XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Репешко П.І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ОБ’ЄКТИВНОСТІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Репешко Павло Іванович,

експерт Миколаївського відділення Одеського НДІ судових експертиз

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ОБ'ЄКТИВНОСТІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Закон України «Про судову експертизу» визначає судову експертизу як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства [1]. Стаття 75 КПК передбачає, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання [2].

Висновком експерта, згідно статті 65 КПК, встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, висновок експерта є разом з іншими джерелами доказів (наприклад, показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами) одним з джерел доказів. При цьому, висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але все ж законодавець визнав деяку особливість висновку експерта серед інших джерел доказів, тому визначив, що незгода з ним повинна бути мотивована.

Стаття 22 КПК зобов'язує прокурора, слідчого і особу, яка провадить дізнання, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Стаття 3 Закону «Про судову експертизу» визначає, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Таким чином, об'єктивність судової експертизи і об'єктивність кримінального процесу є взаємопов'язаними між собою.

Об'єктивність судової експертизи забезпечується процесуальними процедурами, дотримання яких є обов'язковим для осіб, що провадять дізнання, досудове та судове слідство. Зокрема питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт дає висновок від свого імені, підписує його і несе за нього особисту відповідальність. За дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, експерт несе відповідальність, відповідно за статтями 384 чи 385 КК [3].

При необхідності проведення експертизи на стадії досудового слідства слідчий складає мотивовану постанову, в якій серед іншого, вказує підстави для проведення експертизи питання, з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.

Статтями 62 та 54 КПК встановлені обставини, що виключають участь особи у якості експерта в кримінальній справі. Серед таких обставин, є такі, коли особа, що залучається у якості експерта, є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем судді, слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого; якщо ця особа брала участь у даній справі як свідок, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, суддя, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо ця особа особисто або її родичі заінтересовані в результатах справи; при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта. Також не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.

Експерту надане право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання. Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати в своєму висновку. Висновок підписується експертом. Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що у разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає і підписує свій висновок окремо. Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.

На стадії досудового слідства при пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право, серед іншого, заявляти клопотання про проведення експертизи. При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право заявити відвід експертові, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, просити про постановку перед експертизою додаткових питань, давати пояснення експертові, пред'являти додаткові документи, ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи, заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи. Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол. Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому. Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання.

На стадії судового розгляду кримінальної справи суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Підсудний має право у судовому засіданні серед іншого, подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про призначення експертизи, задавати питання експертові. Потерпілий під час судового розгляду справи має право серед іншого, заявляти відводи і клопотання, давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання експертові, брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів. Експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, які мають значення для його висновку. Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, прокурор, підсудний, його захисник та інші учасники судового розгляду мають право подати головуючому у письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові. Обмірковавши ці питання та врахувавши думки учасників судового розгляду, суд усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи. Після цього суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання передаються експерту, який складає висновок. Після оголошення висновку експертові можуть задаватися питання для роз'яснення і доповнення його висновку, наступним порядком: спочатку питання задає прокурор, потім потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

Надані суду, слідчому, особі, яка проводить дізнання, обвинувачу, захиснику, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального процесу процесуальні права надають можливість забезпечити об'єктивність судової експертизи у кримінальному процесі. Проте для забезпечення принципів рівності і змагальності сторін у наданні ними доказів, слід законодавчо закріпити можливість призначення судової експертизи на стадії досудового слідства не лише слідчим, але і захисником, що безпосередньо вплине на підвищення рівня об'єктивності судової експертизи.

Література:

1. Закон України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 28. - Ст. 232.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою Української РСР 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради України. - 1961. - № 2. - Ст. 15.

3. Кримінальний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року за № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

e-mail: medialaw@mail.ru 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>