XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Руденко О.П. СОЦІАЛІЗАЦІЯ І ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ІНДИВІДА В РАМКАХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА

бакалавр факультету соціології і права НТУУ «КПІ», Руденко О.П.

м. Київ

СОЦІАЛІЗАЦІЯ І ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ІНДИВІДА В РАМКАХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СУСПІЛЬСТВА

Істотні зміни у виробництві та в побуті, радикальні зміни в характері діяльності, перетворення соціальної структури, соціальна мобільність мають наслідком кризу традицій виховання, коли вже не сім'я, а індивід виступає в ролі соціальної одиниці, автономного суб'єкта, який претендує на права «вільної особистості». Відбувається переоцінка соціокультурних цінностей, переструктурування раніше створеного у всіх сферах життєдіяльності суспільства, в тому числі і в сфері виховання нового покоління.

Людина є продуктом як виховання і самовиховання, так і продуктом середовища, системи суспільних відносин в цілому. Процес формування особистості входить у систему суспільних відносин. Моральність, духовність, вихованість людей є неодмінною умовою прагнення до досконалості будь-якого суспільства.

Під вихованням розуміється цілеспрямований розвиток людини як неповторної людської індивідуальності, адаптованої до життя в соціумі, здатної реалізувати свій особистісний потенціал легітимними засобами в навколишньому соціальному середовищі.

Соціальні інститути беруть участь у виховному процесі, забезпечують стійкість і цілісність соціальної системи, а також її саморозвиток. Громадське життя носить міцний, організований і свідомий характер. Воно засноване на спільності цілей, інтересів і потреб людей. Переконання, бажання і потреби проявляються в будь-якому виді діяльності та поведінці людини.

Роль різних соціальних інститутів у соціалізації людини не однакова. Одні з них стихійно впливають на індивіда в процесі його розвитку та соціального становлення, інші ж виконують функцію цілеспрямованого впливу на формування його особистості. До таких соціальних інститутів, які можна з повним правом назвати інститутами соціалізації, відносяться: родина, освіта, культура, релігія.

Сім'я є головним інститутом соціалізації, через який людина засвоює основні соціальні знання, набуває моральні вміння і навички, сприймає певні цінності та ідеали, необхідні йому для майбутнього життя в даному суспільстві.

Роль сім'ї як інституту соціалізації залежить від типу суспільства, від його традицій і культурних норм. Незважаючи на те, що сучасна сім'я не може претендувати на ту роль, яку вона відігравала в традиційних суспільствах (збільшення числа розлучень, ослаблення традиційної позиції батька, трудова зайнятість жінки), її роль в процесі соціалізації усе ще залишається надто значущою [1, 26].

Іншим соціальним інститутом, що має таке ж, важливе, значення для успішної соціалізації людини, як і сім'я, є освіта. Через освіту особистість також долучається до цінностей, які панують у суспільстві. На думку П.О. Кенкмана освіта формує у підростаючого покоління ідейну спрямованість, життєву позицію. Набуваючи в процесі освіти знання, вона не тільки розвивається, але й адаптується до життя в суспільстві [2, 110-116].

Предметне поле культури як ще один соціальний інститут вбирає в себе всі створені людством матеріальні і духовні цінності. Важко переоцінити той вплив, який чинить на індивіда в процесі її становлення і розвитку культура: література, музика, живопис, засоби масової інформації та багато іншого.

Релігія як соціальний інститут являє собою складне суспільне явище, цілісну систему особливих уявлень, почуттів, установ і різних об'єднань віруючих. Вічні духовні цінності такі як любов і турбота про ближнього, чесність, терпіння, милосердя, співчуття в духовному вихованні не замінні. Релігійні свята, традиції, релігійна музика мають великий вплив на засвоєння дитиною моральних суспільних норм і правил поведінки.

Процес придбання людиною певного соціального досвіду у вигляді знань, цінностей, правил поведінки, установок і називаються соціалізацією. У процесі соціалізації людини, її інтеграції в суспільство, в різні типи соціальних груп та структур відбувається засвоєння цінностей, установок, соціальних норм, зразків поведінки, на основі яких формуються соціально значущі якості особистості.

 У результаті виховання, самовиховання і позитивного впливу інших соціальних факторів: культурно-історичних і релігійних традицій, засобів масової інформації відбувається природний процес інтеграції особистості в суспільство, а саме, її соціалізація.

Суспільство впливає на людину, висуває йому свої вимоги, але і людина вносить до нього щось своє, в певній мірі впливає на нього, змінюючи його. Суспільство може приймати людину, якісь її вчинки, прояви, а може і відкидати; може ставитися до нього доброзичливо, а може і неприязно. Ставлення суспільства до людини визначається тим, наскільки її поведінка відповідає очікуванням суспільства. Поведінка ж людини багато в чому визначається тим, яку позицію вона займає в суспільстві. Кожна позиція висуває  людині певні вимоги і в той же час дає їй якісь права. Така позиція людини в суспільстві, що характеризується певними правами і обов'язками є соціальним статусом. Статус визначає поведінку людини в суспільстві в тому сенсі, що в певних ситуаціях особистість веде себе у відповідності зі своїм статусом. При цьому оточуючі очікують від людини в цих ситуаціях певної поведінки. Така очікувана поведінка, обумовлена статусом людини, визначає її соціальну роль. Засвоєння різних соціальних ролей є найважливішою складовою процесу соціалізації особистості.

Таким чином, проблема виховання і формування особистості є однією з вічних проблем філософії, соціології, педагогіки. Виховання і соціалізація залишаються не тільки одними з найбільш масових форм людської діяльності, а й продовжують нести основне навантаження з формування соціально значущої особистості, оскільки основне завдання виховання полягає в зміні людини в напрямку, який визначають суспільні потреби. Це процес з передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, планомірний і цілеспрямований вплив, що забезпечує формування особистості, її підготовку до суспільного життя.

Література:

•1.     Кон И. С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 252 с.

•2.     Климова Г. П. Образование как феномен цивилизации. Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук. 09.00.02. - Харьков, 1997. - 409 с.

e - mail : y-winn@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>