XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ремезовська Н. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИМІРУ В ОСВІТІ (ІНІЦІАТИВИ ЄС ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ)

Надія Ремезовська

Уманський державний педагогічний університет

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИМІРУ В ОСВІТІ (ІНІЦІАТИВИ ЄС ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ)

Формування "європейського освітнього виміру" є відбиттям глобальних інтеграційних процесів і стратегічним напрямом діяльності ЄС, спрямованим  на перетворення Європи в регіон з найкращою за якістю освітою в  світі.

За визначенням Дж.Річі та Дж. Санз "європейський вимір" включає знання традицій, культури, мови та економічного розвитку інших європейських країн, але основний аспект полягає в тому, яким чином всі ці елементи створюють можливості для розуміння інших європейців і нас самих"[1, 146].

Європейський вимір в шкільній освіті реалізується на рівні таких аспектів: зміст навчальних програм, організація навчального процесу, випускні екзамени, методична література та консультування, позакласні види діяльності[2].

А. Економо виділяє 4 періоди розвитку "Європейського виміру в освіті":

1. Період з 1957 по 1976 рр., коли "освіта залишалася предметом табу у коридорах Європейської співдружності" і згадувалася лише у відношенні до професійної освіти та підготовки у колі питань, охоплених Римською угодою 1957 р. у сфері соціальної політики. Уперше концепт "Європейський вимір"  здобув визнання у Janne report 1973 p., у якій був представлений план політики співдружності у сфері освіти. Реалізація європейського виміру в освіті на практиці відбувалась шляхом зростання мобільності через запровадження  обмінів працівниками освіти та інформацією в межах країн-членів ЄС, а також шляхом включення тем про Європи та ЄС до навчальних програм.

2. Період з 1976 по 1986 рр., коли ЄС проявило більш чіткий інтерес до освіти на рівні проголошення низки освітніх ініціативи  та прийняття ряду законів стосовно освіти як політичного напряму діяльності. Зокрема, програма дій 1976 р. (Action Programmme 1976) спрямована на здійснення інтенсивних обмінів інформацією, вдосконалення викладання іноземних мов і встановлення близької співпраці на рівні університетів, практичної  реалізації  європейського

виміру на рівні викладання в початкових та середніх школах країн-членів ЄС.

3. Період з 1986 по 1992 рр. характеризується проривом, здійсненим внаслідок підписання Єдиного Європейського Акту у 1986 р. (Single European Act 1986), що викликав новий динамізм в межах ЄС. Головним напрямом діяльності у галузі освіти став розвиток полікультурної та мобільної Європи. Задля досягнення поставленої мети у 80-х рр. було ініційовано значну кількість програм ЄС: COMETT, PETRO, LINGUA, Erasmus. У 1991 р. в резолюції "Європейський вимір в освіті: навчання та зміст програм" були представлені ідеї формування єдиного євростандарту в галузі освіти як уніфікована політика у розробці і впровадженні змісту знань на європейському континенті.

4. Період від Маастрихтської угоди про освіту ЄС 1992 р. до наших днів. У 1992 р. освіту вперше включили до основної законодавчої діяльності ЄС, стаття 126 Конвенції ЄС. Формування європейського виміру розглядається як один з пріоритетних напрямів діяльності в освіті. Освітні ініціативи ЄС фокусуються на підтримці освітніх програм SOCRATES, LEONARDO, LINGUA. Прийняття Лісабонської стратегії у 2000 р. має на меті перетворення ЄС на "конкурентоспроможне та соціально інтегроване суспільство знань"[3].

Ініціативи Великобританії до формування європейського виміру в освіті слід розглядати у ширшому контексті її взаємовідносин з ЄС. Виступаючи в ролі  партнера з моменту вступу до ЄС у 1973 р., Великобританія утримувалася від проведення спільної соціальної освітньої політики, вбачаючи в створенні спільного економічного ринку крах своїх власних позицій.

У період з 1976 по 1986 рр. діяльність Великобританії по формуванню європейського освітнього виміру зводилася до запровадження національного центру європейської освіти (UK Centre for European Education) у 1978 p., діяльність якого була направлена на підтримку європейських тенденцій розвитку початкової та середньої освіти в країнах ЄС, організації та проведення національних конференцій та семінарів на тему європейського виміру в освіті.

У період з 1986 по 1992 рр. найважливіша ініціатива припадає на лютий

1991 р. у зв'язку з опублікуванням "Бюлетня  про європейський вимір в освіті"

як відповідь на Резолюцію ЄС 1988р. Запізніла реакція уряду стала результатом зіткнення пріоритетів. На час прийняття резолюції увага Великобританії була прикута до прийняття закону про реформу освіти у 1988 р. та запровадження національного курикулуму як ключового напряму освітньої діяльності уряду.

У документі європейський вимір розглядався як такий, що виступає за культурне розуміння і лінгвістичну різноманітність, знання про ЄС, розвиток відчуття європейської ідентичності. Відповідальність за впровадження європейського виміру покладалася на місцеві відділки освіти (LEAs).

Рекомендації щодо впровадження європейського виміру в шкільну та подальші освітні системи висвітлено у публікації "Policy models" у 1992 р., в якій містилися конкретні директиви для місцевих відділків освіти, шкіл та коледжів щодо впровадження європейського виміру: забезпечення мобільності для європейців в межах Європи, пізнання та розуміння Європи, усвідомлення факту існування інших культур, знання мов як складові, на яких повинні базуватися шкільні  програми  відповідно до європейського виміру.

За час британського головування в ЄС в 1992 p. та 1997 р. інформаційні матеріали для шкіл про Європу були підготовлені та розіслані по всіх школах  країни. У пакеті 1992 р. до європейського виміру зверталися як до усвідомлення існування ЄС та розвитку європейської ідентичності, в той час як  пакет 1997 р. не містив жодної згадки про розвиток європейської ідентичності. У пакеті 1997 року наголошувалося на формуванні європейського громадянина, загалом, в процесі вивчення дисциплін навчального курикулуму.

У Білій книзі 1997 р. під назвою "Якість у школах" міжнародна діяльність

визначалась як провідна для підвищення стандартів освіти. Уряд підтримував встановлення партнерських зв'язків зі школами  в Європі та світі загалом.  У 1997 р. для підсилення викладання громадянознавства в  школах створено групу "Освіта для громадянознавства і викладання демократії у школах" для надання консультацій з питань ефективної громадянознавчої  освіти у школах.

У 1999 р. стартувала програма розвитку освіти на  2000 - 2006 рр., спрямована на надання учням гарантій щодо набуття базових компетентностей

для навчання впродовж життя, підтримку програми SOCRATES.

У Зеленій книзі "Школи, побудовані на успіху" 2001 р.  зазначається, що налагодження партнерських зв'язків зі школами та вчителями з інших країн розширило можливості вчителів та учнів і створило сприятливі умови для поширення кращих світових зразків та  розуміння світових стандартів. 

За період головування в ЄС у 2005 р. головними пріоритетами Великої Британії в галузі освіти стало: просування нової політики ЄС у сфері освіти та молодіжних освітніх програм, запроваджених для встановлення співпраці між освітніми установами країн-членів ЄС, стимулювання до здійснення обмінів вчителями та учнями; вивчення результатів роботи, спрямованої на підготовку молоді в умовах змагальності та соціального включення відповідно до настанов Лісабонської конвенції; забезпечення якості освіти європейського рівня.

Концепт "європейський вимір в освіті" у Великобританії включає знання мов, історії, культури, географії інших європейських країн; поінформованість про ЄС;  формування  відчуття  європейської ідентичності і громадянина ЄС.

Розгортання європейського виміру на шкільному рівні вбачається у процесі викладання відповідних шкільних дисциплін; наданні інформації європейського характеру, розвитку інформаційних центрів; організації обміну вчителями,  студентами й інформацією; участі у програмах ЄС.

Політика ЄС на практиці інтерпретується кожною країною відповідно до власних інтересів. Діяльність Великобританії щодо формування європейського виміру, загалом, зводиться до участі у програмах ЄС та включенні європейського виміру до шкільних навчальних програм.

Література:

1. Тенденції реформування загальної середньої освіти у країнах Європейського Союзу: ТЗЗ монографія (ч.1) / за ред. Н.М. Лавриченко - К.: Педагогічна думка, 2008. - 146с.

2. Commission of the European Communities (1995). White Paper: Teaching & Learning: Towards

the Learning Society. Luxembourg. Office for Official Publications of the European Commission.

3. Economou, A. (2001): The Formulation, Acceptance and Implementation of the European

Dimension in British compulsory schooling. A comparative study within Great Britain, DPhil

Thesis (Oxford: Oxford University Press).      


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>