XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Родіонова Л.В. ОСВІТНІ ЧИННИКИ МОЛОДІЖНОГО БЕЗРОБІТТЯ

студентка магістратури, Родіонова Лілія Валеріївна

Запорізький Національний Технічний Університет

ОСВІТНІ ЧИННИКИ МОЛОДІЖНОГО БЕЗРОБІТТЯ

Проблема безробіття є актуальною в кожній країні, бо його рівень є індикатором економічної стабільності, соціальної напруги, психологічної задоволеності населення. Безробіття хоч і має загальне визначення і спричиняється одними й тими самими процесами в кожній країні має власні особливості, національні відмінності і характерні риси. Проблема зайнятості ж серед молоді як правило має досить типову структуру та причини. Молоді спеціалісти майже не мають досвіду роботи, державні програми недостатньо скориговані до потреб роботодавців, великий дисбаланс між попитом та пропозицією на ринку праці, низька заробітна плата. Ці проблеми існують майже завжди і їх можна назвати, в деякому сенсі, природними. Але коли ці чинники надбудовуються і відгалужуються під тиском економічних струсів або політичної нестабільності, це призводить до очікуваного резонансу.

Сьогоднішні дані стосовного молодіжного безробіття у світі є невтішними. За інформацією МОП показники рівня безробіття серед молоді сягнули своєї рекордної відмітки і перевищують 20%, що складає 40% загального рівня світового безробіття[2]. Авжеж, основними причинами цього різкого занепаду є наслідки всесвітньої економічної кризи. Тож українські 17,4% виглядають навіть оптимістично. Але Україна зараз також перебуває у стані глибокої економічної депресії, яка характеризується значним зниженням рівня життя, занепадом вітчизняного виробництва, яке перед цим лише почало виходити зі стану економічної коми, що по нової призвело до збільшення рівня безробіття в країні. Згідно розрахунків Держкомстату, якщо безробіття в Україні мало різке скорочення у період з 2000 по 2009 рік з 14,9% до 8,0% тобто майже вдвічі, то, у 2009 році мало місце суттєве збільшення цього показника 17,4% і у 2010 році значного покращення ситуації не відбулося [1]. Тож долаючи кризу, що залишається гальмуючим баластом працевлаштування молоді? Однією з основних причин можна назвати освіту та профорієнтаційні чинники. Подолання проблеми «першого робочого місця» поглибилось ще й зниженням якості освіти. Тож типовою стає ситуація коли на вакансію юриста претендують дев'ять, менеджера вісім, бухгалтера шість осіб. Та знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, важко навіть з двадцятьох. Низький рівень життя та проблеми працевлаштування заставляють молодь при розгляді проблеми «навчання або працевлаштування» надавати перевагу останньому. В зв'язку з чим дуже часто навчання в вищих навчальних закладах різного рівня акредитації має цілком формальний характер, коли студент має на меті лише отримання диплому. Весь час, така молода людина присвячує роботі, оскільки боїться втратити її, при цьому не відвідує занять, не виконує програму і вирішує питання здачі іспитів та заліків за допомогою методів хабарництва. Останнім часом, урядовці, вченні та роботодавці все більше відмічають зниження рівня освіти, погане оволодіння знаннями та невідповідність кваліфікації молодих працівників вимогам часу.

Рівень безробіття серед випускників навчальних закладів - один із індикаторів, що характеризує ефективність реалізації освітньої політики. За даними державної служби зайнятості у 2010 рр. в Україні серед безробітних віком 15-25 років частка випускників вищих, професійно-технічних навчальних закладів, випускників загальноосвітніх шкіл становили відповідно 36,9 %, 55,9%, 7,2%. Подібне зниження рівня якості освіти є типовим для періоду перебудови системи освіти. Сьогодні Україна вже не спирається на радянську модель освіти та ще не повністю перейшла до Болонської системи. І одним з негативних факторів цього переходу є фактична неможливість проходження виробничої практики, яка була обов'язковою за часів УРСР та мала широку базу. Іншим, більш соціально-психологічним, але не менш впливовим є фактор надмірних амбіцій серед молоді та фактор престижу. Випускники ВНЗ, не маючи практичного досвіду, тим не менш ставлять достатньо високу планку заробітної плати роботодавцям, які в свою чергу не можуть компенсувати час та витрати на набуття працівником кваліфікації. Також проблемою є недостатня популяризація технічних професій середньої та нижчої ланки і технічних спеціальностей взагалі. Хоч заробітні плати таких спеціалістів найчастіше навіть вищі ніж деякі управлінські і вони є затребуваними на ринку праці, вони не є розповсюдженими серед молоді. Бо потребують більш важкого та довгострокового навчання, та не відповідають сучасним уявленням престижу та іміджу, легкого та забезпеченого життя.

Сьогодні молодь вміє небагато, а хоче легкої, небрудної і високооплачуваної роботи. Роботодавці прагнуть платити якнайменше за якісну працю висококваліфікованого спеціаліста. І з цього виходить,що найбільш здібні і працьовиті мають за ціль працювати за кордоном або на іноземну компанію,чи запровадити власну справу. Працедавці ж у безвиході наймають тих, хто дешевше і витрачають роки на навчання і безкінечну плинність кадрів. Крім того молодіжне безробіття є чинником неминучого загострення кримінальної ситуації в країні, розвитку незаконних видів діяльності, збільшення злочинного та тіньового сектору економіки, погіршення демографічної ситуації та зниження рівня освіченості і інтелектуального розвитку, що на етапі розбудови в Україні інформаційного суспільства є неприпустимим.

Тож проблема працевлаштування молоді потребує особливої уваги уряду, додаткового фінансування та розроблення ефективних схем впливу на чинники безробіття серед молоді. Немаловажним є реформування місцевого характеру. Адже кожний регіон, кожний окремий навчальний заклад має докладати зусиль, що сприятимуть актуалізації освіти. Періодичний і якісний моніторинг ринку праці, модернізація факультетів та спеціальностей, роз'яснювальна робота з абітурієнтами, вдосконалення системи набуття практичних знань, налагодження взаємовигідної співпраці з підприємствами є невід'ємною частиною шляху до якісної та затребуваної освіти. Держава зі свого боку повинна подбати про програму, що законодавчо закріпить, захистить та простимулює відносини між підприємствами та освітніми закладами. Необхідність реформ очевидна, також як і складність їх впровадження з огляду на існуючу громадську і державну позицію. Це говорить про те, що такі зміни можливі лише як складова частина цілої системи реформ, які будуть направлені на боротьбу з корупцією та кумівством, досягнення економічної стабільності та незалежності, впровадження політики «дійсного» соціального захисту, налагодження співпраці між населенням та владою, розвиток національної та громадської самосвідомості.

Література:

•1.     Держкомстат України, http://www.ukrstat/. gov.ua

•2.     Євростат, http://epp.eurostat.ec.europa.eu/

 

e-mail: vavvelem@yandex.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>