XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Самаріна Г.Г. ФЕНОМЕН ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПОЛІТИЦІ

аспірант, Самаріна Ганна Григорівна
Запорізький національний університет

ФЕНОМЕН ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПОЛІТИЦІ

Пізнавально-предметне дослідження толерантності - завдання, безсумнівно, актуальне. Розкид думок серед тих, хто говорить і пише про неї сьогодні, величезний. У результаті, незважаючи на всю свою змістовну м'якість, толерантність виявляється дуже агресивною. Насамперед - на термінологічному рівні. Відбувається поширення цього поняття на концептуально чужі території, допускаються дуже вільні асоціації й екскурси, непомірний ріст уподібнень і ототожнень, сумнівні значеннєві щеплення, нічим не обґрунтовані узагальнення-заміщення і т.д. Що тільки "толерантністю" не називають! Прийняття будь-яких відхилень від належного, чергове дотримання норм пристойності, фундамент кодексу честі корпоративної культури, засіб стримування внутрішньої ворожості, що наростає в міру становлення глобального суспільства, поблажливість, поступливість, "відкритість розуму" і все подібне.
Словом, не встановивши, які саме думки й дії підпадають під дію толерантності, ми не зможемо вловити її проблемну суть. Невизначеність кордонів і понятійна багатомірність даного феномена напевно вигідні тим, хто звик їм зловживати. У сучасному світі найдеться чимало людей, для яких толерантність є ознакою слабості й нерішучості, відсутності характеру й сили волі. А звідси всього один крок до того, щоб нею взагалі "з повною підставою" зневажити.
У суспільстві постмодерна політика підлягає суду розуму й моралі, а держава неодмінно є правовою. Однак подібні взаємозв'язки далекі людям там, де політику здійснюють по лекалах Макіавеллі, де живуть по "поняттях" , а не за законами.
У політичному орієнтирі ціннісно-нормативної системи суспільства для толерантності найбільш значимі є два типи відносин: до держави (державної влади) і політичної культури.
Толерантність передбачає наявність у суспільстві деяких установок, які стосуються розуміння людини та людяності. Зокрема, це установка на незалежність, автономність індивіда, його особисту відповідальність за свої переконання та вчинки, неприпустимість силового нав’язування будь-яких ідей, якими б позитивними та корисними вони не були. Толерантність передбачає також розуміння відносності багатьох наших переконань та суджень, усвідомлення неможливості їхнього універсального обґрунтування.
Сучасна демократична держава забезпечує дотримання прав і воль людини, заохочує мультикультурализм, захищає конкуренцію - словом, підтримує в суспільстві плюралістичний баланс. Здається, що в сфері толерантності державі найкраще триматися нейтралітету, виступати як безпристрасний арбітр терпимого співіснування сторін. До певного моменту демократична держава, називається ще й толерантною, цілком може такою бути. Але коли сформований плюралістичний баланс суспільства переживає кризу, держава повинне негайно втрутитися, відновити мир і порядок, змусити всіх дотримувати загальних "правил гри". Толерантність - одне з таких правил і поза інших, що створюють йому системне середовище й підтримку, працювати не може.
Література:
1. Батищев Г.С. Найти и обрести себя. Особенности культуры глубинного
общения// Вопросы философии. – 1995. – № 3. – С.103-130.
2. Гречко П.К. Про границы толерантности // Вільна думка – ХХІ. – 2005. –
С. 173, 175
3. Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме// Вопросы
философии. – 1997. – № 11. – С. 46-55.

Wed_zp @ mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>