XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Самсонюк І.Ф. ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

Самсонюк Ірина Федорівна

Волинський національний університет імені Лесі Українки

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

На обрії сучасної української літератури є дуже глибока, загадкова й ніби вросла своїм корінням у рідну землю, рідну історію, рідне слово постать - Валерій Шевчук. Це той випадок, коли справджується твердження етнопсихологів: геній глибоко національний. Валерій Шевчук  не лише письменник-наратор, він серйозний дослідник своєї нації, свого коріння в усіх його культурологічних вимірах. І читачеві лишається вибір: чи пасивно читати власне текст, чи шукати відповіді на присутньо неприсутні авторові запитання, вести дослідження свого народу разом з автором-самовидцем - утверджуватися як національно свідома особистість.

У творчості митця умовно можна було б виділити три основні напрямки: історична проза, яку сам автор називає історичною фантастикою; твори на сучасну тематику; літературознавчі розвідки. Зрештою, такі три свої творчі шляхи визначає і сам письменник.

У 90-ті рр. прозаїк звертається до жанру історичної фантастики. Він пише історичні повісті: "Розсічене коло" (1996), "У пащу дра­кона" (1993), "Біс плоті" (1997), "Закон зла (Загублена в часі)" (1998), які склали книжку "Біс плоті" (1999). 1995 р. вийшла збірка історичних повістей та оповідань "У череві апокаліптичного звіра", де вміщені: "Дерево пам'я­ті", "Диявол, який є (Сота відьма)", "Місія", "Останній день", "Початок жаху", "У череві апокаліптичного звіра", "Освітлена сонцем кімната". 1996 р. вийшов друком роман "Око прірви", 1998 р. книжка повістей "Жінка-змія", а 1999 р. роман "Юнаки з вогненної печі", що був написаний 1991 р.

Оповідання «Дерево пам'яті» , написане у традиційній, стилізованій під XIV стильовій манері. У ньому йдеться про 1395 р.. коли Вітовт із Свидригайлом завойовують Київ. Свидригайло Іван, литовсько-руський князь (1354-1397), син Ольґерда, справді пе­рейняв владу в Києві після Володимира Ольґердовича, який не хотів визнавати влади Вітовта. Історичний Скиргайло помер також у Києві. Цей сюжет надихнув В.Шевчука на оповідання, центральне місце в якому займа­ють дві метафори: дерево пам'яті й алока-ліптичний звір.

 В оповіданні "Диявол, який є (сота відьма)" розробляється тема відьми, яка була популярною в українській літературі XIX ст., а нині у зв'язку з особливим інтересом до містики й ідей фемінізму переживає справжній ренесанс. Шевчук звертається не до української відьомської тра­диції, а до європейської часів середньовіччя. Оповідання "Останній день" стосується вже XVIII ст. В.Шевчук звертається до свого улюбленого історичного персонажа - козаць­кого літописця, учня київської Академії, який від 1690 р. служив у канцелярії В.Кочубея, а з 1705 р. - в генеральній канцелярії Самійяа Величка.

В оповіданні "У череві апокаліптичного звіра" В.Шевчук піддає сумніву тезу про те, що плач завжди вищий від сміху, звертаючись до історичної постаті - українського-філософа містика Г.Сковороди (1722-1794).

Роман «Око прірви» розгортається як детектив, хоч у цьому творі, як слушно зауважує В. Балдинюк, "від­находить своє друге дихання архаїчна літера­турна форма - житіє святих [2; 64].

Повість «У пащу дракона»(1993) також написана від імені єромонаха Куп'ятицького монастиря на Пінщині брата Лтанасія, який постивші перед собою мету відбудувати цей занеиалий храм. Події повісті відбу­ваються у 1637 р., тобто перед Переяславсь­кою угодою. Центральний дискурс повісті -російський.

Наступні дві повісті "Біс плоті" (1997) й "Закон зла (загублена в часі)" (1998) торка­ються проблеми тілесності й війни статей. Ця тема стає однією з центральних у твор­чості В. Шевчука періоду 90-х. Вона просте­жується в повістях "Місяцева зозулька із ластів'ячого гнізда", "Жінка-змія", "Горбунка Зоя", "Чортиця".

У 90-ті В.Шевчук звертається до жанру історичної фантастики. Часто його сюжети вкладаються в схему детективу, розсліду. Прозаїк переважно відсторонюється від авторського коментаря, передаючи оповідь суб'єктивному персонажу. Його наратив мож­на назвати інтелектуальним, оскільки сучасні проблеми подає в історичному дискурсі, поєднуючи ідеологію з гносеологією. Попри стилізацію й ускладненість вставними оповідя­ми-чи передачу оповіді іншому персонажу характер наративу переважно залишається тра­диційним. Письменник використовує історич­ний дискурс для висвітлення проблем сучас­ності. Однак це ще не свідчення того, що проб­лему гри чи статі він трактує постмодерно.

Варто відзначити, що 1995-й - цей рік видання фундаментальної праці "Козацька держава", де розглянуто історичне тло, на якому постала література тієї доби, літературознавчі аспекти, зокрема, поезію та літописи як чинники нашого державотворення тощо. У ній досліджено маловідомі сторінки з життя військових і політичних діячів, міжконфесійні відносини українців, подано архівні документи, серед яких гетьманські угоди, листи, уривки зі щоденників. Цих артефактів українські дослідники ще не бачили. Історична правда завжди цікава, навіть якщо вона і незручна. А відсутність такої правди згубна для нації. Відкрити українцям досі невідомі сторінки їхньої історії покликана нова монографія Валерія Шевчука. Робота містить величезний масив інформації про становлення, розвиток і руйнацію козацької держави. Значну увагу приділено міжконфесійним стосункам українців, життю політичних і військових діячів козацької доби.

Солідним підсумком багаторічної-архівно-пошукової й дослідниць­кої роботи Валерія Шевчука стало завершення ним величезної праці у трьох томах обсягом півтори тисячі машинописних сторінок "Муза Роксоланська. [15;11] Українська література ХVІ-ХVШ століть - Ренесанс і Бароко" де автор простежує літературний процес в історичному розрізі, дотримуючись сковородинівського принципу "селени" та універсальності бачення літературного життя минулих епох.

Таким чином В.Шевчук подає широку і багатогранну систему літературного процесу двох культурно-історичних епох - Ренесансу і Бароко, дослідником схема дає йому змогу представити загальну характеристику епох та їхніх періодів, так і показати, яке місце займає певний автор чи пам ятка  у контексті літературного процесу.

«Муза Роксоланська» стала етапним явищем у вивченні давньої української літератури, зокрема епох Ренесансу і Бароко. І "Київськийй Антей" і "Муза Роксоланська є начебто продовженням козацької держави .

В історичній розвідці "Просвічений володар" перед читачем з'явиться не просто легендарний гетьман Іван Мазепа, а далеко не пізнаний, утім найцікавіший, максимально наближений до реального, образ векликого гетьмана.

Письменник,   створюючи   свою   художню   мікрогалактику,   що захоплювала у свій радіус дедалі більше тем, часових шарів, типажів, писав кілька епосів: "Дім на горі", "Три листки за вікном", а ще -серію фантастичних повістей, які, проте, не переросли в епічну цілість, хоча отакий" задум автор і виношував, і він мав би втілитися в епос "Дорогою   в   тисячу   років'"   (пізніше  під   такою назвою вийшло Шевчукова книжка літературознавчих розвідок). Передбачалося,  що першою книгою циклу стане роман "На полі смиренному" (написаний за "Києво-Печерським патериком" як травестія). А ще у творчому активі письменника були повість із XVI ст. "Місячний біль", кілька творів  із XVII ст.  -  "Птахи з невидимого острова",  "Мор",  "Ілля Турчиновський",  1979 року він "опанував" XVIII ст., а 1981-го - XIX ст., то така перспектива бачилася цілком реальною (хіба що досі не наважився "вторгнутися" у XНI-XV ст., якщо не брати до уваги кількох оповідань). [8;11]

Неважко помітити, що майже в усіх творах Валерія Шевчука на сучасну тематику відтворено атмосферу околиці міста середньої величини, а кажучи конкретно - Житомира, де народився і виріс письменник.

Валерій Шевчук розширює рамки жанрів, і свій новий роман "Срібне молоко" Шевчук перетворює на таку побрехеньку про дяка, кочівного по селах Волині і Поділля. Легко написана, байка читається на одному диханні. З першої сторінки читач потрапляє в якнайтонші, майстерно сплетені мережі із слів багатої, образної української мови

Отже, проза В. Шевчука може гідно репрезентувати сучасну українську літературу на світових обширах. Тим більше, що українська література має нині безпрецедентний історичний шанс "вписатися" у світовий духовний простір. Творчість  являє нам вироблену систему бачення світу, цілісного філософського погляду на світобудову як космічний універсум.її потужний гуманістичний заряд, струнка філософська система бачення світу як арени боротьби між добром і злом дають нашому сучасникові тривкішу й реальнішу можливість знайти "точку опертя" в нинішньому суперечливому посттоталітарному світі й не піддатися відчаєві од марнотности зусиль досягти в ньому гармонії.

Література:

•1.    Балдинюк В. «Паралельна агіорграфія» і авторський наратив: комунікативний аспект у романі В. Шевчука «Око прірви»//Слово і час.-2003.-№2.- С. 18-31.

•2.    Бєляєва Н. Історична проза В. Шевчука в інтелектуальному аспекті//Слово і час.-2001.-№4.-С. 8-12.

•3.    Лихограй Р. Валерій Шевчук -письменник, якому не потрібна нобелівська премія// Слово і час.-2003.-№7.-С. 7-11.

•4.    Новиченко  Л . Стильові складники багатства сучасної прози  // Дніпро.-1981.-№7

•5.    Тарнашинська Л. Художня галактика Валерія Шевчука: постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури. - К.: Вид-во ім.. Олени Теліги, 2001.

e-mail: amsik_88@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>