Шановнi науковцi!Вже пройшли тi часи, коли для участi у науковiй конференцiї обов"язково треба було їхати в iнше мiсто чи краiну. Тепер це можливо зробити набагато простiше.
Ряба Н.М. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТА ЙОГО ЗМІНАМИ.
Ряба Надія Михайлівна
Буковинська державна фінансова академія
Організація управління підприємством та його змінами
Постановка проблеми. В сучасних умовах розвиток економіки після подолання періоду повної невизначеності і нестабільності розвиток підприємництва як економічної бази процвітання держави є вкрай актуальним. Особливо це стосується формування організаційної структури підприємства. Вона повинна спрямовуватися на забезпечення ефективної діяльності підприємства, на здійснення та запровадження нових, а також зміну старих підходів до управління структурою підприємства. Адже у будь-якій організації відбувається велика кількість еволюційних змін. Це стосується технологій і оновлення виробничих процесів, персоналу, методів управління, які з розвитком і вдосконаленням науки стають нераціональними у використанні. Саме тому трансформація підприємств до вимог сучасного розвитку економіки є головним завданням кожного підприємства зокрема.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідниками, що у своїх працях торкались визначення управління і формування організаційної структури підприємства є А.Соснін, М.Бідняк, А.Шегда, В.Нємцов, Л.Транченко [3], М.В.Невідома, Т.В.Бова [1], О.Васильєв [2].
Невирішені раніше частини загальної проблеми. Організаційне управління на підприємстві є досить актуальною тематикою, однак вплив змін на персонал при здійсненні управління і роль самоврядування в цьому вимагає удосконалення.
Мета статті. Розробити пропозиції щодо формування організаційної структури підприємства та основних способів її впровадження.
Виклад основного матеріалу. Із формуванням і розвитком економіки правильна організація управління на підприємстві має визначальне значення. Останнім часом погляди вчених направлені на створення такої структури підприємства, яка б динамічно відображала її участь у процесах економічного середовища з метою пристосування до мінливих зовнішніх умов. Їх раціональне поєднання і розподіл на підприємстві функцій щодо їх дослідження, аналізу, групуванню і формуванню пропозицій є сутністю раціональної організації управління на підприємстві. Адже процес управління включає функції планування, організації, мотивації і контролю. Найкраще було б розподілити підрозділи підприємства залежно від сфери його дослідження і функціонування:
1. ресурси. В сучасному світі обмеженість ресурсів і їх раціональне використання стає все більш нагальним питанням. Особливо це стосується підприємств, які базують свою діяльність на використанні природних ресурсів, їх обробці і продажу. Тому підрозділи, які займаються цими питаннями на промислових підприємствах є основною ланкою організаційної структури підприємства;
2. забезпечення підприємства стратегічною, методологічною базою, постановкою оперативних, поточних, тактичних і стратегічних завдань, що визначається місією фірми на ринку;
3. відділ персоналу, який передбачає проведення політики щодо кадрового забезпечення підприємства, мотиваційної політики, оплати праці, стимулювання і заохочення працівників. Адже саме персонал є "двигуном" підприємства, що реалізує його завдання і основні цілі.
Сьогодні навіть консервативно налаштовані компанії вважають за можливе відмовитись від суто ієрархічного підходу в організації його основний акцент роблять на цільові групи та взаємовідносинах між ними [1, с. 68].
Для побудови організаційної структури необхідно врахувати всі фактори з метою забезпечення максимальної відповідності структури управління середовища
господарювання. Так виділяють чотири основні групи ситуаційних факторів: зовнішнє середовище, технологія роботи, стратегія фірми, поведінка працівників фірми, які необхідно досліджувати.
Основною метою діяльності підприємства має бути задоволення потреб споживача при раціональному, ефективному використанні ресурсів з метою отримання максимального прибутку. Тобто процвітання підприємства шляхом просування своєї продукції. Однак більшість керівників протягом останніх двох років характеризують процес функціонування свого підприємства як виживання, наголошуючи, що економічні труднощі і невизначеність майбутнього не дозволяють здійснювати довгостроковий прогноз розвитку підприємства і формування моделі його функціонування [1, с. 69].
Організація повинна бути всебічно динамічною, здатною до перетворень, що є головним фактором успіху будь-якої організації. Однак із розвитком демократизації управління, що спостерігаються в усьому світі, організація підприємства призводить до використання керівниками органів самоврядування як такої ланки, яка є найбільш чутливою до будь-яких змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. Головною метою такої співпраці є врахування керівництвом знань, досвіду, пропозицій трудового колективу, оскільки самоврядування як організаційна ланка підприємства здійснює більш практичне вирішення завдань і проблем.
Якщо в організації плануються зміни, то це практично завжди спричиняє стан невизначеності. Тому успішність заходів, які проводяться, багато в чому залежать від того, наскільки колектив був залучений у цей процес і на скільки якісні і прозорі цілі організаційних змін. Загальне бачення майбутнього дозволяє згуртувати весь персонал заради досягнення загальної мети. Адже зміни не будуть доцільними, якщо колектив не буде бачити ясні цілі, критерії їх досягнення і переваги нового стану.
Вибір та пошук ефективної методики формування організаційної структури управління підприємством є важливим елементом діяльності фірми. Тому структура фірми розглядається як найважливіший чинник, що визначає форму діяльності всього колективу та окремих його членів [3, с. 162].
Висновки. З метою забезпечення ефективного управління організацією можна виділити декілька критеріїв, що беруть за основу при формуванні структури: функціональний, залежно від цілей, ієрархічність і делегування повноважень. Найбільш раціональні пропозиції полягають у закріпленні за певними підрозділами сфер їх відповідальності, координація діяльності цільовими групами, формування таких цілей на підприємстві взагалі і по кожному підрозділу зокрема, які б не суперечили місії фірми, розвиток самоврядування як ефективного способу слідкування за змінами і реагування на них.
Література:
•1. Бова Т.В.// Економіка та держава- № 5,- 2006,-с. 68-70.
•2. Васильєв О.І..// Формування ринкових відносин в Україні-№ 6,-2006,-с. 78-80.
•3. Транченко Л.В.// Актуальні проблеми економіки-№ 4, -2006,-с. 158-164.
