XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Радкевич О. П. ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ ПРАВОПОРУШЕНЬ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Аспірант Радкевич Олександр Петрович

Національна академія внутрішніх справ

ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ ПРАВОПОРУШЕНЬ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Інтенсивний розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій характеризується збільшенням кількості правопорушень, що з'являються в мережі Інтернет. До основних чинників їх виникнення відносяться: анонімність у користуванні мережею Інтернет, отримання матеріальної винагороди за поширення недостовірної інформації, нелегальне розголошення достовірної інформації, відсутність правового регулювання відносин у мережі Інтернет тощо.

Обґрунтуємо особливості кожного чинника. З'ясовано, що користувачам мережі Інтернет доволі легко забезпечувати свою анонімність, адже нині з'являються нові, більш сучасні способи утаємничення персональної інформації. Це призводить до виникнення різних ситуацій: з одного боку заявлена безпека, яка підкріплюється значними витратами на сучасне матеріально-технічне забезпечення захисту персональної інформації. За таких умов уможливлюється знаходження правопорушників, як би це було не складно. З іншого боку з'являється небезпека розголошення персональної інформації та її незаконне використання.

З огляду на це виникає так званий «психічний комфорт». Йдеться про те, що особа може «сховатися» за вигаданий псевдонім, тобто працювати «інкогніто». Як показує практика, для більшості людей такий спосіб діяльності є прийнятним, адже дає змогу приховувати свої персональні дані, від чого виникає ілюзія вседозволеності. Безкарність у користуванні мережею спричинює численні правопорушення, що досі були невідомими. На нашу думку, саме це є основним чинником виникнення багатьох правопорушень у мережі Інтернет. Для більш детального дослідження окресленої нами проблеми необхідно розкрити зміст поняття «анонімність».

Як стверджують Т.Лугуценко та Г.Борисенко, анонімність користувачів мережі Інтернет іноді може базуватися на омані, маніпулюванні та спробі формування неправдивої інформації про себе. Завдяки комп'ютерним технологіям людина може презентувати себе згідно з модними настроями сучасності, які непритаманні їй у реальному житті. Тому, з однієї сторони, водночас віртуальна самопрезентація забезпечує відображення бажань, які не можуть бути реалізовані в реальному житті, і з іншої сторони віртуальна самопрезентація пов'язується з технічними особливостями віртуальної комунікації, а також з її виразністю і навіть навмисною конфліктністю [1].

Анонімність можна розглядати як з позитивного, так і з негативного ракурсів. З позитивного - вона виступає як певний елемент утаємничності, що допомагає особі уникати багатьох проблем. Наприклад, анонімні пожертвування, це хороша справа, однак хотілося б знати «аноніма». Причому, в даному разі виникає більше запитань, ніж відповідей, зокрема: хто такий анонім? з якою метою він це здійснив? звідки в нього такі можливості тощо. Тому розглядати поняття «анонімність» з однієї позиції досить складно. Водночас, ми вважаємо, що за власні вчинки треба відповідати, а отже переконані у необхідності забезпечення відкритості власних дій. Анонімність розглядається як спроба здійснити щось негативне, не розкриваючи відомостей про себе. Наприклад, прикриваючись так званою «маскою», люди можуть вчиняти правопорушення без всякого ризику «засвітити» персональну інформацію, що, на жаль, присутнє в усіх елементах «віртуального» життя. Крім того, окремні анонімні дії громадян заохочуються державними структурами. Варто звернути увагу на існуючі «гарячі телефонні лінії», за допомогою яких можна здійснити як позитивну, так і негативну дію. Анонімність як вид «самопрезентації» буде до тих пір, доки існуватиме людство, при цьому найголовніше, щоб анонімність захищала інтереси людини, а не завдавала їй чи суспільству шкоди.

Інтерес для нашого дослідження становить чинник виникнення правопорушень в мережі Інтернет - отримання матеріальної винагороди за поширення недостовірної інформації. Прикладом такого правопорушення є вибори до владних державних структур, під час яких у мережі Інтернет відбуваються посягання на честь, гідність та ділову репутацію посадових осіб. Відтак виникає ситуація, що спричиняє до порушення особистих немайнових прав у мережі Інтернет. Окреслюючи коло Інтернет-правопорушень, зазначимо, що вони мають прямий вплив на повсякденне життя громадян країни. Головною причиною скоєння даного правопорушення є, насамперед, матеріальна винагорода, під якою ми розуміємо будь-які дії, послуги матеріального характеру, рухоме та нерухоме майно, що може бути виражене в грошовому еквіваленті. За поширення недостовірної інформації, згідно з ст. 277 Цивільного кодексу, передбачається притягнення осіб до відповідальності. Водночас виникає питання: яким чином необхідно притягнути до відповідальності особу, яка це зробила, адже у більшості таких випадків вона залишається невідомою. Із даної ситуації є вихід, а саме: п.4 ч.3 ст. 277 говорить, що якщо така особа невідома, фізична особа може звернутися до суду з метою спростування інформації [3, с. 88]. Варто зауважити, що спростування інформації, незаконно розміщеної в мережі Інтернет, не замінює її видалення з ресурсів, які дану інформацію встигли розмістити на своїх веб-порталах. У цьому разі зумовлюється необхідність використання одного з механізмів видалення інформації з мережі Інтернет: на основі письмового звернення до адміністрації електронних ресурсів, на яких знаходиться інформація; видалення інформації за рішенням суду; видалення інформації за допомогою спеціалізованих компаній.

До важливих чинників виникнення правопорушень у мережі Інтернет відносять нелегальне розголошення достовірної інформації, що призводить до втручання в особисте, сімейне життя громадян. Адже у кожної людини є така інформація, розкриття якої широкому загалу вкрай небажане. Наприклад, робота закордонних журналістів, які розкривають таємниці приватного та сімейного життя «зірок» тощо. У зв'язку з цим виникає ситуація, коли спростувати інформацію, підкріплену фактами неможливо, а знайти розповсюджувача такої інформації просто нереально.

Відсутність законодавства, яке б регулювало ті чи інші процеси в мережі Інтернет, спричиняє до невідомих раніше правопорушень. Користувачі мережі Інтернет під час розв'язання спорів використовують правові норми, що позитивно себе зарекомендували в матеріальному світі. Тобто, відбувається імплантація правових норм до неправового середовища. Таким чином, поступово з`являються правові акти, які регулюють відносини у мережі Інтернет. Імплантація правових норм у мережу - це тривалий та кропіткий процес, яким повинні займатися професіонали, адже йдеться про втручання у самостійно сформоване соціальне суспільство.

Основою даного правопорушення є відсутність нормативно-правових механізмів закріплення вини за тим чи іншим суб'єктом правовідносин. Нині існують чотири точки зору на цю проблему: по-перше, це відповідальність постачальника послуг за всі дії, вчинені користувачем, з яким він має договір про надання Інтернет-послуг; по-друге, це відповідальність користувача за вчиненні ним правопорушення, в цьому разі постачальник може нести солідарну відповідальність; по-третє, це повна вина в правопорушенні користувача мережею, в цьому випадку постачальник зовсім не відповідає за дії користувача; по-четверте, відповідальність несе власник веб-ресурсу, на якому знаходиться протиправна інформація.

Одним із чинників виникнення правопорушень у мережі Інтернет можна назвати недосконалість законодавства, що регулює відносити у сфері електронних комунікацій. Неналежне правовове регулювання відносин у мережі Інтернет призводить до вседозволеності. Так, нині немає жодного спеціалізованого закону, що регулював би відносини у мережі Інтернет, які впливають на розповсюдження інформації та її використання. Принагідно зазначимо, що відсутність правового регулювання спонукає користувачів до створення власних моральних засад в користуванні мережею Інтернет.

На основі викладеного ми дійшли висновку, що чинниками виникнення правопорушень в мережі Інтернет є соціальні, економічні та правові. Серед них найважливіше значення має «анонімність» користувача, адже це дає змогу приховати справжнє ім`я автора інформації, тобто, фактично всі відомості про особу, яка незаконно розмістила інформацію персонального характеру. І хоча й Інтернет-мережа приваблює правопорушників відносною безкарністю, однак розвиток інформаційних технологій уможливлює знаходження та покарання винних.

Література:

•1.   Філософські дослідження: збірник наукових праць [електронний ресурс] Лугуценко Т.В., Борисенко Г.В. Культура віртуальної комунікації - Режим доступу до документа:

http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Phd/2011_14/5_Lug.pdf

•2.   Дзеркало Тижня. Україна [електронний ресурс] Аксак В., Користувачі Інтернету знімають маски: епоха анонімності відходить у минуле / Дзеркало тижня - Режим доступу до документа:

http://dt.ua/SCIENCE/koristuvachi_internetu_znimayut_maski_epoha_anonimnosti_vidhodit_u_minule-56055.html

•3.   Цивільний кодекс України: Офіційний текст. -К.: Атіка, 2010. - 368 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>