XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Руда О.Л. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ.

Руда О.Л.

Вінницький державний аграрний університет

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ УКРАЇНИ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ

В сучасних умовах досягти сталого економічного розвитку можна лише здійснивши структурні зрушен­ня у господарському комплексі України. Враховуючи, що інвестиції виступають дієвим важелем здійснення структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних і економічних проблем, то ключовими завданнями державного управління є покращення інвестиційного клімату, активізація інвестиційної активності, накопичен­ня інвестиційних ресурсів та їх концентрація на пріоритетних напрямах розвитку економіки [2].

Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.

Інвестиційний клімат безпосеред­ньо впливає на основні показники соціально-економіч­ного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє онов­лювати виробництво, проводити модернізацію й наро­щування основних фондів підприємств, впроваджува­ти новітні технології тощо. Отже, в даний час стабілізація інвестиц­ійного клімату є найважливішим завданням для України.

Інве­стиційний клімат в Україні залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже задекла­рована інноваційно-інвестиційна модель розвитку. За оцінками Міністерства економіки, загальна потреба в інвестиціях для структурної перебудови економіки України становить від 140 до 200 млрд дол. США, а щорічна потреба - близько 20 млрд дол. США. Обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить 40-60 млрд дол. США. За оцінками експертів Всесвітнього банку, для досягнення рівня розвитку США Україні потрібно загалом 4 трлн. дол. США [2]. Отже, фактичні обсяги інвестицій в Украї­ну є мізерними в порівня­нні з цими цифрами.

Недостатній обсяг інвестицій в українську економі­ку обертається технологічним відставанням виробницт­ва, зростаючою зношеністю основних фондів. В умо­вах збиткової діяльності і низької рентабельності про­мислової сфери, значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої підтримки реаль­ного виробництва підприємства не здатні здійснити мо­дернізацію та інноваційне оновлення основних фондів.

Однією із основних  складових формування сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення доступності кре­дитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існую­чої системи резервування коштів комерційних бланків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інве­стиційним кредитуванням. В Україні норми резервування в середньому становлять 6-8 відсотків залучених коштів і не враховують індивідуальних показників, діяльності банків: якості кредитного портфеля, напрямів кре­дитних вкладень.

Необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб дати їм гроші на здійснення інвестицій. Приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових інвестицій.

Не менш важливим є й забезпечення реального дотри­мання міжнародних договорів і виконання рішень іноземних арбітражів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийня­тим міжнародним нормам і правилам, мають силу в Україні.

Не сприяє створенню позитивного інвестиційного клімату і слабка система правового і економічного за­хисту інвесторів, втручання органів влади у перерозподіл клієнтури між окремими банками а також розвиток земельного законодавства у на­прямку вирівнювання прав вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Судові справи розтягуються на роки, часто рішення судів просто ігноруються.

Слід зазначити, що українське законодавство неста­більне, складне для розуміння та непрозоре, що сприяє його довільній інтерпретації та створює передумови для бюрократії та корупції.

Потребує перегляду і удосконалення фіскальна політика держави.

Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій по­требують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвіт­лювати державну політику та готовність уряду вживати ра­дикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; пу­блічно підтримувати інвестиційну діяльність [4].

Можливості вітчизняного інвестування стримує жорсткий порядок оподаткування довготермінових інвестиц­ійних проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а тільки витрати. Така практика штучно зави­щує вартість проекту і знижує його ефективність.

Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається неспри­ятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

Основним завданням регулювання інвестиційної діяльності має стати: створення сприят­ливого інвестиційного середовища шляхом стимулю­вання національних інвесторів здійснювати інвестиції; концентрація грошових потоків на пріоритетних напря­мах розвитку економіки; акумуляція достатнього обся­гу фінансових ресурсів у провідних банках країни; забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості; забезпечення пріоритет­ного виділення кредитних ресурсів на пільгових умо­вах рефінансування банкам, які кредитують високое­фективні інвестиційні проекти тощо. В умовах обмеже­ності бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були немісцеві органи влади, а цільові програми вирішення системних проблем: структурної пе­ребудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.

Література:

•1.            Абрамович Г.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №1. - С. 16

•2.            Матвієнко П.В. Покращення інвестиційного клімату - пріоритетне завдання державного управління // Інвестиції: практика та досвід 2007. - №1. - С. 10

•3.     Правик Ю.М. Стратегічні напрямки залучення і використання іноземних інвестицій // Інвестиції: практика та досвід - 2006. - №18. - С. 26

•4.     Романюк Т.Ф. Економічна сутність інвестицій // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №8. - С. 25


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>