП близько 4% [1].
Проте ситуація в даній галузі залишається незадовільною. Середньорічна заробітна плата у сільському господарстві є найнижчою серед галузей економіки (у 2010 р. її рівень не перевищував 65% від середнього по Україні). Незавершеність земельної реформи, відсутність кадастру землі, незадовільний фінансовий стан підприємств, відсутність повноцінної державної підтримки тощо зумовлюють скорочення обсягів виробництва і ставлять під загрозу продовольчу безпеку країни: результатом є минулорічний дефіцит цукру, нарощування обсягів імпорту молочної продукції з Білорусії, картоплі з Єгипту тощо. Це при тому, що Україна володіє унікальними чорноземами і є найбільш розораною країною в Європі: в сільськогосподарському обігу країни знаходиться 71% її території, а на ріллю припадає 54% території, причому на людину припадає 0,9 га сільськогосподарських угідь і 0,71 га орних земель (у країнах Європи ці показники становлять 0,37 і 0,21 га відповідно).
Сприятливе географічне положення та потужний ресурсний потенціал обумовлюють розвиток агарного сектору як важливого сегменту національної економіки, який покликаний забезпечувати в повній мірі продовольчу безпеку країни та її регіонів і бути експортоорієнтованою галуззю. Проте, згідно досліджень Світового банку, сільське господарство України не реалізовує в повній мірі свого виробничого потенціалу, виробляючи лише 22% від можливих обсягів продукції [2].
Першочерговими кроками державної політики розвитку сільських територій та агропромислового комплексу є розробка та прийняття ґрунтовної та адекватної (відповідно до сучасних умов і викликів) програми розвитку сільських територій. Ключовими питаннями даної програми повинно стати законодавче визначення сільських територій (як об'єкта регулювання) та правове визначення економічної бази розвитку сільських територій. В рамках цієї програми необхідно також вирішити питання формування інституційного середовища розвитку сільських територій, що є важливою передумовою їх збалансованого розвитку, про що свідчить ефективна європейська практика розвитку сільських територій.
Сучасна державна політика розвитку сільських територій потребує також більш активної державної участі у підтримці сільського господарства, яка б передбачала послаблене оподаткування суб'єктів цієї діяльності, дотації, субсидіювання чи відшкодування витрат на страхування сільськогосподарської діяльності тощо. Така практика сприятиме як формуванню продовольчої безпеки країни, так і запобігатиме загрозі надлишкової міграції сільського населення в міста і за кордон.
В рамках здійснення державної політики розвитку сільських територій потребують активізації процеси проведення адміністративно-територіальної реформи. В ході її реалізації необхідно здійснити реформування інститутів державної влади, провести реформу місцевого самоуправління (максимальна децентралізація) та територіальну реформу (законодавчо визначити та регламентувати території юрисдикції кожної сільської територіальної громади).
Важливою складовою державної політики розвитку сільських територій є організація та формування ринку земель. Основними принципами здійснення земельної реформи повинні стати подолання монополії держави на земельну власність і встановлення багатосуб'єктності права власності на землю.
Основними акцентами державної політики розвитку сільських територій повинні стати соціальність їх розвитку, ефективне ведення сільського господарства, яке б забезпечило продовольчу безпеку країни та її регіонів, збереження природного середовища. Більшість першочергових кроків у напрямі забезпечення різнобічного розвитку сільських територій є сформульовані та розкриті у діючих правових документах. Необхідно лише їх виконувати на практиці.
Література:
1. Situation and prospects for EU agriculture: [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://ec.europa.eu/agriculture/publi/situation-and-prospects/2010_en.pdf.
•2. Украина пока не реализовала свой инвестиционный потенциал - IFC: [Електронний ресурс] // Режим доступу : http:// http://www.apk-inform.ru/.
•3. Управління комплексним розвитком агропромислового виробництва і сільських територій [П. Т. Саблук, М. Ф. Кропивко, О. П. Булавка та ін.]; за ред. П. Т. Саблука, М. Ф. Кропивка. -К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - 454 с.•4. Саблук П. Т. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави / П. Т. Саблук // Економіка АПК. - 2005. - №11. - С. 4-12.•5. Розвиток сільських територій (стан, проблеми, перспективи) / Є. І. Бойко, І. Р. Залуцький, Х. М. Притула та. ін.; НАН України. Ін-т регіональних досліджень; [наук. ред. Є. І. Бойко]. - Львів, 2011. - 61 с.
