Самсонюк І.Ф. СТИЛІСТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ У РОМАНІ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Самсонюк Ірина Федорівна
Волинський національний університет імені Лесі Українки
СТИЛІСТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ У РОМАНІ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»
Ім'я людини - це той перший та найважливіший чинник, що визначає всю її подальшу долю. Коли людина починає розуміти своє ім'я, вважають вчені, вона стоїть на першому кроці у розумінні себе як особистості, окремої, неповторної, зі своїми почуттями, емоціями та думками. Імена - це давній код, що передається з покління у покоління, балансує між віками та постає знов і знов. Спочатку людина відрізняла себе від інших за іменем, потім з'явилися прізвища та по батькові, люди почали відрізняти речі одну від одної, надаючи їм власні назви - тобто назви, що властиві саме цьому предметові, є виразником його індивідуальності серед інших схожих на нього. Поступово власні назви стали невід'ємною частиною нашого життя. Зараз неможливо собі уявити, що колись не було назв материків та океанів, установ, літературних творів, пісень, а найголовніше - імен та прізвищ, ми навіть перестали замислюватися над їх існуванням і почали сприймати їх, як щось, що існувало завжди. Але перш за все власна назва - це виразник емоційно-експресивного ставлення до світу, що властивий лише людині, її світосприйняттю та її найважливішому вмінню - мовленню, тобто комунікативна функція людського мовлення вимагає не тільки нейтрального позначення певного предмета, але і його оцінки,яка виникає у зв'язку з виявленням почуттів, душевних переживань або настроїв людини. Власна назва виникає лише тоді, коли людина прагне виокремити особу, предмет, явище серед інших подібних, спираючись на свої почуття та емоції. У цьому і полягає актуальність теми.
Новизна роботи обумовлена системним підходом, який дає змогу проаналізувати стилістичне навантаження власних назв у романі „Маруся Чурай" Ліни Костенко.
Метою роботи стало простежити особливості стилістичного навантаження власних назв у романі Виходячи з цього, у дослідженні було поставлено такі завдання:
•· Збір фактичного матеріалу;
•· Проаналізувати фактичний матеріал;
•· Структурувати зібраний матеріал за певними принципами;
•· Описати встановлені особливості власних назв у романі „Маруся Чурай" Ліни Костенко.
Джерельну базу роботи становив роман „Маруся Чурай" Ліни Костенко.
Методика роботи визначається метою та завданнями, теоретичною спрямованістю роботи і має комплексний характер. В роботі були використані такі методи наукового дослідження:
-критичний аналіз літературних джерел;
-дискриптивний метод;
-кількісний метод, що полягає у виявленні процентного співвідношення між елементами мови, що вивчаються;
-компонентний аналіз лексичних одиниць.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можна використати на факультативних заняттях української літератури, засіданнях гуртків з літературознавства, на практичних заняттях при вивченні творчості Л. Костенко, у середніх і вищих навчальних закладах, в педагогічних училищах та вищих навчальних закладах.
У ході дослідження було проаналізовано власні назви, що вживаються у романі та виділилено умовно такі сфери використання власних назв у творі: імена прізвища героїв роману(69%), імена та прізвища історичних особистостей (12,5%), власні назви біблійних подій(3%), географічних назв та пам'яток архітектури (14,5), назви свят(1%).
Найбільш репрезентативною групою є антропоніми (69%), тобто імена, по батькові та прізвища героїв роману „Маруся Чурай" Ліни Костенко. Внутрішня форма власних назв цієї категорії підкреслює фізічні та психологічні особливості персонажа, викликає певний асоціативний ряд, що супроводжує читача протягом всього твору. Найчастіше у тексті вживається ім'я головних героїв Гриця та Марусі, що створюють такі синонімічні ряди : Гриць, Грицько , Григорій, Маруся, Марусенька , Марія, Маруська. Часто ім'я героїні поєднується з прізвищем Чурай („Може там була і права Марусі Чурай ?"(25). Не менш важливе місце у романі займає ім'я Галя, що вживається найчастіше нейтрально забарвлено, зрідка Галька, Гальці, а також в поєднанні з прзвищем: („Тож Галя Вишняківна підійшла..."(12). У романні однакову кількісну позицію займають Прізвища Бобренки та Чураї, Вишняки, Пушкар, рідше використовуються такі імена як Лесько), Семен), Іван, Ярема, Богдан, Мардарій, Нестор. Спорадично представлені Яга, Таця, Настя, Ликера.
У романі автор дуже часто використовує власні географічні назви або топоніми (14,5%). Але навіть нейтральні власні географічні назви у романі набувають певного стилістичного забарвлення. У романі вжито великий пласт власних географічних назв, що несуть на собі виразове навантаження. Наприклад рідне місто головної героїні Полтава, що є найчастіше уживаною . Значно рідшеможна простежити Київ, Білу Церкву, Дубно, Берестечко, та Україна). Власні географічні назви використвуються автором для характеристики певних подій. Наприклад, такі як Іордань, Пилява, Жовті води, Ворскла, Пилява. Поодиноко вживаються назви таких річок: Дунай, Корсунь. Виконують певну стилістичну функцію і власні назви архітектурних пам яток( Курилівська брама, Київських Воріт).
Невеликий пласт становлять імена та прізвища відомих історичних діячів(12,5%), що дуже часто трапляються протягом твору і мають найрізноманітніші виразові функції та є важливим сатиричним та іронічним засобом. Наприклад, автор часто згадує про Байду, Богдана Хмельницького, Вишневецького, Остряницю, рідше Павлюка, Виговського. Потоького , адзивіла, поодиноко можна зустрітти таі імена: Мономах, Разін, Сигизмунд. Є у романі і такі антропоніми, які автор використовує як сатиричний засіб. («Тадеуш Пика, Каран-Мурза, Бидиловські, Козебродські, Себастьянські, Рох Яблонський (75)», «Яка в них гідність чується велика Рох Яблонський і Тадеуш Пика» (90).
Окреме місце у творі посідають власні назви біблійних персонажів(3%) - Ірод, Юда, Ісав, Даниїл, Павло, Пафнутій, Соломон, Давид. Господь ("Сам цар Давид жону своюотверг»(64), «Як голову криваву Іоанна над білим світом Іроду несе."(40).
Незначну групу становлять власні назви релігійних свят(1%), які, очевидно, вживаються для підкреслення емоційної забарвленності, для детермінації часу.( „То було на Дмитра десь.."(58);„А вже десь на Варвари прийшов Бобренко..."(58);
Розглянувши стилістичне навантаження власних назв на прикладі роману Ліни Костенко "Маруся Чурай", приходимо до висновків, що найбільший пласт становлять антропоніми(69%), тобто імена, по батькові та прізвища героїв роману. У творі " Маруся Чурай" автор дуже часто використовує власні географічні назви або топоніми(14,5%). Іншу велику групу становлять імена та прізвища відомих історичних діячів(12,5%), що дуже часто зустрічаються протягом роману. Окреме місце у творі посідають власні назви біблійних персонажів(3%). Незначну групу становлять власні назви релігійних свят(1%), які, очевидно, вживаються для підкреслення емоційної забарвленності, для детермінації часу.
Література:
•1. Поезія: Ліна костенко. Василь Симоненко. Василь Стус. Олександр Олесь. - 2-ге вид., доп. - К.: Наук. Думка, 2002.
•2. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. - К., 1999.
•3. Левицький В. В. Статистичне вивчення лексичної семантики. - Чернівці, 1989.
e-mail: amsik_88@mail.ru
