XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Рибак О.С. ГЕОПОЛІТИЧНІ МОДЕЛІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІЙН В ПОСТРАДЯНСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ

Рибак Олександр Сергійович

Студент-бакалавр

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ГЕОПОЛІТИЧНІ МОДЕЛІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІЙН В ПОСТРАДЯНСЬКІЙ  ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ

Інтерпретації моделей інформаційних війн західних і пострадянських вчених суттєво відрізняються, оскільки науковий базис перших є більш багатим, ніж останніх. Тому з-за кордоном, на сучасному етапі розвитку політичної науки, більше уваги приділяється кібернетичним технологіям інформаційних війн, в той час, коли на пострадянському просторі - увага акцентується на військово-технічних чи психологічних технологіях ведення інформаційних війн. Проте проведеня спеціальних інформаційних операцій обов'язково базується на затвердженій моделі ведення інформаційної війни, для кожної сторони протиборства вона може бути однаковою чи  різною.

Що стосується інформаційного протиборства на геополітичній арені,то  більш доцільними і життєздатними є схематична модель інформаційної війни, Г.Г. Почепцова, а також модель інформаційної самоосвітньої системи, С.П. Расторгуєва.

Перша з моделей схематична модель базується на наступних складових:

•1.                      Багатоцільовий об'єкт для комунікативного резонансу. Моделлю резонансу можна вважати ситуацію, де інформаційний вхід набагато менше інформаційного виходу. Але цей „вибух" робиться за рахунок опори на вже вписані в масову свідомість. Резонансна технологія [1] може опиратися на наявні: а) когнітивні схеми; б) комунікативні схеми; в) власне резонансні схеми. Використання когнітивних схем можна представити у вигляді айсберга. Масова свідомість отримує вказівку на верхівку айсберга, за якою прямує весь обсяг пов'язаної з нею інформації. Наприклад: Дж.Буш назвав американців, що залишилися в Кувейті у період введення іракських військ, „заручниками". Подібне слово відразу включає набір умов, які у відповідь дозволяють використання військової сили. У випадку війни в Чечні таким словом-трігером стало позначення „чеченські бандоформування" [1].

•2.                      У якості „динаміки" для масової свідомості використовується однорідна група населення, яка не має чіткої залежності від існуючої влади [1] . Наприклад: студенти, шахтарі, пенсіонери. Українські студенти в 1990 р. показали, що суспільство може бачити їх як своїх дітей, саме в цей бік було поступово переорієнтовано суспільну увагу. Спочатку невизначиність цілі: як правило, шквал критики не йде на владу прямо, а тільки опосередковано, з цієї причини влада не може не підтримати народне волевиявлення, яке в результаті направляється на іншу мету.

•3.                      Усний канал: через блокування в ряді випадків офіційних каналів комунікації поширення інформації йде за усними каналами, як це мало місце, наприклад, в 1986 р. з Чорнобилем. Проте усний канал більш значущий для невеликих держав як Албанія та Болгарія. В Росії ж, наприклад, яка розташована на просторі в різних часових поясах, інформація не може резонувати подібним чином. Ймовірно, це ж може служити захисним бар'єром і  в Україні, де в будь-якому випадку потрібна підтримка ЗМІ.

•4.                      Стимуляція обговорення: завданням повинен стати підбір таких ключових повідомлень, які б стимулювали обговорення ситуації в цільових групах населення. Можливий й варіант типу анекдоту або слуху, які самостійно розповсюджуються. При цьому обговорення є вигідним феноменом для комунікатора, оскільки результатом є явище групової поляризації. Даний феномен полягає в посиленні первинних установок, загальних для всіх членів групи. В ряді досліджень джерело тероризму, в подібній груповий поляризації, виникає серед людей, яких об'єднують їх образи. У міру того як вони взаємодіють в ізоляції від стримуючих впливів, їх настрої поступово стають все більш екстремістськими. На виході соціального підсилювача виникає потужний сигнал. Результатом стають акти насильства, які індивіди у відриві від групи, можливо, ніколи б не вчинили.

•5.                      Багатоканальний вплив: аудиторія отримує повідомлення одного типу по безліч каналів. Перевагами даного підходу є: 1) в оточенні починає циркулювати менше число суперечливих повідомлень; 2) одне й те саме повідомлення буде почуте з різних джерел; 3) характеристики кожного каналу можна максималізувати. Наприклад, студентський страйк 1990 р. обговорювався внутрішніми та зарубіжними ЗМІ, а також у процесі усного спілкування.

•6.                      Опора на вже існуючі мережі: однорідна група (студенти, шахтарі, пенсіонери) цікава також тим, що вона має готові соціальні та інформаційні мережі, куди входять її представники. В принципі, однорідна група „однолітків" має більшу силу впливу, ніж засоби масової інформації. Зазвичай цей усний канал недооцінюється.

Друга модель - модель інформаційної самоосвітньої системи.  Застосування інформаційної зброї, у такому випадку, означає подачу на вхід інформаційної самоосвітньої системи певної послідовності вхідних даних, яка активізує в системі певні алгоритми, а в разі їх відсутності - алгоритми генерування алгоритмів.  Йдучи цим шляхом, завжди можна активізувати або згенерувати для подальшої активізації алгоритми самознищення [3].

Людина, народ, держава є класичними інформаційними самоосвітніми системами (ІСС). Система являє собою сукупністю взаємозалежних об'єктів і зв'язків між ними, тобто певну структуру. Нове знання приводить до зміни структури за рахунок: 1) зміни зв'язків між елементами; 2) зміни функціональних можливостей елементів; 3) зміни кількості елементів. Інформаційна зброя дає максимальний ефект тільки тоді, коли вона застосовується по найбільш вразливим частинам ІСС. Найбільшою інформаційної вразливістю володіють ті підсистеми, які найбільш чутливі до вхідної інформації. На підставі вищезазначеного, науковці,  вводять поняття інформаційної мішені.

Інформаційна мішень - безліч елементів інформаційної системи, належать до сфери управління й мають потенційні ресурси для перепрограмування на досягнення далекоглядних цілей.

Виходячи з визначення інформаційної мішені, формуються основні напрямки роботи, як щодо забезпечення її безпеки, так і щодо підвищення її вразливості. Наприклад, для того, щоб підвищити вразливість противника, слід максимально розширити його інформаційну мішень, тобто підштовхнути його на включення в мішень як можна більше рівноправних елементів, причому бажано відкрити доступ до сфери управління таких елементів, які легко піддаються перепрограмуванню і зовнішньому управлінню [3] .

Змусити супротивника змінити модель поведінки можна за допомогою явних і прихованих, зовнішніх та внутрішніх інформаційних загроз. Причини зовнішніх загроз у разі цілеспрямованого інформаційного впливу (у разі інформаційної війни) приховані в боротьбі конкуруючих інформаційних систем за спільні ресурси, забезпечують системі допустимий режим існування.

Причини внутрішніх загроз - в появі всередині системи безлічі елементів, підструктур, для яких звичний режим функціонування став в силу ряду обставин неприпустимим.

 Прихована загроза - це неусвідомлювані системою в режимі реального часу вхідні дані, які загрожують її безпеці.

Чи можливо, і з якою точністю, спрогнозувати поведінку в умовах непередбачуваності її вхідних даних? Відповідь на це питання і визначається в кожному окремому випадку конкретний результат інформаційного моделювання поведінки конкретної системи [3].

Отже, інформаційна війна - це війна алгоритмів та технологій; це війна, в якій стикаються саме структури систем, як носії знань. Вона дозволяє спрямовувати й застосовувати інтенсивний вплив на різні процеси, практично, на всіх рівнях державного і суспільного устрою в будь-якій країні чи регіоні. Це значить, що інформаційна війна - це війна базових знань і ведеться вона носіями цих же знань.

На сучасному етапі, коли базові знання людства акумульовані в рамках різних сучасних цивілізацій, інформаційна війна уособлює собою війну цивілізацій за місце під сонцем в умовах зникнення ресурсів. Тому, пострадянські держави повинні змінити місце об'єкта інформаційного впливу на суб'єкта інформаційної війни, насамперед, це стосується міжнародного політичного простору.

Література:

•1.     Почепцов Г.Г. Информационные войны. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. -576 с.

•2.     Панарин И., Панарина Л. Информационная война и мир. - Издательство «Олма-Пресс», 2003. -  С. 22

•3.     Расторгуев С.П. Информационная война. - М.: Радио и связь, 1999. -  220 с.

•4.     Черешкин Д.С., Смолян Г.Л., Цыгичко В.Н. Реалии информационной войны. М., 1996 . - 146 с.

•5.     Информационные войны в бизнесе и политике: Тео­рия и методология / В.В. Цыганов, С.Н. Бухарин. - М.: Академический Проект, 2007. - С.47-48

 

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>