ХІІІ Міжнародна наукова інтернет-конференція «СОЦІУМ. НАУКА. КУЛЬТУРА» (25-27 січня 2017 року

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Подпишитесь на рассылки о научных публикациях

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *
Ваш город:




Рубан І.В. ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗПАДУ СФРЮ

Рубан І.В.

Міжрегіональна академія управління персоналом (м.Київ)

ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗПАДУ СФРЮ

Передумови до розпаду Союзної федеративної республіки Югославія (СФРЮ) протягом 1991-2006 рр. були закладені ще в конституції держави 1976р., якою, зокрема, було закріплено право регіональних скупщин (місцевих парламентів) блокувати рішення федерального парламенту. Відповідно до конституції всі рішення союзної скупщини повинні були прийматися одноголосно, що призводило до значного затягування процесу прийняття законів та росту націоналізму у суб'єктах федерації. Фактично, зважаючи на надзвичайно високий рівень автономності місцевих органів влади, СФРЮ було перетворено на конфедерацію. Наприкінці 80-х рр. минулого сторіччя нездатність федерального уряду узгодити інтереси національних автономних республік та відсутність дієвих механізмів контролю над регіональною владою призвели до розпаду СФРЮ, що супроводжувалось низкою військових конфліктів.

Процес розпаду СФРЮ відбувався поетапно. Зокрема, в 1989 - 1992 рр. відбувся розпад безпосередньо СФРЮ внаслідок виходу з її складу Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини та Македонії. Початок цьому процесу поклало ухвалення 27 вересня 1989 р. скупщиною Словенії поправок до конституції, якими передбачалось право республіки на вихід зі складу Федерації за власним рішенням, а не за згодою всіх суб'єктів СФРЮ. Зважаючи на недосконалість союзного основного закону, Конституційний суд СФРЮ лише констатував порушення конституції та закликав керівництво Словенії привести конституцію у відповідність до вимог федеральної конституції.

25 липня 1990 р. аналогічні зміни вносяться до хорватської конституції. Таким чином на початок 1991 р. у складі СФРЮ вже існувало дві фактично незалежних країни. Нездатність політичних лідерів республік СФРЮ домовитись на саміті 6 червня 1991 р. призвело до проголошення Словенією і Хорватією незалежності вже 25 червня. Намагання федерального центру відновити контроль над втраченими територіями призвів до низки військових конфліктів. Вихід зі складу СФРЮ Македонії був здійснений за результатами республіканського референдуму, що за підтримки місії ООН дозволило завершити процес відділення мирним шляхом.

27 квітня 1992 р. Сербія та Чорногорія утворили Союзну республіку Югославія (СРЮ), яка визнала всі колишні республіки та проголосила себе правонаступницею СФРЮ. СРЮ проіснувала до 2003 року, коли вона була модернізована в Союзну державу Сербія і Чорногорія та припинила своє існування у 2006 р.

Таким чином, практика застосування в СФРЮ положень конституційного права  до її розпаду має надзвичайно важливе значення для розуміння важливості балансування повноважень регіональної та центральної влади, в першу чергу в державах із наявністю територіальних етнічних меншин. При цьому особливого змісту набуває проблематика врегулювання на законодавчому рівні порядку вирішення конфліктів між місцевими та центральними органами влади.

Література:

•1. Конституція Социалістичної Федеративної Республіки Югославія 1974 р.

•2. Cohen, Lenard J.: Broken Bonds: The Disintegration of Yugoslavia. Boulder, CO: Westview Press, 1993

•3. Hayden, Robert M.: Blueprints for a House Divided: The Constitutional Logic of the Yugoslav Conflicts. Ann Arbor: University of Michigan Press, 2000

•4. Hoare, Marko A., A History of Bosnia: From the Middle Ages to the Present Day. London: Saqi, 2007

•5. Silber, Laura and Allan Little:Yugoslavia: Death of a Nation. New York: Penguin Books, 1997


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>