XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Самойленко Т. І. КІНО І ЛЮДИНА

Самойленко Т. І.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

м. Черкаси

КІНО І ЛЮДИНА

Кінематограф - феномен культури, який має здатність впливати на свідомість глядацької аудиторії. Більшовицький уряд активно використовує кіно, як засіб утвердження нового комуністичного світогляду.

Ключові слова: кіно, культура, радянський кінематограф.

Кинематограф - феномен культуры, который имеет способность влиять на сознание зрительской аудитории. Большевистское правительство активно использует кино, как средство утверждения нового коммунистического мировоззрения.

Ключевые слова: кино, культура, советский кинематограф.

The cinema is the phenomenon of culture, which has ability to influence on consciousness of viewer. A bolshevist government actively utilizes the cinema, as method of implant of new communist world view.

Keywords: cinema, culture, soviet cinema.

 

Мистецтво у будь-якому своєму прояві має грандіозне значення, так як організовує та систематизує почуття людини та має вплив на її волю.  Виникнення кінематографу змінило розвиток та значно доповнило не тільки культуру, але й суспільне життя: його здобутки масово входять в споживчий побут, трансформують світоглядну систему. Перші ж кроки незабутнього видовища (бо саме так сприймалося кіно) привернули увагу світової громадськості. Беззаперечний успіх «рухомих фотографій» швидко підніс кіно до рангу найперспективнішого та найпопулярнішого зі всіх видів мистецтв.

Радянський кінематограф досягнув значних успіхів вже в кінці 20-х років. Фільми вітчизняних режисерів все частіше почали називати «шедеврами», а щодо кінематографу почали вживати термін «кіномистецтво». Якісно новий рівень виробництва кінокартин та сприяння держави зумовили популяризацію десятої музи. Популярність і притягальна сила кіно подолали прірву між масовою та елітарною культурою. Перші кінотеатри, а точніше закриті приміщення для показу фільмів, носили назву «ілюзіон». Розтлумачивши цю назву, отримаємо першу специфічну ознаку кіно. Справа в тому, що кінематограф не відображає дійсність, а створює свою дійсність, так би мовити, ілюзію як справжню реальність. Кіно порівнюють зі сновидінням, яке теж створює ірраціональну картину світу, формує свою ілюзію [1]. В. Скуратівський вказує на те, що раніше «споглядання» невідомих психічних процесів було можливим виключно завдяки снам, які виступають як знакова трансляція «внутрішньої мови» на ті поверхні свідомості, де вона може сприймати їх цілком наочно. Процес кіно є технічним досягненням, яке озовнішнює «внутрішню мову» людини. Дослідник називає кіно рентгеном людської душі [2]. Справді, кінематограф дозволяє візуалізувати те, що тривалий час знаходилося виключно у людській свідомості, причому дозволяє загалу побачити сутність іншої людини через екран.

Специфіка кінематографу, що проявлялася у здатності впливати на масову свідомість, швидко була взята на озброєння у радянській державі. Усвідомивши цю властивість кіно, більшовики проголошують монополію на всі стадії виробництва, прокату та демонстрації фільмів. Створена розгалужена система органів управління кінематографом та законодавчо закріплені положення забезпечували його підконтрольність. Виробництво лише ідеологічно правильних стрічок забезпечували численні репертуарні комісії.

На думку Н. Ігошкіної, кінематограф надав усьому зорову реальність і за широтою обхвату та глибиною проникнення в дійсність, за силою впливу на глядача і через зір, і через слух перевершив багато мистецтв. Виразна сила кінематографічної образності розширила як сферу художнього освоєння життя, його нових сторін і явищ, так і сферу естетичного переживання [3]. Саме синтетична природа кіно зняла обмеженість, умовність, які були характерними для окремих мистецтв та сприяла успіху кінематографу.

Особливістю нового мистецтва стає його реальна масовість, адже споглядання кінокартин не вимагало ніяких фізичних чи розумових витрат, а навпаки приносило задоволення. Портативність та відносна дешевизна сприяли швидкому розповсюдженню кінематографу, що в свою чергу давало змогу долучитися до перегляду фільмів мільйони людей різних національностей у різних куточках світу. Кінокартини завжди знаходили свого глядача, так як тематика творів була надзвичайно різноманітною: від науково-просвітницьких стрічок до комедійно-драматичних бестселерів, до того ж розраховані на різні вікові категорії. Одночасний перегляд фільму консолідував громадськість, змушуючи співпереживати, рухатися в одній течії. Величезна заслуга кіно полягає у його здатності розповідати про щось водночас просто й переконливо. Легкість сприйняття фільму та гострота вражень від перегляду залишали глибокий слід у свідомості людей. Кінокартина могла надихати, змушувала задуматися, вчила, переконувала, а інколи й змінювала світосприйняття людини. Кінотвір, вбираючи моральні норми, принципи, цінності, орієнтації, може претендувати на виховання як індивідуальності, так і широкого загалу. Один із дослідників кінематографу Е. Кусто вбачав силу нового мистецтва у його популярності, так як фільми дають дешеве задоволення, доступне розумінню найобмеженіших людей. Відвідувачі сінематографу - це звичайні люди, натовп, який часто неграмотний та далекий від освіти. Кінокартини ж просто й легко доносили до глядача суть подій, що відбувалися на екрані. Кінематограф давав населенню комуністичний ідеал людини, на яку потрібно орієнтуватися та рівнятися. Фільми окресленого періоду мали на меті виховання почуття колективізму: в кінострічках завжди перемагав згуртований, дружний колектив, а людина, що стояла поза ним вважалася ворогом. Тобто, показувалося, що особистість, індивідуальність - ніщо, потрібно триматися більшості. На екранах активно втілювався ідеал вільної, багатої, щасливої людини - це була людина, яка живе у процвітаючій країни Рад.

Таким чином, кіно - естетичний феномен культури, який має здатність впливати на масову свідомість населення в силу синтезу візуальних, звукових, емоційних, технічних та інших чинників. Поліфункціональність та масовість кінематографа затверджує його центральне місце у сучасному мистецтві. Кінематограф як мистецтво мільйонів, має ряд специфічних можливостей, однією з яких є здатність впливати на свідомість глядацької аудиторії. Більшовицький уряд активно використовує кіно як засіб маніпуляції, тоталітарної пропаганди, утвердження нового комуністичного світогляду, цінностей, норм та поширення нового побуту.

Література:

1. Український і світовий кінематографи // Шевчук О. Л. Українська і зарубіжна культура. - К., 2002, С. 105

2. В. Скуратівський. Кіно - як «відкриття людини» // Філософська і соціологічна думка. - 1996. - №1-2, С. 65-88

3. Н. Ігошкіна. Кіномистецтво як вид художньої творчості // Практична філософія. - 2003. - №2. - С.149-154

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>