XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Римарева Л.М., Борейко Н.Г., Штурма Х.І. ДЕСТАБІЛІЗУЮЧІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ФАКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Старший викладач Римарева Л.М.

Борейко Н. Г., Штурма Х. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут  КНТЕУ

ДЕСТАБІЛІЗУЮЧІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ФАКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов'язаних з валютою і валютно-фінансовою системою.  Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крім того,  рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни. Україна має  платіжний засіб (грошову одиницю) - українську гривню, яка є валютою.

Становлення сучасної високоефективної української економіки неможливо без розвинутого фінансового ринку, складовою частиною якого є валютний ринок. Будучи формою організації руху валютних цінностей в Україні, валютний ринок в останні роки розвивався дуже швидкими темпами, тому валютні відносини потребують надзвичайної уваги з боку держави.

Сучасна система валютного контролю і валютного регулювання сформована за досить суперечливих і важких соціально-економічних умов. На процес її становлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційних господарських зв'язків між республіками колишнього Радянського Союзу, різке падіння виробництва, постійне зростання інфляції, зміна валютного режиму державної монополії на режим валютних обмежень тощо.

Поліпшення добробуту пересічного громадянина України покладено за стратегічну мету розвитку країни. Ця мета повинна знайти своє відображення  в регулюючих діях влади, зокрема у механізмах реалізації валютно-курсової та грошово-кредитної політики.

Відомо, що цілі державного регулювання можна поділити на ex post (поточні) та ex ante (стратегічні). Звичайно кожне рішення уряду орієнтовано на вирішення як перших, так і других, однак нинішня політична ситуація та аналіз дій урядів за попередні роки дають підставу стверджувати, що останні рішення швидше продиктовані бажанням розв'язати поточні економічні проблеми [3]. А проте на сьогоднішній час велику увагу необхідно приділяти не лише поточним, а й стратегічним питанням.

Характерною особливістю української економіки, і багатьох інших транзитних економік, є її суттєва доларизація, яка проявляється в існуванні значної частки готівки в іноземній валюті, а також істотної частки валютних депозитів у їх загальній сумі та відносно широких грошей. Зупинимося на основних причинах доларизації:

•-         брак довіри у населення до національної грошової одиниці як наслідок багаторічної значної інфляції та гіперінфляції;

•-         інфляційні очікування у суспільстві;

•-         політика фактичної фіксації курсу національної валюти й ініціювання очікувань девальвації гривні, яка проводилася у минулі роки, посилюючи впевненість населення у правильності обраної фінансової стратегії (накопичення доларів США) [2].

Як свідчить офіційна статистика, доларові активи населення стабільно зростали до введення збору до Пенсійного фонду з операцій купівлі-продажу валюти. Процес накопичення переважно доларів США тривав до останнього часу, коли неантиципійовані дії уряду (ревальвація гривні, проведена навесні 2005 року), спрямовані на сповільнення темпів інфляції, значно підірвали довіру населення до долара США як засобу нагромадження.

Крім доларизації у валютній політиці можна виділити ще ряд основних проблем, що являються основним підґрунтям валютно-фінансової дестабілізації в Україні:

- надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак - стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2005-2009 рр. номінальні доходи населення зросли в 4,2 разу, реальні - в 2,1 разу, а реальний ВВП - лише в 1,4 разу;

- інституційна  нерозвиненість  фінансової системи та  вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило надмірну вартість фінансових ресурсів всередині країни та, за стрімкого зростання попиту на кредитні ресурси, обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. Важелі Національного банку України, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях. При цьому використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку;

- несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: за 2007-2009 рр. інвестиції в промисловість зросли в 1,5 разу, в той час як в операції з нерухомістю - в 1,9 разу, фінансову діяльність - 2,4 разу, роздрібну торгівлю - утричі. У 2009 р. при прискоренні інвестиційних процесів інвестиції в промисловість збільшилися на 27%, в той час як в роздрібну торгівлю - на 48%, фінансову діяльність - 60%. Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією;

- висока експортна спеціалізація України на невеликій кількості товарних груп, насамперед - сировинного характеру при значній частці товарів з високим рівнем доданої вартості в імпорті. Це обумовило хронічне нарощування дефіциту зовнішньої торгівлі, високу залежність економіки України від кон'юнктури світових ринків.

Подальший розвиток валютно-курсової політики значною мірою залежатиме від якості внутрішнього компромісу між президентською і парламентською гілками влади, рівня узгодженості урядової політики  та визначених законом завдань центрального банку, швидкості та результативності структурних реформ, їх здатності забезпечити права усіх власників, безвідносно до ступенів їх близькості до різних центрів політичної влади, прозорості економічної політики та рівня її підтримки конкурентним бізнес-середовищем [1].

За цих умов визначення подальших цілей курсової політики залежатиме від наявних конкурентних переваг української економіки, визначення її стратегічних завдань та засобів їх реалізації. При цьому, очевидно, має враховуватися те, що валютний курс - не самоціль, а лише окремий інструмент економічної політики, застосування якого може варіювати залежно від специфіки національного вибору.

Література:

•1.     Кораблін С. Валютно-курсова політика України: стабілізаційні ефекти та можливі перспективи розвитку//Фінанси України. - 2009. - №9. - С.112- 123

•2.     Скрипник А. Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні//Вісник НБУ.- 2009.- №1.- С. 40-41

•3.     Фішер С. Лекції з макроекономіки. - Інститут технологій, 1989. - 670с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>