XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Римарева Л.М., Лукач А.В., Путь Н.М. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАУБІЖНИХ КРАЇНАХ ТА В УКРАЇНІ

Старший викладач Римарева Л. М.

Студенти: Лукач А. В., Путь Н. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАУБІЖНИХ КРАЇНАХ ТА В УКРАЇНІ

В умовах глобалізації одним з вагомих чинників розвитку економіки будь-якої країни є здійснення її суб'єктами господарювання ефективного експорту, стратегічна роль якого полягає в тому, що на основі реалізації конкурентних переваг експорт розширює національні межі і за рахунок додаткових ринків збуту стимулює розширене відтворення, а також є джерелом отримання додаткових прибутків та збільшення національного доходу.

Як підтверджує практика господарювання промислово розвинутих країн, надзвичайно важливе значення для виходу підприємства на міжнародні ринки та підвищення їх ролі в процесі здійснення експортної діяльності має фінансова підтримка таких підприємств з боку держави шляхом формування системи стимулювання експорту [2].

Так, Європейський Союз встановив загальні правила здійснення експортної діяльності для всіх його членів. Законодавчою основою здійснення експорту в ЄС є Директива Ради ЄС № 2603/69 від 20 грудня 1969 року. Підтримка експортоорієнтованих підприємств в рамках ЄС здійснюється на основі Директиви № 98/29/ЄС від 7 травня 1998 року «Про узгодження основних умов надання страхування експортних кредитів короткострокового та довгострокового покриття».

Директива стосується покриття трансакцій стосовно експорту продукції і/або послуг, які були вироблено в країні-члені, яке надається прямо чи опосередковано за рахунок чи за допомогою однієї чи більше країн ЄС.

У Великій Британії існує власна державна агенція зі стимулювання експортної діяльності - Британська агенція з торгівлі та інвестицій. Робота агенції охоплює питання, пов'язані із наданням інформаційно-консультаційних послуг експортерам-початківцям та їх більш досвідченим колегам. Агенція також веде тісну співпрацю із посольствами за кордоном, торгово-економічними місіями та консульськими відділами, які здійснюють на щоденній основі моніторинг бізнес-середовища в зарубіжних країнах.

У Великобританії середньорічний обсяг гарантій, що надається урядом через департамент експортних кредитів, останнім часом складає приблизно 4 млрд ф. ст., або 0,36 % ВВП. Крім того, майже 300 млн ф. ст. на рік витрачається на підтримання фіксованої процентної ставки по кредитах.

Уряд Франції також приділяє значну увагу підтримці та розвитку експортної діяльності. Тут провідна роль у підтримці національних експортерів покладена державою на Французьку агенцію міжнародного розвитку бізнесу та приватну компанію (COFACE), що спеціалізується на наданні експортерам послуг страхування їх ризиків.

Відповідальним органом за стимулювання експорту підприємств у Німеччині є Міністерство економіки і праці. Інформаційно-консультативна робота ведеться на тристоронній основі, відповідно до німецької системи стимулювання експорту:

•-    закордонними торговими палатами;

•-    державною агенцією із надання інформації щодо торгівлі за кордоном;

•-    дипломатичними представництвами за кордоном [4].

Важливим інструментом реалізації державної політики Китаю у галузі стимулювання національного експорту виробів з високим вмістом доданої вартості є Китайська корпорація страхування експортних кредитів (Sinosure). Зазначену Корпорацію створено за рішенням Держради КНР 18 грудня 2001 р. Це державна експортна кредитна агенція, що підтримує, насамперед, експорт машинотехнічної й високотехнологічної продукції китайського виробництва у спосіб страхування експортних кредитів. Джерелом її капіталу є Фонд страхування експортних кредитів, що формується за рахунок державного бюджету. Основними функціями Корпорації є: страхування коротко-, середньо- і довгострокових експортних кредитів, страхування китайських інвестицій за кордоном, надання гарантій, стягнення комерційної заборгованості, оцінка кредитоспроможності торгових партнерів тощо.

Загалом країни можуть вдаватися до досить складних комплексних схем стимулювання експорту. Наприклад, в Бразилії стимулюванням експорту займаються Міністерство розвитку, промисловості й зовнішньої торгівлі та Міністерство туризму. До компетенції зазначених міністерств входить надання експортерам необхідної комерційної та іншої інформації, сприяння експорту малих і середніх фірм, розвиток нових видів експортної діяльності, диверсифікація експорту, підвищення конкурентоспроможності бразильської продукції.

На жаль, у частині державної підтримки експорту, Україна відстає від багатьох країн. Механізм відшкодуавння ПДВ експортерам викликає численні нарікання, система страхування експортних кредитів за державної підтримки використовується недостатньо активно. Нормативно-правова база недостатньо визначає пріоритети державної підтримки експорту. Зокрема, не зосереджує увагу на кредитуванні високотехнологічної продукції, виробництво та реалізація якої є визначальним фактором економічного зростання. 

Ці аспекти вносять певні корективи у обсяги експорту України. Так, сальдо зовнішньоторговельних операцій  у 2010 році склало -3113,1 млн. дол. США ( у 2009 році сальдо складало -1312,6 млн. дол. США) Але все ж на український експорт припадає понад 50% ВВП України [5].

Звичайно, розвиток та вдосконалення державної підтримки експорту потребує створення окремої інституції, яка б займалася беєпосередньо підтримкою експорту.

Для забезпечення ефективного функціонування системи державного гарантування експорту в Україні необхідно:

•-    вдосконалювати законодавчу базу (в частині віднесення на собівартість продукції підприємств-експортерів страхових внесків);

•-    нарощувати обсяги державних гарантій за мінімізації участі держави у фінансуванні проектів (контрактів), активніше залучати приватних інвесторів для фінансування під державні гарантії (досвід ЕСGD, Великобританія);

•-    встановити порядок надання державних гарантій на трирічний бюджетний період з можливістю їх корегування при ухваленні закону про бюджет на відповідний рік;

•-    переглядати і розширювати щорічно перелік іноземних держав, в які спрямовується експорт промислової продукції та надається державна гарантійна підтримка;

•-    працювати над спрощенням механізмів і процедури надання гарантій, зменшувати перелік необхідних документів і скорочувати терміни їх розгляду;

•-    визнати пріоритетним напрямом державної фінансової підтримки експорто орієнтовані науково-дослідні й експериментальні роботи, освоєння наукоємної й високотехнологічної продукції, закупівлі обладнання для розвитку експортного виробництва;

•-    розглянути можливість першочергового надання кредитів на виробництво експортної продукції з тривалим циклом виробництва, включаючи закупівлю сировини і матеріалів, які не виробляються в Україні;

•-    раціонально розподіляти ризики між усіма учасниками проекту, що сприятиме їх мінімізації й спонукатиме приватних інвесторів до більш виваженої поведінки;

•-    уникати практики надання повних державних гарантій щодо зв'язаних іноземних кредитів, оскільки такі кредити можуть негативно впливати на проекти, що фінансуються;

•-    сприяти розвитку консалтингової інфраструктури, насамперед, компаній, що надаватимуть інформаційні послуги, зокрема збиратимуть інформацію щодо ділової репутації підприємств [1].

Отже, враховуючи динамічність розвитку світового ринку та технологічну складову розвитку світової торгівлі випливає, що Україна матиме задовільну експортну ситуацію лише за умов інтегрування у світову спільноту як учасник інноваційного ринку, здатний не тільки імпортувати новітні розробки та технології для внутрішнього споживання, а й створювати на базі придбаних нововведень власні інноваційні та високотехнологічні продукти та послуги, що задовольнятимуть потреби міжнародного споживчого ринку, швидко адаптуватимуться до мінливих умов та створюватимуть продукт та послугу, який не поступатиметься якістю та технологічністю виробникам розвинених країн, для чого державна програма підтримки експорту повинна акумулювати власні сили, використовувати міжнародну допомогу як на стадії створення, так і впровадження інновацій та тісно кооперуватися власне з виконавцями програми, надаючи інформаційну підтримку щодо можливостей обрання ринку та продукту чи послуги, який потрібно створювати. При цьому акцент повинен робитися на міжнародній кооперації як в процесі створення організації, так і на етапі продажу товарів за кордон [3].

Література:

•1.      Белінська Я. В. Державна підтримка експорту: зарубіжний досвід та уроки для України / Белінська Я. В. // Стратегічні пріоритети. - №3(8). - 2008. - С. 120 - 131.

•2.      Курищук В. Державна фінансова підтримка експортної діяльності в Україні / Курищук В. // Економіст. - №6 - 2009. - С. 39 - 41.

•3.      Приз О.В. Державне регулювання експортної діяльності України / Приз О.В. // Вісник Донецького університету, серія В: економіка і право. - №2. - 2007. - С. 189 - 194.

•4.      Черніна О.В. Система державної експортної підтримки в зарубіжних країнах та їх адаптація до реалій української економіки / Черніна О.В. // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - №3. - 2010. - С. 55 - 60.

•5.      Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступа. - http://www.ukrstat.gov.ua/.

  

e-mail: vlasik-18@ukr.net

             lykachalinka@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>