XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Ряба Н.М. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТА ЙОГО ЗМІНАМИ.

Рубрика: Економіка

Ряба Надія Михайлівна

Буковинська державна фінансова академія

Організація управління підприємством та його змінами

      Постановка проблеми. В сучасних умовах розвиток економіки після подолання періоду повної невизначеності і нестабільності розвиток підприємництва як економічної бази процвітання держави є вкрай актуальним. Особливо це стосується формування організаційної структури підприємства. Вона повинна спрямовуватися на забезпечення ефективної діяльності підприємства, на здійснення та запровадження нових, а також зміну старих підходів до управління структурою підприємства. Адже у будь-якій організації відбувається велика кількість еволюційних змін. Це стосується технологій і оновлення виробничих процесів, персоналу, методів управління, які з розвитком і вдосконаленням науки стають нераціональними у використанні. Саме тому трансформація підприємств до вимог сучасного розвитку економіки є головним завданням кожного підприємства зокрема. 

     Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідниками, що у своїх працях торкались визначення управління і формування організаційної структури підприємства є А.Соснін, М.Бідняк, А.Шегда, В.Нємцов, Л.Транченко [3], М.В.Невідома, Т.В.Бова [1], О.Васильєв [2].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Організаційне управління на підприємстві є досить актуальною тематикою, однак вплив змін на персонал при здійсненні управління і роль самоврядування в цьому вимагає удосконалення.

     Мета статті. Розробити пропозиції щодо формування організаційної структури підприємства та основних способів її впровадження.

     Виклад основного матеріалу. Із формуванням і розвитком економіки правильна організація управління на підприємстві має визначальне значення. Останнім часом погляди вчених направлені на створення такої структури підприємства, яка б динамічно відображала її участь у процесах економічного середовища з метою пристосування до мінливих зовнішніх умов. Їх раціональне поєднання і розподіл на підприємстві функцій щодо їх дослідження, аналізу, групуванню і формуванню пропозицій є сутністю раціональної організації управління на підприємстві. Адже процес управління включає функції планування, організації, мотивації і контролю. Найкраще було б розподілити підрозділи підприємства залежно від сфери його дослідження і функціонування:

             1. ресурси. В сучасному світі обмеженість ресурсів і їх раціональне використання стає все більш нагальним питанням. Особливо це стосується підприємств, які базують свою діяльність на використанні природних ресурсів, їх обробці і продажу. Тому підрозділи, які займаються цими питаннями на промислових підприємствах є основною ланкою організаційної структури підприємства;

             2. забезпечення підприємства стратегічною, методологічною базою, постановкою оперативних, поточних, тактичних і стратегічних завдань, що визначається місією фірми на ринку;

             3. відділ персоналу, який передбачає проведення політики щодо кадрового забезпечення підприємства, мотиваційної політики, оплати праці, стимулювання і заохочення працівників. Адже саме персонал є "двигуном" підприємства, що реалізує його завдання і основні цілі.

     Сьогодні навіть консервативно налаштовані компанії вважають за можливе відмовитись від суто ієрархічного підходу в організації його основний акцент роблять на цільові групи та взаємовідносинах між ними [1, с. 68].

     Для побудови організаційної структури необхідно врахувати всі фактори з метою забезпечення максимальної відповідності структури управління середовища

господарювання. Так виділяють чотири основні групи ситуаційних факторів: зовнішнє середовище, технологія роботи, стратегія фірми, поведінка працівників фірми, які необхідно досліджувати.

     Основною метою діяльності підприємства має бути задоволення потреб споживача при раціональному, ефективному використанні ресурсів з метою отримання максимального прибутку. Тобто процвітання підприємства шляхом просування своєї продукції. Однак більшість керівників протягом останніх двох років характеризують процес функціонування свого підприємства як виживання, наголошуючи, що економічні труднощі і невизначеність майбутнього не дозволяють здійснювати довгостроковий прогноз розвитку підприємства і формування моделі його функціонування [1, с. 69].

     Організація повинна бути всебічно динамічною, здатною до перетворень, що є головним фактором успіху будь-якої організації. Однак із розвитком демократизації управління, що спостерігаються в усьому світі, організація підприємства призводить до використання керівниками органів самоврядування як такої ланки, яка є найбільш чутливою до будь-яких змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. Головною метою такої співпраці є врахування керівництвом знань, досвіду, пропозицій трудового колективу, оскільки самоврядування як організаційна ланка підприємства здійснює більш практичне вирішення завдань і проблем.

     Якщо в організації плануються зміни, то це практично завжди спричиняє стан невизначеності. Тому успішність заходів, які проводяться, багато в чому залежать від того, наскільки колектив був залучений у цей процес і на скільки якісні і прозорі цілі організаційних змін. Загальне бачення майбутнього дозволяє згуртувати весь персонал заради досягнення загальної мети. Адже зміни не будуть доцільними, якщо колектив не буде бачити ясні цілі, критерії їх досягнення і переваги нового стану.

     Вибір та пошук ефективної методики формування організаційної структури управління підприємством є важливим елементом діяльності фірми. Тому структура фірми розглядається як найважливіший чинник, що визначає форму діяльності всього колективу та окремих його членів [3, с. 162].

     Висновки. З метою забезпечення ефективного управління організацією можна виділити декілька критеріїв, що беруть за основу при формуванні структури: функціональний, залежно від цілей, ієрархічність і делегування повноважень. Найбільш раціональні пропозиції полягають у закріпленні за певними підрозділами сфер їх відповідальності, координація діяльності цільовими групами, формування таких цілей на підприємстві взагалі і по кожному підрозділу зокрема, які б не суперечили місії фірми, розвиток самоврядування як ефективного способу слідкування за змінами і реагування на них.

Література:

•1.     Бова Т.В.// Економіка та держава- № 5,- 2006,-с. 68-70.

•2.     Васильєв О.І..// Формування ринкових відносин в Україні-№ 6,-2006,-с. 78-80.

•3.      Транченко Л.В.// Актуальні проблеми економіки-№ 4, -2006,-с. 158-164.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>