XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Романюк О.В. ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЛАНДШАФТНОГО ФОРМОТВОРЕННЯ СЕЛЯНСЬКОЇ САДИБИ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

асистент, аспірант Романюк О.В.

Луцький національний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ОБ'ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЛАНДШАФТНОГО ФОРМОТВОРЕННЯ СЕЛЯНСЬКОЇ САДИБИ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Об'ємно-просторова організація селянської садиби базувалася на взаємозв'язку окремих зон ділянки - парадної, господарського двору, саду, городу і огорожі. Кожна зона садиби характеризувалася певним місцем на ділянці, функціональним призначенням та числом об'єктів, що належали до її складу.

Парадна зона розташовувалась на межі ділянки і житлового будинку. До її складу належав дім, палісадник і квітник. Ця зона відкривала вхід до хати і загальносімейну зону житла, відповідно її намагались зробити привабливою та естетично виразною. Основним об'єктом цієї зони була хата, орієнтація та розташування якої впливали на цілісну організацію цієї зони. Розташування житлового будинку в садибі волинських поліщуків залежало головним чином від розміщення ділянки стосовно сторін світу та дороги, яка проходила повз садибу. Традиційним для обійстя Волинського Полісся було наближене розміщення житла щодо вуличної межі. Слід наголосити, що наближене або курдонерне розташування хати набуло значного поширення на поч. ХХ ст. майже по всій Україні, особливо в лісостепу і степу. Відстань між житлом і вулицею коливалася від 5 до 7 метрів.

Перед хатою розбивали палісадник з квітами і кущами, інколи деревами. Таким чином, організовувати так звану «парадну зону» садиби. Формоутворення палісадника і квітника у садибах волинських поліщуків ніколи не підпорядковувалося певному плану або системі організації, а відображало природну живописну естетичність. За твердженнями Хан-Магомедова, "не штучно створена естетичність (як в Японії) і не підкреслена рукотворність форм (стрижка дерев у французьких парках), а принципове небажання упорядковувати природу [1, с. 24]" характеризувало сільських "естетів". З точки зору ландшафтного дизайну спосіб формотворення палісадника нагадував пейзажний стиль.

Облаштовуючи палісадник з квітником використовували квіти та кущі, які мали декоративне, символічне, приворотне, обрядове, лікувальне й харчове значення. Наприклад, калина завжди символізувала красу і незайманість. "Крім того, її клали в купіль для запобігання жовтухи і головного болю [2, с. 232]". Нагідки використовували для приготування лікувального чаю, ним також мили голову. Таке ставлення до природи відображає естетичну особливість світосприйняття народу. А різнопланове та багатофункціональне використання природних матеріалів, вміння бачити в них не лише предмет зорового задоволення, але й інші характерні для рослин властивості яскраво вирізняють українців, зокрема волинських поліщуків, від сусідніх народів Західної Європи. Зокрема, для чехів і англійців у формуванні невеликого садка перед будинком також застосовується пейзажний "живописний" стиль, але їх посадковий матеріал (кущі, квіти) носить лише декоративний характер, у свою чергу палісадники французів і німців відображають їх власне трактування естетики природних форм, використовуючи регулярний стиль планування.    

Наступною функціональною зоною садиби волинських поліщуків був господарський двір. Побутування господарського двору в садибі було характерно для українських, білоруських і в деякій мірі російських селян.

Було встановлено, що господарський двір, зазвичай, ділився на дві частини - побутову і робочу зону. Кожна зона двору мала в садибі визначене місце та певну кількість будівель відповідно до системно-функціонального їх спрямування. До побутової зони належала літня клуня, криниця і будівлі для збереження продуктів рільництва (погріб, клуня, комора та ін.). Робочий двір складали будівлі для худоби та птиці (хлів, курник), будівлі для кормів та реманенту (шопа, колешня, оборіг та ін.). Кількість приміщень господарського двору визначалась соціально-економічними можливостями господаря, виробничою діяльністю та особливостями господарювання. Будівлі побутового та робочого дворів могли розташовуватись у спільному блоці, паруватись між собою у невеликі групи споруд, або стояти окремо один від одного. Все залежало від функціонального призначення будівель і типу планування садиби.

Зазвичай, відразу за хатою був господарський двір, оточений побутовими будівлями і садом. Вдала система планування двору та його будівель забезпечувала постійний нагляд за тваринами, захист від природних стихій (заметів, вітру), додатковий простір для робочої діяльності. Приміщення побутової зони намагалися розмістити поблизу житла - з бокового фасаду або за житловим будинком. Таке наближене розміщення економило час, простір та матеріали і створювало максимальний функціональний взаємозв'язок просторів господарського двору з якими найчастіше контактувала людина.

Побутову і робочу зону в садибі розділяла криниця. На Волинському Поліссі було виявлено два способи підняття води з колодязів: за допомогою коловороту і "журавля". Будівлі робочого двору відсували в глиб ділянки. Ця зона двору була безпосередньо пов'язана з приміщеннями для худоби та реманенту. Зазвичай будівлі робочої зони, особливо будівлі для худоби та птиці розташовували якнайдалі від житла. У той же час, при плануванні об'ємно-просторової композиції цієї зони, намагались забезпечити достатню оглядовість приміщень для худоби. Таке розташування свідчило про здатність забезпечувати психофізіологічні та гігієнічні вимоги у житловому середовищі.

Наступною складовою садиби волинських поліщуків, як і загалом  українського житловлаштування, був сад. До цієї функціональної зони належали фруктовий сад і пасіка. Сад розташовували поруч з будинком на всю ширину ділянки. Його намагались облаштувати з південного боку будинку. Таке розташування сприяло кращому росту дерев, естетичному вигляду з вікон хати та захисту від шуму з вулиці та сусідів. З дизайнерської точки зору таке розміщення забезпечувало психо-фізіологічний комфорт, гігієнічні й соціально-психологічні вимоги. Від вулиці сад переходив у палісадник, а в глибині садиби межував з городом. Планувальна організація насаджень у саду не мала визначеної структури розташування і нагадувала елементи пейзажного стилю у сучасному трактуванні. Як вже зазначалося, такою була етнічна особливість світосприйняття волинських поліщуків.

Організація саду на присадибній ділянці була поширена і в деяких країнах Західної Європи, зокрема, Чехії, Франції, Британії. Але на відміну від садів поліщуків садки західноєвропейських селян були значно меншими і слугували живописними куточками для відпочинку. Сад у садибі виконував дві основні функції: практично-вжиткову (з плодів виготовляли різноманітні страви - узвари, киселі, наливки, чай) і функцію оберегу. Також біляхатній садок був місцем дівочих ворожінь і побутових звичаїв селян.

Характерною ознакою багатьох прихатніх садків на Волинському Поліссі була пасіка. Для її розташування у садку обирали затишний і безпечний куток. Вулики завжди обертали фасадом (льотками, вічками) до сонця. Місце сезонного розрощування вуликів огороджували чи обсаджували живоплотом. Це на думку селян створювало додаткові зручності для бджіл. Місце розташування вуликів у садку вважалося священним місцем у обійсті, з яким було пов'язана низка звичаїв та обрядів. Зокрема, "не годилось на пасіці голосно розмовляти, курити, лаятись і проклинати - "бо то Божа муха, і грішно її тривожити" [3, с. 418]".

Невід'ємною складовою селянського обійстя був город. Його розташовували вглибині ділянки, за садом і господарським двором. Площа городу була від 0,2 до 0,3 гектари, іноді й більше. На прибудинковому городі вирощували овочеві культури. Їх місце розташування визначалось господинею.

Слід відзначити, що простір обійстя умовно ділився на жіночий (клуня, комора, хата, город, будівлі для худоби та птиці, палісадник і сад) і чоловічий (повітка, возівня, клуня, пасіка та ін.) підпростір. Також, відповідно до системно-функціонального навантаження, простір окремих зон садиби містив індивідуальний, колективний та об'єднуючи-розподільчий характер відповідно до діяльності людини.

Огорожа - ще одна складова селянського обійстя. На відміну від садиб Чехії і Німеччини, де обмежувачами ділянки слугували невеличкі дерев'яні чи живі огорожі, або Швейцарії, де огорожі взагалі не встановлюють, кожне селянське обійстя на Волинському Поліссі було огороджене. Система огорожі всі будівлі двору групувала в єдиний ансамбль. Це досягалось завдяки зоровому ефекту від основних мас будівель житлового і робочого блоку та вдалої системи огорож. Природно вписані в оточуючий ландшафт, вони доповнювали архітектуру житлового комплексу, надавали додаткової естетичної виразності, гармонійної злагодженості не лише окремій садибі, але й загалом сільському поселенню. До системи огорож садиби належали - огорожа, ворота, хвіртка.

Отже, планувальна організація обійстя волинських поліщуків відображала гуманістичний підхід до проектування житлово-виробничого комплексу де встановлювалися гармонійні стосунки в системі цілісних моделей способу життя, світосприйняття, традицій сім'ї та суспільства котрі проектувалися на природне й штучне середовище. Загальний простір садиби складався з ряду функціональних зон. Їх розташування, групування та чисельність підпорядковувалися системно-функціональному призначенню. Простір обійстя умовно ділився на жіночий (клуня, комора, хата, город) і чоловічий (повітка, возівня, клуня тощо) підпростір. Організація зелених зон садиби відображала формування українського селянського стилю ландшафтного проектування з використанням природної естетики.

Література:

1. Хан-Магомедов С. О. К постановке вопроса о специфике художественной формы в дизайне // Тр. ВНИИТЭ. Серия "Техническая эстетика". Проблемы художественной выразительности современной предметной среды. Вып. 47. - М. - С. 14-26.

2. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія / А. П. Пономарьов, Т. В. Космічна, О. О. Боряк. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1991. - 640 с.

3. Скуратівський В. Т. Русалії. - К.: Довіра, 1996. - 734 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>